20 березня 2023 року Справа № 160/309/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
03.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) в якому позивач просить:
- визнати рішення про відмову за номером 047250014332 від 15.07.2022 року Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 - неправомірною;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж за Списком №2 в період з 24.05.2000 року по 27.12.2019 року, а саме, як зазначено в довідці № 231/31 від 05.07.2022 року, періоди з 24.05.2000 року по 15.01.2003 року - 02 роки 07 місяців 08 днів, за посадою контролер продукції збагачення, з 16.01.2003 року по 02.08.2016 року-11 років 00 місяців 21 день, за посадою контролер продукції збагачення, з 03.08.2016 року по 31.05.2022 року - 05 роки 09 місяців 28 днів за посадою контролер продукції збагачення;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах від 08.07.2022 року за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що вона з 1992 року працювала на Марганецькому ГЗК, має 32 роки 01 місяць 20 днів загального стажу, що підтверджується трудовою книжкою, з яких: 19 років 07 місяців 27 днів працювала у шкідливих і особливо важких умовах праці за Списком №2. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилось 50 років, але вона продовжувала працювати. 08.07.2022 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Дану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення №047250014332 від 15.07.2022 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачем-1 не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Крім того, зауважує на безпідставності не зарахування відповідачем-1 до пільгового стажу періодів її роботи з 24.05.2000 року по 27.12.2019 року через те, що у довідках про атестацію №464 від 24.12.1999, №592 від 29.12.2004, №860 від 28.12.2009, №1699 від 28.12.2014 відсутні номери наказів про проведення атестації, у додатку до атестацію від 28.12.2009 №860 відсутня посада контролер продукції збагачення та відсутня інформація про пільговий стаж у пільговій довідці. Позивач вважає, що нею надано достатньо підтверджуючих доказів, що займана нею посада належить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими та важкими умовами праці, що зайнятість її у спірний період надає право на пенсію за віком на пільгових умовах. На переконання позивача, відповідачем-2 не враховано, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку №442, не наділена жодними повноваженнями (правами), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Крім того, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, а також враховуючи досягнення необхідного 50-річного віку, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому відмова у призначенні пенсії протиправна, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
13.01.2023 позивачем усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження в адміністративній справі №160/309/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача-2 розрахунку страхового стажу позивача з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) станом на час звернення із заявою про призначення пенсії від 08.07.2022; засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); у відповідача-1 докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття рішення, що оскаржується.
01.02.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через систему «Електронний суд» надійшов відзив (№0500-0905-9/10084 від 01.02.2023), в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 08.07.2022 позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, розгляд якої визначено Головному управлінню ПФУ в Донецькій області. Рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 15.07.2022 №047250014332 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відповідачем-1 зазначено, що рішення прийнято правомірно. До пільгового стажу роботи позивачки за Списком № 2 не враховано період роботи з 24.05.2000 по 27.12.2019, оскільки в додатках № 464 від 24.12.1999, № 592 від 29.12.2004, №860 від 28.12.2009, № 1699 від 28.12.2014 відсутні номери наказів про проведення атестації. В додатку до атестації від 28.12.2009 № 860 відсутня посада контролер продукції збагачення. Також, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи за 2009 рік згідно із записами в трудовій книжці через те, що в уточнюючій довідці відсутня інформація за вказаний період. Згідно з наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 01 місяць 20 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 02 роки 03 місяці 04 дні. Відповідно до вимог чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення для призначення пенсії за віком необхідно: досягнення особою віку, встановленого законом; наявність необхідного страхового стажу роботи. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідна наявність пільгового (спеціального) стажу роботи, визначеного статтею 114 Закону №1058-ІV. Відсутність однієї з вказаних умов є підставою для відмови в призначенні пенсії. Відповідач зауважив, що у спірних відносинах закон пізніший має перевагу над давнішим. Відтак, саме Закон №1058-ІV є новим нормативно-правовим актом, норми якого підлягають застосуванню при визначенні права на призначення пенсії.
01.02.2023 відповідачем-1 надано докази направлення відзиву відповідачу-2.
03.02.2023 відповідачем-1 надано докази направлення відзиву позивачу.
15.02.2023 від позивача засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив, в зазначає не погодження з відзивом відповідача-1, обґрунтовуючи свою позицію доводами, аналогічного змісту, викладеним у позові. Додатково позивачем зауважено, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосовувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи. У справі застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Відмова відповідача у призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення 55-річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотання про продовження строку на подання відзиву суду не надано.
При цьому, за приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.12.1999, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
08.07.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України) із заявою про призначення пенсії за віком, зареєстрованої за №1727.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 08.07.2022 №1727 долучено диплом про навчання, довідку про відкритий рахунок в банку, довідку про зміну назви організації, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (кількість - 13), документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (кількість - 3), заяву про призначення пенсії, відмову, інші документи, паспорт, трудову книжку, витяг з реєстру страхувальників.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.07.2022 № 047250014332 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Означене рішення від 15.07.2022 № 047250014332 обґрунтоване наступним. Страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 33 рік 01 місяць 20 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 02 роки 03 місяці 04 дні. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано період роботи з 24.05.2000 по 27.12.2019, оскільки в додатках до атестації № 464 від 24.12.1999, №592від 29.12.2004, № 860 від 28.12.2009, № 1699 від 28.12.2014 відсутні номери наказів проведення атестації. В додатку до атестації від 28.12.2009 № 860 відсутня посада контролер продукції збагачення. Також згідно записів трудової книжки пільговий стаж роботи за 2009 рік не зараховувати як пільговий за Списком № 2, в пільговій довідці інформація не зазначена. Враховуючи вищезазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
Копію рішення від 15.07.2022 № 047250014332 направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням від 21.07.2022 № 0400-010224-8/74618.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII(далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено пенсійний вік досягнення жінкою 50 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років пільговий стаж.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
Окрім цього, суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача із заявою про призначенням пенсії 08.07.2022 вона досягла 50-річного віку та згідно із оскаржуваним рішенням станом на день звернення за призначенням пенсії мала 33 роки 01 місяць 20 днів загального страхового стажу, з яких зарахованого пільгового стажу за Списком №2 - 2 роки 03 місяці 04 дні.
Щодо висновків відповідача-1 про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо наступних періодів трудової діяльності: з 24.05.2000 по 27.12.2019.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених норм права, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.09.1989, у спірні періоди позивач працювала на наступних посадах та у таких підприємствах:
з 24.05.2000 по 31.05.2003 - контролером продукції збагачення 2 розряду у відділі технічного контролю Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (запис №12); за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ по підприємству №464 від 24.12.1999), запис №12;
з 01.06.2003 по 28.02.2006 - контролером продукції збагачення 3 розряду у відділі технічного контролю Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», запис №13; за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ по підприємству №592 від 29.12.2004), запис №14;
з 01.03.2006 - контролером продукції збагачення 5 розряду у відділі технічного контролю Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (запис №15); за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ по підприємству №592 від 29.12.2004), запис №16.
У трудовій книжці містяться відомості про проведення атестації робочого місця позивача за Списком №2 у 1999 році згідно із наказом по підприємству №464 від 24.12.1999 (запис №12), у 2004 році - згідно із наказом по підприємству №592 від 29.12.2004 (записи №14, 16), у 2009 році згідно із наказом по підприємству №860 від 28.12.2009 (запис №18), у 2014 році згідно із наказом по підприємству №1699 від 28.12.2014 (запис №21), а також проведення атестації робочого місця позивача за Списком №2 у 2019 році - наказ по підприємству №1892 від 28.12.2019 (запис 24).
Окрім цього, у трудовій книжці НОМЕР_3 від 18.09.1989 містяться наступні записи:
запис №17 - не зараховувати в пільговий стаж роботи по Списку №2 - 61 день у 2008 році - у зв'язку із простоєм підприємства (запис вчинений на підставі наказу №303/к від 23.07.2009);
запис №19 - не зараховувати в пільговий по Списку №2 стаж роботи за 2009 році (запис вчинений на підставі наказу №216/к від 28.05.2010);
запис №20 - не зараховувати в пільговий стаж роботи по Списку №2 у 2013 році - 31 день - у зв'язку із простоєм підприємства (запис вчинений на підставі наказу №48/к від 12.02.2014);
запис №22 - не зараховувати в пільговий стаж роботи по Списку №2 у 2014 році - 16 днів - у зв'язку із простоєм підприємства (запис вчинений на підставі наказу №110 від 31.01.2015);
запис №23 - не зараховувати в пільговий стаж роботи по Списку №2 в 2015 році - 5 днів - у зв'язку із простоєм підприємства (запис вчинений на підставі наказу №146 від 02.03.2016);
запис №24 - не зараховувати в пільговий стаж роботи по Списку №2 в 2016 році - 60 днів - у зв'язку із простоєм підприємства (запис вчинений на підставі наказу №150 від 01.02.2017).
Трудова книжка позивача в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про безперервну роботу позивача «контролером продукції збагачення», що атестована за Списком №2 згідно із наказами про атестацію робочих місць по підприємству №464 від 24.12.1999, №592 від 29.12.2004, №860 від 28.12.2009, №1699 від 28.12.2014, №1892 від 28.12.2019; вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, а також проведені атестації.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавались відповідачу і інші документи на підтвердження спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній від 05.07.2022№231/31, виданої АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190911), ця довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона дійсно працювала повний робочий день у відділі технічного контролю АТ «Марганецький ГЗК» у періоди: з 24.05.2000 по 15.01.2003 - 02 роки 07 місяців 08 днів - та виконувала контроль якості марганцевих концентратів за професією «контролер продукції збагачення», що передбачена Списком №2 розділу ІІ підрозділу «а», код КП 2030000а-13040 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994; з 16.01.2003 по 02.08.2016 - 11 років 00 місяців 21 день - та виконувала контроль якості марганцевих концентратів за професією «контролер продукції збагачення», що передбачена Списком №2 розділу ІІ підрозділу «а», код КП позиція 2а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003; з 03.08.2016 по 31.05.2022 - 5 років 09 місяців 28 днів - та виконувала контроль якості марганцевих концентратів за професією «контролер продукції збагачення», що передбачена Списком №2 розділу ІІ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016; дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: наказ №464 від 24.12.1999 р., наказ №592 від 29.12.2004р., наказ №860 від 28.12.2009, наказ №1699 від 28.12.2014, наказ №1892 від 28.12.2019 (а.с.13).
У довідці від 05.07.2022 №231/31 містять також відомості про періоди, які не включаються до пільгового стажу за списком №2, а саме: «за виключенням» 2 роки 06 місяців 13 днів:
періодів простою: 01.11.-31.12.2008, 01-31.12.2013, 01-13.01.2014, 26-28.02.2014, 27-31.12.2015, 01.01.-29.02.2016;
відпустки без збереження заробітної плати: 5,6.05.2004, 03.06.2004, 9,10.09.2004, 30.01.2005, 22.02.2005, 31.05.2005, 25.08.2005, 12,27.09.2005, 23.12.2005, 20.01.2006, 03.01.2007, 20.03.2007, 12.07.2007, 23.02.2011, 19,20.06.2012, 28.09.2021;
не знаходження в шкідливих умовах: 1.01.2003-31.12.2003, 01.01.2009-31.12.2009.
Дана довідка підписана заступником голови правління А.Палямар, головним бухгалтером Л.Онищенко, начальником відділу праці та заробітної плати Ю.Писанком, начальником відділу кадрів С.Чубенко та засвідчена печаткою підприємства.
Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383), який регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (пункт 2 Порядку №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
У період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003 та 461 від 24.06.2016 посада (професія) «контролер продукції збагачення» належить до розділу ІІ Рудопідготовка (підготовка руд), збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин) Списку №2.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період 24.05.2000 по 31.05.2022 (за виключенням 2 роки 06 місяців 13 днів) працювала повний робочий день в АТ «Марганецький ГЗК» за професією (посадою) «контролер продукції збагачення», що віднесена до виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченої Списком №2, затверджених постановами Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003 та №461 від 24.06.2016, дана професія атестована підприємством за Списком №2 та надає право на пенсію на пільгових умовах, а відтак станом на час звернення за призначення пенсії (08.07.2022) позивач досягла необхідного віку, мала необхідний страховий (33 роки 01 місяць 20 днів) та пільговий стаж за Списком №2 (понад 10 років), що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є обов'язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2, тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав відсутності необхідного пільгового стажу за Списком №2, відповідач-1 діяв протиправно.
Суд критично оцінює позицію відповідача-1 в обґрунтування підстав не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 24.05.2000 по 27.12.2019, оскільки законодавець чітко визначив, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Водночас рішення, що оскаржується, не містить обґрунтувань підстав не врахування записів трудової книжки позивача в частині спірного періоду.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неточності, неправдиві або недостовірні відомості та/або не містять відповідних відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Щодо посилань відповідача на те, що згідно з записами трудової книжки пільговий стаж роботи за 2009 рік не зараховується до пільгового за Списком № 2, а в пільговій довідці така інформація не зазначена, суд звертає увагу, що в силу положень частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документах.
Посилання відповідача на відсутність у додатках до атестації № 464 від 24.12.1999, №592 від 29.12.2004, № 860 від 28.12.2009, № 1699 від 28.12.2014 номерів наказів проведення атестації, в додатку до атестації від 28.12.2009 № 860 відсутня посада контролер продукції збагачення, свідчать про надмірний формалізм з боку відповідача. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, формальні ж неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17.
Крім того, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за якість проведеної атестації, що проводиться роботодавцем. Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому вказаний Порядок не наділяє жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць, особу яка працює на посаді, робоче місце по якій підлягає атестації.
Поряд з цим, відповідачем-1 не спростовано отримання вказаних документів на підтвердження проведення атестацій підприємством-роботодавцем, не спростовано і ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов'язків з моменту попередньої атестації до повторних атестацій не відбувалось.
За таких обставин, висновок відповідача про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2, що викладений в оспорюваному рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не обґрунтований та спростовується матеріалами справи.
При цьому, посилання відповідача-1 у відзиві на те, що до спірних правовідносинах мають бути застосовані норми Закону, прийнятого пізніше, тобто Закону №1058-IV, а не Закону №1788-ХІІ, є неприйнятними з огляду на наступне.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Матеріалами справи підтверджено, що не заперечено відповідачами, до 01.04.2015 позивач працювала на посаді за Списком №2, відтак мала легітимні очікування щодо настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (п. «б» ст. 13 Закону).
За змістом частини першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.07.2022 № 047250014332 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати в пільговий стаж за Списком №2 період з 24.05.2000 по 27.12.2019 за посадою контролер продукції збагачення та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача 08.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у вигляді рішення від 15.07.2022 №047250014332, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу за Списком №2, відповідач-1 діяв протиправно.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на те, що відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком через недостатність пільгового стажу за Списком №2, поряд з цим судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 08.07.2022 досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж (33 роки 01 місяць 20 днів) та необхідний пільговий стаж за Списком №2 (понад 10 років), що у сукупності надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням встановлених обставин та висновків суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 08.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9,72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання неправомірним рішення, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3) від 15.07.2022 № 047250014332 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 08.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 20.03.2023.
Суддя М.М. Бухтіярова