20 березня 2023 року Справа № 160/20382/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.12.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді заяви позивача про поновлення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 , про поновлення виплати пенсії оригінал якої було надано 15.07.2021 року та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області. У 1997 році позивач виїхав з України до Держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку в посольстві України. Позивач вказує, що він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії, яку він отримував раніше, проте йому було відмовлено у поновленні пенсії. Відтак, позивач, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 зазначає, що факт його проживання за кордоном за умови наявності громадянства України не може бути підставою для відмови у виплаті належних пенсійних виплат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви.
03.01.2023 року представник ОСОБА_1 - Меламед Вадим звернувся до суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.02.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
09.02.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд» подано відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що представник позивача Меламед В. звернувся на вебпортал Пенсійного фонду України із зверненням від 23.05.2022 року щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , на що Головним управлінням на електронну адресу представника позивача Меламед В. було надіслано лист “Про розгляд звернення” від 20.06.2022 №17745-12505/М-01/8- 0400/22. Так, відповідно до п.1.1 Постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції станом на 10.12.2021 року), заява про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Заява може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436. З огляду на вищезазначене, норми чинного законодавства не передбачають можливості подання заяви про поновлення виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України через представника заявника. Відповідно до даних інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України підсистеми “Призначення та виплата пенсії” заява про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 відсутня. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , оскільки відсутня заява про поновлення виплати пенсії. Також, відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.1997 року, він дійсний до 27.10.2007 року. Посвідчення особи яке видано відділенням МВС в Ізраїлі дійсне до 27.10.2024, так ОСОБА_1 має статус громадянина Ізраїля. Вищезазначені документи не є належним документами, що підтверджують громадянство України або документом, що засвідчує цю особу. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 21.12.2021 року по справі № 540/2209/19 та № 540/1588/19. Паспорт громадянина Ізраїлю, відповідно до ст. 5 Закону України “Про громадянство України” не є належним доказом підтвердження громадянства України. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в Україні до 1997 року.
Так, позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Представник ОСОБА_1 - Меламед Вадим Борисович, зазначає що 15.07.2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою в якій просив поновити ОСОБА_1 з моменту припинення пенсії з 01.12.1997 року пенсію за віком.
Разом з даною заявою заявником додано копію довіреності, паспорту Ізраїля, трудової книжки; апостильована та нотаріально завірена особиста заява про поновлення пенсії.
23.05.2022 року ОСОБА_1 через свого представника Меламеда Вадима Борисовича направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про надання рішення стосовно розгляду заяви про поновлення пенсії від 15.07.2021 року.
23.05.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №17745-12505/М-01/8-0400/22 повідомило заявника, що оскільки до звернення надана не завірена належним чином копія довіреності, надати інформацію щодо ОСОБА_1 немає законних підстав.
Також в матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення від 22.06.2022 року в якому Головне управління повідомляє, що оскільки до звернення долучено скановану копію з ксерокопії нотаріально засвідченої довіреності від 11.05.2021 року, наданої ОСОБА_1 , як представнику для вчинення правочину, надати інформацію щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 немає законних підстав.
Вважаючи таку бездіяльність у не поновленні пенсії за віком протиправною, позивач через свого представника, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (надалі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-IV).
В силу ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
За змістом ч. 1 ст. 44 Закону Закон № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст. 51 Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пункт 2 частини першої статті 49 і друге речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З аналізу зазначених норм права встановлено, що з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону № 1058-ІV з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 цього Закону.
У відповідності до ч . ч. 1, 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Тобто, пенсіонер України, проживаючи в іншій державі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Пунктом 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами в порядку, передбаченому Законом №1058-IV, та прийняти відповідне рішення щодо поновлення або про відмову в поновленні пенсії.
При цьому питання про виплату пенсії за минулий час у відповідності до статті 46 Закону №1058-IV вирішується під час поновлення виплати пенсії.
Так, в матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_1 - Меламеда Вадима Борисовича від 15.07.2021 року про поновлення пенсії ОСОБА_1 , при цьому відсутні будь-які докази про направлення або надходження вищезазначеної заяви до органів пенсійного фонду.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність в інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України підсистеми “Призначення та виплата пенсії” заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 15.07.2021 року.
Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача про поновлення пенсії та зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 , про поновлення виплати пенсії оригінал якої було надано 15.07.2021 року та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в матеріалах справи відсутні докази про направлення або надходження заяви про поновлення виплати від 15.07.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець