20.03.2023м. СумиСправа № 920/73/23
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
до відповідача: Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області
про стягнення 31663 грн 78 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі.
Позивач 26.01.2023 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 31663 грн 78 коп. надміру сплаченої гр. ОСОБА_1 пенсії за період з 13.10.2013 по 31.01.2020.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було подано позивачу недостовірні відомості для призначення (перерахунку) пенсії гр. ОСОБА_1 , що призвело до переплати останньому пенсії. Отже, за період з 13.10.2013 по 31.01.2020 відповідач повинен відшкодувати позивачу суму переплати пенсії, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 06.02.2023 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем ухвала про відкриття провадження отримана 06.02.2023 о 14:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Суд звертає увагу, що справа розглянута 20.03.2023, оскільки з 06.03.2023 по 16.03.2023 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, 17.03.2023 суддя Резніченко О.Ю. брала участь у заходах з підвищення кваліфікації, що позбавило суддю можливості дослідити матеріали справи та ухвалити рішення. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано негайно після виходу судді з відпустки.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області з 13.10.2013 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами) (далі - Закон України № 1058- IV), перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Гр. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі з заявою про призначення пенсії за віком (список №2), пенсію призначено з 13.10.2013 р. (а.с. 9).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі направлення, виданого головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 14 вересня 2018 року № 905/04.5-10, з відома та в присутності начальника архівного відділу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області Кащенко Ірини Вікторівни, проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки, виявлено розбіжності між довідками про заробітну плату, виданими відповідачем для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , та первинними документами, про що складено акт № 1491/10.6-02 від 23.10.2019: до складу нарахувань по заробітній платі ОСОБА_1 , зазначених в архівній довідці № 801 від 25.12.2013 за січень-грудень 1988-1989 років та січень-вересень 1990 року включено невиплачені залишки заробітної плати, що нарахована в попередніх місяцях.
Так, згідно з даним архівної довідки № 801 від 25.12.2013 за січень-грудень 1988 року невиплачені залишки заробітної плати становлять 8708,99 грн.; за січень-грудень 1989 р. - 9759,99 грн ; за січень-вересень 1990 р. - 8394,64 грн.
За результатами проведеної перевірки, згідно з актом № 1491/10.6-02 від 23.10.2019: за січень-грудень 1988 року заробітна плата становить 8698,99 грн., невиплачені залишки заробітної плати становлять - 3756,65 грн.; за січень-грудень 1989 р. заробітна плата становить 9759,99 грн., невиплачені залишки заробітної плати становлять - 3869,84 грн.; за січень-вересень 1990 р. заробітна плата становить 8394,64 грн., невиплачені залишки заробітної плати становлять - 3630,10 грн.
Відповідачем надано позивачу архівну довідку (уточнюючу) № 36140/03.6-14 від 21.11.2019, у якій вказано суми заробітної плати ОСОБА_1 із зазначенням сум невиплачених залишків заробітної плати за минулі місяці.
За даними наданої відповідачем архівної довідки (уточнюючої) №10 від 08.01.2020 на № 36140/03.6-14 від 21.11.2019, головним управлінням перераховано суму пенсії ОСОБА_1 , що зафіксовано протоколом про перерахунок пенсії у зв'язку з уточненням даних в ЕПС (дата та час розрахунку: 28.01.2020 09:27) та визначено, що сума пенсії за вказаною уточнюючою довідкою складає 2474,89 грн (на розмір пенсії впливає, в даному випадку, середньомісячний заробіток).
Так, за матеріалами протоколу про перерахунки за період з 01.10.2013 по 29.02.2020, пенсія ОСОБА_1 : виплачена у розмірі - 223398 грн. 01 коп., а сума переплаченої пенсії становить - 31663 грн. 78 коп.
Таким чином, позивач зазначає, що ним виявлено переплату пенсії в загальній сумі 31663,78 грн. за період з 13.10.2013 по 31.01.2020, яка виникла у зв'язку з поданням відповідачем недостовірних відомостей для призначення (перерахунку) пенсії гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2014 р. за № 1605/26382, прийнято рішення за № 44 від 23.06.2020 р. щодо відшкодування надміру виплачених сум пенсій.
ОСОБА_1 було повідомлено листом від 03.06.2020 р. (вих. № 1800-0406-8/23099), в якому йому було запропоновано в добровільному порядку повернути на розрахунковий рахунок управління надміру виплачену пенсію в загальній сумі 31663,78 грн.
09.06.2020 (вих.№1227/04-16) був направлений лист до відповідача щодо добровільного повернення надміру виплаченої суми пенсії ОСОБА_1 , на який 26.06.2020 р. (вих.№587) надана відповідь про те, що дана установа не є окремою юридичної установою.
Повторно, 15.01.2021 р. (вих.№1800-0483-8/1573), направлено лист до відповідача щодо добровільного повернення надміру виплаченої суми пенсії ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в добровільному порядку кошти не повернув.
За період з липня 2020 по грудень 2020 згідно рішення за № 44 від 23.06.2020 з пенсії ОСОБА_1 проводилося відшкодування у розмірі 20% призначеної пенсії.
Загальна сума стягнутих коштів з ОСОБА_1 склала 4612,26 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №480/4815/20, яке набрало законної сили 22.10.2020, скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 44 від 23.06.2020 та зобов'язано виплатити ОСОБА_1 утримані суми пенсії.
У січні 2021 р. ОСОБА_1 проведено виплату утриманих коштів в загальній сумі 4612,26 грн.
Таким чином, залишок невідшкодованої переплати пенсії складає 31663 грн. 78 коп. за період з 13.10.2013 по 31.01.2020, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
З огляду на матеріали справи вбачається, що предметом спору у цій справі є вимога Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про стягнення з Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області суми переплаченої пенсії. Підставою позову є неправомірні, на думку Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, дії відповідача, що призвели до наслідків у вигляді переплат пенсії у сумі 31663,78 грн. Правовими підставами позову є норми статті 1166 Цивільного кодексу України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особо, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що школи завдано не з її вини.
При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Порядок).
Вказаний порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 38 Порядку (у редакції, що діяла станом на день призначення пенсії - 09.01.2014) передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до статті 101 «Про пенсійне забезпечення» відділи соціального забезпечення мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 917/1860/17).
Таким чином, суд вважає, що матеріальна шкода виникла внаслідок неправомірних дій позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії гр. ОСОБА_1 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів. Посадові особи позивача не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Суд не вбачає причинного зв'язку між фактом видачі відповідачем архівної довідки №801 від 25.12.2013 та надміру виплачених сум пенсій гр. ОСОБА_1 в розмірі 31663 грн 78 коп.
Отже, відсутність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно зі ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяв. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги визнано судом необґрунтованими, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У позові Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про стягнення 31663 грн 78 коп. - відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. покласти на позивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням судді Резніченко О.Ю. у відпустці з 06.03.2023 по 16.03.2023, у зв'язку з участю судді Резніченко О.Ю. у заходах з підвищення кваліфікації 17.03.2023 повне судове рішення складено 20.03.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко