20 березня 2023 року Справа № 160/777/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150019106 від 04.10.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року;
- визнати періоди роботи ОСОБА_1 з 17.12.1996 року по 29.11.2009 року в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат», як такий, що дає право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ці періоди роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 28.09.2022 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ).
Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Проте, пенсійним органом відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 114 Закону.
18.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.02.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачці, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, виповнилось 46 років, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не на підставі п. “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 року (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Частиною 1 і п.2 ч.2 ст.114 Розділу XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Закону №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України і на момент досягнення нею 45 років (04.05.2019), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після 7 років 6 місяців на зазначених роботах та після досягнення 50 років. Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керується Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Наведені положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VІІІ від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№1058).
Також, представник пенсійного органу зазначив про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до її пільгового та страхового стажу.
16.02.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, у зв'язку із недосягнення необхідного віку.
Крім того, пенсійним органом зазначено, що за результатами розгляду документів, наданих до заяви від 28 вересня 2022 року, не зараховано період роботи з 17.12.1996 по 29.11.2009 в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат», оскільки інформація про структурний підрозділ, в якому працювала позивачка (управління дробильно-транспортного комплексу), згідно довідки від 06.07.2022 року № 320 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та згідно витягу з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком № 1, не відповідає назві структурного підрозділу, позаяк згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (дробильна фабрика № 1).
22.02.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідачем фактично продубльовано зміст відзиву на позову заяву від 15.02.2023 року та зазначено, що позивачці, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, виповнилось 46 років, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не на підставі п. “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 року (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Частиною 1 і п.2 ч.2 ст.114 Розділу XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Закону №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України і на момент досягнення нею 45 років (04.05.2019), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після 7 років 6 місяців на зазначених роботах та після досягнення 50 років. Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керується Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Наведені положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VІІІ від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№1058).
Також, представник пенсійного органу зазначив про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до її пільгового та страхового стажу.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 28.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1.
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 04.10.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, з огляду на таке.
Станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 36 років 09 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком №1 - 08 років 09 місяців 04 дні, вік заявниці (позивача) - 46 років, відповідно, повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення та, в свою чергу, зазначено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 01.12.2025. Отже, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Крім того, пенсійним органом зазначено, що за результатами розгляду документів наданих до заяви від 28 вересня 2022 року не зараховано період роботи з 17.12.1996 по 29.11.2009 в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат», оскільки інформація про структурний підрозділ, в якому працювала позивачка (управління дробильно-транспортного комплексу), згідно довідки від 06.07.2022 року № 320 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та згідно витягу з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком № 1, не відповідає назві структурного підрозділу, позаяк згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (дробильна фабрика № 1).
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернулась до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 17.12.1996 по 29.11.2009 в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», так як інформація про структурний підрозділ, в якому працювала позивач (посада - управління дробильно-транспортного комплексу), згідно довідки від 06.07.2022 року № 320 не відповідає назві структурного підрозділу, зазначеного трудової книжки НОМЕР_2 (дробильна фабрика № 1), суд зазначає про таке.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року(далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, певні неточності у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи із пільгового стажу позивача.
Суд зазначає, що незарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У цьому випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим не зазначення відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, Найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
А тому, суд вказує, що доводи пенсійного органу щодо невідповідності між назвами посад, яку обіймала позивач у період з 17.12.1996 по 29.11.2009 в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат», про що зазначено в уточнюючій довідці та у трудовій книжці, є безпідставними.
Щодо доводів пенсійного органу про відсутність необхідного віку для призначення позивачу пільгової пенсії, суд зазначає про таке.
Частиною другою пунктом 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.
Тому доводи пенсійного органу, що ОСОБА_1 не досягла необхідного віку для призначення пільгової пенсії є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років.
Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зарахувати до пільгового стажу позивача період її роботи з 17.12.1996 по 29.11.2009 в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Відтак, суд вказує, що ОСОБА_1 на час первісного звернення за призначенням пільгової пенсії (28.09.2022 року) досягла 45 років, мала страховий стаж роботи не менше 15 років, у тому числі на пільгових умовах за списком № 1 не менше 7 років 6 місяців.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а отже, її позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150019106 від 04.10.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи ОСОБА_1 з 17.12.1996 року по 29.11.2009 року в управлінні дробильно-транспортного комплексу Акціонерного товариства «Південний гірничо- збагачувальний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 28.09.2022 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні по даній справі.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський