20 березня 2023 року Справа № 160/19492/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.11.2022р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2022р. про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи.
Позивач зазначає, що оскільки згідно довідки від 21.12.2020 року № 413/31 стаж на підземних роботах складає понад 15 років, він звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечуючи проти позову, надало відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.
В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що розмір пенсії по інвалідності становить 11184,66 грн., який обрахований із розрахунку 50% пенсії за віком, з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме, 80% від середньомісячної заробітної плати (27961,65*80%)*50%=11184,66), де 27961,65 грн. - середньомісячний заробіток.
Крім того, відповідач посилається на приписи статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначає, що непрацюючі особи з інвалідністю ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статтей 27 та 28 цього Закону, за наявності страхового стажу 35 років, але ОСОБА_1 не має вказаного стажу.
Тому, як стверджує відповідач, він діяв у спосіб прямо передбачений законодавством.
Також відповідач посилається на дискреційні повноваження пенсійного органу в питаннях призначення (перерахунку) пенсії.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» у період з 20.09.2004 року по 12.04.2005 року підземним гірником 2 розряду, а з 13.04.2005 року по 30.04.2020 року - підземним гірником очисного забою .
З 08.12.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи (трудкаліцтво/профзахворювання) відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої обчислено, виходячи із 50% від 80% заробітної плати позивача (27961,65 грн.) згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
18.10.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, у якій просив провести йому перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Листом від 15.11.2022 року № 34919-26561/Я-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про те, що ОСОБА_1 з 08.12.2020 року отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Загальний страховий стаж складає 48 років 4 дні (зарахований по 02.10.2020 року), у тому числі додаткові роки за Списком №1 - 15 років та додатковий стаж (з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку) - 15 років 2 місяці 10 днів.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,48000.
Заробітну плату розраховано за період роботи з 01.06.2004 року по 31.10.2020 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 3,06637.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018 - 2020 роки складає 27961,65 грн. (9118,81 грн.х3,06637).
Загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.11.2022 року складає 11469,66 грн., а саме, 11184,66 грн. - розмір пенсії по інвалідності, обчислений відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (50% від 80% від 27961,65 грн.); 150,00 грн. - надбавка на утриманця; 135,00 грн. - щомісячна доплата з 01.03.2022 року.
Згідно статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працюючі особи з інвалідністю ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статтей 27 та 28 цього Закону, за наявності страхового стажу 35 років. При цьому, як зазначено у вказаному листі, оскільки у ОСОБА_1 загальний страховий стаж складає 32 роки 09 місяців 22 дні (без урахування додаткового стажу), право на розрахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відсутнє.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 30 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Частиною 1 статті 33 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, абзац 3 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV викладено у такій редакції: Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно статті 8 Закону № 345-VI (у редакції чинній з 11.10.2017 року) визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тобто, особам з інвалідністю III групи призначається пенсія по інвалідності в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
При цьому, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Так, з матеріалів справи слідує, що 08.12.2020 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи (трудкаліцтво/профзахворювання) відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої обчислено виходячи із 50% від 80% заробітної плати позивача (27961,65 грн.) згідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується учасниками справи.
Тобто, для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 по інвалідності ІІІ групи (50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону), відповідачем було обчислено розмір пенсії за віком позивача, виходячи із 80% його заробітної плати (27961,65 грн.), що відповідає приписам статей 27, 28, 33 Закону №1058-IV та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Крім того, слід зазначити, що статтею 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. Водночас, розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.05.2020 року у справі 205/8712/16-а.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач при обчисленні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІІ групи, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, п.29).
У відповідності до положень частини 1 сатті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 20.03.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька