17 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8135/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889), за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов'язання провести перерахунок допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 18 червня 2020 року та зобов'язання нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 18 червня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 травня 2020 року №187-ос його звільнено з військової служби в запас та на підставі наказу від 14 червня 2020 року №208-ос виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби відповідач здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року включно із затримкою, зокрема, 18 червня 2020 року було виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 47329,68 грн.
Оскільки у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, то нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2015 - 2017 роках здійснено без урахування при її розрахунку індексації грошового забезпечення. Так само при виплаті у період з січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, яка розраховується у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, також не було враховано індексацію у складі місячного грошового забезпечення.
Крім того, позивач вказав, що при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення відповідач в порушення положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2015 року по день її фактичної виплати 18 червня 2020 року.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.53-57). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що на момент звільнення позивача зі служби з його боку не було зауважень щодо розрахунків грошового забезпечення.
Відповідач вважає, що здійснив виплату додаткової щомісячної грошової винагороди, яка має окремий, особливий і разовий вираз виплати, відповідно до Інструкції про розміри і порядок щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347; далі - Інструкція №73). Така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення та немає фіксованого розміру, а пунктом 9 Інструкції №73 передбачено право начальника (командиру) органу Держприкордонслужби зменшувати розміри винагороди. Виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення, яка передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», здійснювалася позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення та своєчасно.
На думку відповідача, оскільки позивач на час звільнення та проведення із ним розрахунку не мав претензій (він погодився із сумами виплаченого грошового забезпечення), то відсутні підстави вважати, що мала місце заборгованість перед ним та порушено строки виплати грошового забезпечення.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 17 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному Карпатському загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджено витягом з послужного списку (а.с.11-12).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 травня 2020 року №187-ОС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту (а.с.9), а наказом від 14 червня 2020 року №208-ОС його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14 червня 2020 року (а.с.10).
З особистих карток грошового забезпечення за 2015-2018 роки (а.с.13-16) та довідок про нараховану та виплачену індексацію (а.с.20-23) видно, що відповідач здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із затримкою, зокрема: у листопаді 2015 року виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 1978,04 грн за період з січня 2015 року по травень 2015 року, у грудні 2015 року - у сумі 873,31 грн за червень 2015 року, а 18 червня 2020 року - у сумі 47329,68 грн за період з липня 2015 року по лютий 2018 року.
З особистих карток грошового забезпечення за 2015-2017 роки також встановлено, що ОСОБА_1 виплачувалася грошова допомога на оздоровлення: у вересні 2015 року у розмірі 3494,60 грн, у вересні 2016 року у розмірі 5259,60 грн, у вересні 2017 року у розмірі 5259,60 грн. Крім того, у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889.
З огляду на те, що нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року відповідачем проведено лише 18 червня 2020 року, тобто із затримкою, то розрахунок грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2015 року, у вересні 2016 року, у вересні 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, у січні 2016 - лютому 2018 року проведено без урахування індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами першим та другим пункту 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 травня 2008 року №425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за №537/15228; далі - Інструкція №425, чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року), військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою №889 (чинна до 01 березня 2018 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347; далі - Інструкція №73; застосовувалася з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року), виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції №73).
Суд звертає увагу на те, що право на грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, за січень 2016 року-лютий 2018 року позивач набув, в цій частині його право було реалізоване.
Спірним питанням є підстави включення при обчисленні цих виплат нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.
Статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021року у справі №820/3423/18, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17 викладена правова позиція, відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, з наведеного слідує, що щомісячна індексація, яка позивачу хоч і нараховувалась і виплачувалась із затримкою, однак вона не може вважатися одноразовою виплатою (з довідок про нараховану та виплачену індексацію за період з січня по грудень 2015 року, з січня 2016 року по лютий 2018 року видно, що така індексація мала постійний характер, тобто підлягала виплаті щомісячно) (а.с.20-22). Тому індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889. Однак відповідач виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період січень 2016 року - лютий 2018 року протиправно здійснював без урахування в складі грошового забезпечення індексації, яка мала постійний характер.
Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд виходить із того, що у розглядуваному випадку взаємопов'язані позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього провести перерахунок і виплату спірних грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період січень 2016 року - лютий 2018 року із урахуванням індексації грошового забезпечення, а також раніше виплачених сум.
Перевіряючи доводи сторін в іншій частині позовних вимог (про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із 01 січня 2015 року по день фактичної виплати - 18 червня 2020 року), суд зазначає, що питання виплати такої компенсації врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку №159.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19-а, від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20, від 04 травня 2022 року у справі №200/14472/19-а, від 27 липня 2022 року у справі №460/783/20.
Як слідує з матеріалів справи, позивач (чи його представник) до відповідача із відповідною заявою про виплату відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення не звертався, відповідач у такій виплаті не відмовляв (доказів протилежного матеріали справи не містять), а отже право ОСОБА_1 не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення позивача до суду з позовом у цій частині позовних вимог є передчасним.
Системний аналіз частини першої статті 2, пунктів 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог у цій частині позову слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період січень 2016 року - лютий 2018 року без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди за період січень 2016 року - лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за вказані періоди та з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк