Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2506/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ'ЮШИН КОМПАНІ" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, ЄДРПОУ 44364729)
до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 140000,00 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ'ЮШИН КОМПАНІ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості в сумі 140000,00 грн. за договором поставки №59 від 01.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2506/22 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 3-б, кв. 18; РНОКПП НОМЕР_1 .
Проте, копія ухвали суду була повернута до суду 02.01.23 з відміткою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений судом про розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
01.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПІРІТС ЄВРОПА" (далі за текстом - "постачальник", "первісний кредитор") та Фізичною особою-підприємцем Мельник Ганною Володимирівною (далі за текстом - "відповідач", "покупець") укладено договір поставки № 59 (далі за текстом - "договір").
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Згідно з п.1.2. договору найменування товару алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті узгодженому сторонами в замовленнях.
Як вбачається з п. 2.1. договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Сторони підписавши договір погодилися з тим, що накладна виконує функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються.
Згідно з п. 3.6. договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця після отримання товару, що підтверджується підписами уповноважений осіб у товарних накладних.
Відповідно до п. 4.1. договору сторони підписуючи договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) договору складається з сум вартості товару, вказаних у накладних, які сторони підписують у продовж дії договору.
Згідно з п. 4.2. договору ціни на товар та загальна сума товару є договірною та встановлюється на кожну партію товару окремо та вказується у накладних.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання покупцем товару за накладною.
Як вбачається з п. 5.4. договору розрахунки за договором здійснюються сторонами виключно у формі безготівкових розрахунках на поточний рахунок постачальника, зазначеного у п. 12 договору або готівкових розрахунків у касу постачальника, з видачею ним розрахункового документа або у інший спосіб визначений чинним законодавством України.
Згідно з п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2022 р., а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до п. 9.1. договору будь-які спори за цим договором сторони врегульовують шляхом переговорів.
Усі суперечки між сторонами по цьому договору в разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів підлягають вирішенню господарським судом відповідно до вимог законодавства України.
18.11.2021р. між сторонами договору та ТОВ "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ'ЮШИН КОМПАНІ" (далі за текстом - позивач) укладено додаткову угоду до договору, про заміну сторони договору, згідно з якою відбулася заміна сторони постачальника у договорі з ТОВ "ГЛОБАЛ СПІРІТС ЄВРОПА" на правонаступника ТОВ "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ'ЮШИН КОМПАНІ".
Позивач вказує, що на підставі замовлень відповідача останньому поставлено товар на загальну суму 147486,72грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1592 від 13.12.21 на суму 74885,70 грн., № 1593 від 13.12.21 на суму 13973,84 грн., № 1594 від 13.12.21 на суму 39643,62 грн., № 1613 від 14.12.21 на суму 18983,76 грн.
Відповідач товар отримав, про що свідчать підписи уповноважених його представників на вищевказаних видаткових накладних, претензій щодо поставленого товару первісному кредитору не заявляв, однак товар оплатив частково, а саме на суму 7486,72 грн.
Таким чином, позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 140000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маг настати, підтягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор маг право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, відповідач не оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, суд зазначає враховуючи укладення 18.11.2021 між сторонами договору поставки та позивачем додаткової угоди до договору поставки №59 від 01.04.2021, про заміну сторони договору у відповідності до ст.ст. 512-519 ЦК України, позивач є належним щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором.
Оскільки, станом на дату звернення позивачем до суду з відповідним позовом, відповідачем не була сплачена заборгованість за отриманий товар на суму 140000,00 грн., на підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 140000,00 грн. за отриманий відповідачем товар.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 509, 512-514, 525, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ'ЮШИН КОМПАНІ" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, ЄДРПОУ 44364729) заборгованість у розмірі 140000,00 грн. за договором поставки №59 від 01.04.2021 та судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "20" березня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко