17 березня 2023 року ЛуцькСправа № 161/15863/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (далі - відповідач, Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - третя особа, Луцький ВДВС у Луцькому районі) про визнання протиправними дій, що полягають у здійсненні на постанові від 22.02.2022 DMV-2205084 запису про набрання постановою законної сили 23.08.2022 та пред'явлення її до виконання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 22.02.2022 Департаментом винесено відносно нього постанову DMV №2205084, якою визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено штраф у розмірі 340 грн. Дана постанова передана на примусове виконання до Луцького ВДВС у Луцькому районі, який 04.11.2022 виніс постанови про відкриття виконавчого провадження №70219379, про розмір витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника.
Позивач вказує, що при зверненні до органу ДВС із заявою про примусове виконання постанови DMV №2205084 від 22.02.2022 відповідачем зазначено, що вказана постанова набрала законної сили 23.08.2022.
Такі дії Департаменту позивач вважає протиправними з огляду на те, що строк пред'явлення постанови відповідача до виконання становить три місяці з моменту її винесення, тобто з 22.02.2022. Отже, на постанові зроблено недостовірний запис про набрання нею законної сили 23.08.2022, що в свою чергу зумовило безпідставне пред'явлення її до виконання третій особі.
Позивач зазначає, що негативними наслідками протиправних дій Департаменту є безпідставне відкриття виконавчого провадження, відображення відомостей щодо позивача у реєстрі боржників.
З наведених підстав позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що 21.02.2022 інспектором з паркування Департаменту Борисовим А.В. за адресою: вулиця Шопена, 1, виявлено транспортний засіб марки «JEEP CHEROKEE», д.н.з. НОМЕР_1 , який розміщений з порушенням ч.1 ст.122 КУпАП (зупинка в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена»).
Інспектор з паркування згенерував повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії DMV №2205084 та залишив його на лобовому склі транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», д.н.з. НОМЕР_1 .
У зазначеному повідомлені вказано про те, що 22.02.2022 о 09:00 відбудеться розгляд справи згідно з повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності серії DMV №2205084 від 21.02.2022.
22.02.2022 інспектором з паркування винесено постанову серії DMV №2205084 на власника транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», д.н.з. НОМЕР_1 , яким є позивач.
Постанова серії DMV №2205084 від 22.02.2022 була надіслана позивачу відповідно до вимог ст.279-1 КУпАП та повернулась поштовим відправленням з позначкою про особисте вручення 23.08.2022. Постанова серії DMV №2205084 від 22.02.2022 підлягає примусовому виконанню не раніше, ніж після 30 днів з дня набрання постановою законної сили, тобто з 23.08.2022, що передбачено статтею 300-1 КУпАП.
Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не здійснив добровільне виконання постанови серії DMV №2205084 від 22.02.2022, тому Департаментом подано заяву про примусове виконання даної постанови до третьої особи. На постанові інспектором з паркування проставлено штамп «дата набрання чинності постанови 23.08.2022» та «строк пред'явлення до виконання 3 міс.» та засвідчено вказані надписи власноручним підписом в графі «інспектор Борисов Антон Валентинович».
Крім того, вказав, що позивачем у позовній заяві так і не зазначено, що саме було порушено відповідачем при пред'явленні постанови серії DMV №2205084 від 22.02.2022 до примусового виконання, а незрозумілість позивачу зазначених відомостей у постанові варто розцінювати виключно як свідоме ухилення від адміністративної відповідальності.
З наведених підстав просив в позові відмовити.
21.02.2023 позивачем через систему «Електронний суд» надіслано до суду заяву про зміну підстав позову, у якій просив, окрім підстав позову, наведених позовній заяві, врахувати підстави позову, наведені у даній заяві про зміну підстав позову.
Однак суд не бере до уваги вказану заяву з огляду на наступне.
Відповідно до статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на те, що 19.12.2022 ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, розгляд справи по суті розпочався 19.01.2023, тоді як позивач звернувся із заявою про зміну підстав позову 21.02.2023, що унеможливлює прийняття судом такої заяви до розгляду.
Третя особа правом подати пояснення щодо позовної заяви не скористалася.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2022 старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Борисовим А.В. винесено постанову із серією та номером DMV 2205084 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 23.08.2022, про що інспектором з паркування зроблено відповідний запис.
На підставі заяви Департаменту про примусове виконання рішення №27-43/3035/2022 від 27.10.2022, яка була отримана Луцьким ВДВС у Луцькому районі 03.11.2022, головним державним виконавцем Наглій Н.В., винесено 04.11.2022 постанови:
про відкриття виконавчого провадження №70219379;
про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
про стягнення виконавчого збору;
про арешт коштів боржника.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Отже, наведеною нормою КУпАП визначено особливий порядок набрання законної сили постановою по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, у справах про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), та передбачено, що така постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.
У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.
Таким чином, в разі вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідальна особа може сплатити штраф в розмірі 50 відсотків за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення або ж протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили і в даному випадку така постанова буде вважатися виконаною.
При цьому в разі несплати протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення штрафу така постанова підлягає примусовому виконанню.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 21.02.2022 інспектором з паркування Департаменту зафіксоване в режимі фотозйомки порушення позивачем правил паркування належного йому транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказане порушення позивачем в межах даної справи не оспорюється.
Інспектор з паркування згенерував повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії DMV №2205084 та залишив його на лобовому склі автомобіля. У зазначеному повідомлені вказано про те, що 22.02.2022 о 09:00 відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Позивач не сплатив 50 відсотків штрафу на підставі вказаного повідомлення, як і не здійснив сплату штрафу після винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності серії DMV №2205084 від 22.02.2022 (50 відсотків штрафу протягом 10 днів), з огляду на що така постанова була надіслана рекомендованим листом та вручена йому особисто 23.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.291 КУпАП постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серії DMV №2205084 від 22.02.2022 набрала законної сили 23.08.2022.
Після вручення позивачу постанови ним не було сплачено штраф протягом 30 днів, з огляду на що така постанова підлягала примусовому виконанню. При цьому строк пред'явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», а не три місяці з дня винесення постанови, як зазначає позивач.
З огляду на вищевикладене суд виснуває, що у даному випадку Департамент, враховуючи приписи ч.2 ст.291 КУпАП, правомірно визначив (проставив) дату набрання законної сили постановою 23.08.2022 - після повернення до Департаменту поштового відправлення з позначкою про особисте вручення та звернув її до примусового виконання в межах тримісячного строку (27.10.2022).
Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки дії Департаменту щодо зазначення дати набрання законної сили постановою серії DMV №2205084 від 22.02.2022 - 23.08.2022 та пред'явлення її до примусового виконання третій особі повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.
При вирішенні вказано спору суд бере до уваги статтю 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом ч.2 ст.64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз.15 п.3 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 року № 8-рп/2002).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19.
У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 15.07.2019 року у справі № 420/5625/18, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У справі, що розглядається, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення на оскаржуваній постанові запису про набрання нею законної сили та її подальше пред'явлення на примусове виконання.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не є сумісним з вимогами п.2 ч.1 ст.5 КАС України через свою неефективність, що є головним критерієм при зверненні до суду з позовом, оскільки сам по собі факт визнання дій відповідача не відновить права, які, на його думку, були порушеними, а відтак наслідком такого не буде повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з одержанням особою бажаного результату (припинення здійснення відносно нього примусового виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності).
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Луцького ВДВС у Луцькому районі про скасування постанов від 04.11.2022 ВП №70219379 про відкриття виконавчого провадження; від 04.11.2022 ВП №70219379 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 04.11.2022 ВП №70219379 про стягнення виконавчого збору; від 04.11.2022 ВП №70219379 про арешт коштів боржника.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №140/7713/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У вказаному судовому рішенні суд дійшов аналогічного висновку про те, що постанова Департаменту від 22.02.2022 DMV №2205084 набрала законної сили 23.08.2022 та вказана дата правильно відображена у примірнику постанови, направленого до примусового виконання.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій