20 березня 2023 р. Справа № 160/20862/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 27796,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ВС-4 від 06.12.2021 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України, роз'яснено позивачу про необхідність подати відповідь на відзив - у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. 163 КАС України, роз'яснено відповідачу про необхідність подати заперечення, дотримуючись вимог ст. 164 КАС України - у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем.
Разом з тим, відповідач не скористався правом на надання відзиву. Ухвалу про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви отримав 03.02.2023.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглядаючи дану справу за наявними в ній матеріалами, судом зазначає про таке.
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями частини першої статті 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів (див. підпункти 4.1, 4.2 пункту 4 мотивувальної частини зазначеного Рішення).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Як вбачається, позивач у даній справі звернувся з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 у справі №160/8527/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Стягнуто з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням у сумі 201 556,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення набуло чинності 23.09.2022.
Під час розгляду справи №160/8527/22 судом встановлено, що 06.12.2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі директора Дніпровського РСП - Керівника структурних підрозділів Східного регіону Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Струтинським О.Т. було укладено договір №ВС-4.
Відповідно до умов даного договору підприємство безумовно визнає за отримувачем право на отримання ним від підприємства виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням, що передбачено ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно із п. 2.1 договору, розмір грошової допомоги визначається відповідно до законодавства України і становить 403 125,00 грн., який виплачується рівними частинами у розмірі 67 187,50 грн протягом 6 місяців з дня укладання цього договору.
На виконання умов даного договору, Дніпровським РСП Украероруху у грудні 2021 року, січні 2022 року та лютому 2022 року, позивачу була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у сумі 67 187,50 грн щомісяця, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Проте, з березня 2022 року виплата одноразової грошової допомоги позивачу була припинена, що не заперечується відповідачем.
В силу приписів статті 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи та презюмуються судом.
Вирішуючи спір у справі №160/8527/22 суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України нездійснення з позивачем розрахунку відповідно до договору від 06.12.2021 року №ВС-4 про виплату грошової допомоги та не виконання його умов, а також про наявність правових підстав для стягнення з Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням у сумі 201 556,50 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про те, що протиправна бездіяльність Дніпровського РСП Украероруху щодо невиплати йому своєчасно одноразової грошової допомоги при звільненні порушила його права, а тому на його думку, найбільш ефективним способом захисту його прав є стягнення з відповідача пені.
Відповідно, позивач зазначає про порушення його майнового права.
Отже, суд зазначає про таке.
Відповідно до умов договору № ВС-4 від 06.12.2021, у разі невиплати грошової допомоги у строки, передбачені пунктом 3.2 цього договору, Підприємство (відповідач) сплачує отримувачу (позивачу) пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки, починаючи з 11 (одинадцятого) робочого дня.
Отже, спірні у даній справі правовідносини склались у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору №ВС-4 від 06.12.2021.
При цьому суд зазначає, що укладений між сторонами договір не містить ознак адміністративного договору.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КАС ВС від 05.10.2022 у справі № 460/280/19, для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства необхідно встановити: по перше, чи є спір за своєю природою правовим, тобто чи звернення із позовом спрямоване на вирішення юридичного конфлікту між учасниками правовідносин; по-друге, чи має такий спір ознаки публічно-правового, тобто чи позовні вимоги ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. У протилежному випадку суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Виходячи із правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі (щодо порушень відповідачем умов договору в результаті чого позивач заявляє до стягнення пеню), суд зазначає, що дані правовідносини не містять ознак публічно-правового спору, адже, відповідач, хоча і є по суті суб'єктом владних повноважень, але в даному спорі виступає як рівноправна особа, яка за договором не виконала своїх зобов'язань перед позивачем.
До того ж, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд неодноразово вказував, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тож, виходячи із суті правовідносин, суд зазначає, що відповідач у разі несвоєчасного виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, повинен нести відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Тож, враховуючи, що спір у даній справи виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договору, в результаті чого позивачем нарахована до стягнення пеня, яка передбачена умовами договору, такий спір не носить характер публічно-правового спору.
Разом з тим, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві існують спори щодо стягнення пені, яка заявлена суб'єктом владних повноважень, і яка (пеня) передбачена нормами чинного законодавства в разі порушення господарюючими суб'єктами таких норм, однак, в даному випадку пеня передбачена умовами договору, та її стягнення передбачено в разі невиконанням суб'єктом владних повноважень умов договору, тому такий спір не підлягає вирішенню в адміністративному судочинстві.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суд вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по адміністративній справі № 160/20862/22 у зв'язку з тим, що цей спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 293-295КАС України суд, -
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу про закриття провадження у справі може бути подана в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна