27 лютого 2023 року Справа № 160/20586/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022:
№ 374/32-00-07-06-26, № 375/32-00-07-06-26.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по деклараціям з податку на додану вартість за березень 2022 року (вх. № 9047353233 від 19.04.2022 з урахуванням уточнюючих розрахунків), за травень 2022 року (вх. №9086604300 від 17.06.2022 з урахуванням уточнюючого розрахунку), за результатами якої складено Акт № 482/32-00-07-06-21/05393145 від 07.11.2022 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 374/32-00-07-06-26 та № 375/32-00-07-06-26. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по деклараціям з податку на додану вартість за березень 2022 року (вх. № 9047353233 від 19.04.2022 з урахуванням уточнюючих розрахунків), за травень 2022 року (вх. №9086604300 від 17.06.2022 з урахуванням уточнюючого розрахунку).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень, травень 2022 року у Деклараціях від'ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ПрАТ «Дніпрометиз»:
абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2022 року на суму 477 грн, за травень 7644 гривень.
Вищезазначене призвело до порушення:
п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в травні 2022 року в розмірі 7644 грн;
п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в березні 2022 року в розмірі в розмірі 477 гривень.
За результатами перевірки складено Акт № 482/32-00-07-06-21/05393145 від 07.11.2022 року на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 374/32-00-07-06-26 (зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією позивача за березень 2022 р. у розмірі 477 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 238,50 грн.) та № 375/32-00-07-06-26 (зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за податковою декларацією позивача за травень 2022 р. на 7644 грн).
В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМІНСТРУМЕНТ ДНІПРО» за договором купівлі-продажу № 1273/21 від 06.10.2021 в січні 2022 р. контрагентом на підприємство позивача було поставлено товар відповідно до наступної специфікацій до цього договору:
№ 15 від 20.01.2022.
На виконання договору сторонами оформлено:
накладна № СФ-0000017 від 25.01.2022,
прибутковий ордер № 67 від 25.01.2022.
Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеної специфікації, контрагентом було виставлено рахунок № СФ-0000017 від 21.01.2022.
Зазначену поставку товару було оплачено безготівковими коштами за вказаним рахунком, що підтверджено відповідним платіжним дорученням АТ «Банк Кредит Дніпро» № 2560 від 12.04.2022.
В межах господарських операцій позивача з ТОВ «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТМ» за договором купівлі-продажу №32/18 від 02.01.2018 в лютому 2022 р. контрагентом на підприємство позивача було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:
№ 84 від 12.01.2022,
№ 85 від 18.01.2022,
№ 86 від 19.01.2022.
На виконання договору сторонами оформлено:
за специфікацією № 84 - накладна № 15 від 04.02.2022, товарно-транспортна накладна № 15 від 04.02.2022, прибутковий ордер № 147 від 04.02.2022;
за специфікацією № 85 - накладна № 14 від 04.02.2022, товарно-транспортна накладна № 14 від 04.02.2022, прибутковий ордер № 146 від 04.02.2022;
за специфікацією № 86 - накладна № 13 від 04.02.2022, товарно-транспортна накладна № 13 від 04.02.2022, прибутковий ордер № 145 від 04.02.2022.
Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено наступні рахунки:
№ 9 від 13.01.2022, № 14 від 18.01.2022, № 17 від 19.01.2022.
Всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками-фактурами, що підтверджено наступними відповідними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»:
№ 392 від 14.01.2022, № 1259 від 10.02.2022, № 479 від 19.01.2022, № 503 від 20.01.2022, № 1256 від 10.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп.14.1.181 п14.1 ст14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення та виконання договорів постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи в повній мірі відповідають вимогам частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та його контрагентів по ланцюгу постачання, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позовну заяву слід задовольнити.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 374/32-00-07-06-26 та № 375/32-00-07-06-26 , що винесені Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) в розмірі 2481,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова