ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2023Справа № 910/12792/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до за участю про1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИЗЬКА, будинок 73-Г, офіс 7) 2. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 24) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - 1: 1. Республіканського торгівельного унітарного підприємства «Білзарубіжторг» (Республіка Білорусь, м. Мінськ, проспект Незалежності, 169, кабінет 701С), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС КАПІТАЛ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 22), 3. Відкритого акціонерного товариства «Дорожньо - будівельний трест №2, м. Гомель» (Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Червоноармійська, 28), 4. Відкритого акціонерного товариства «Дорожньо - будівельний трест №4, м. Брест» (Республіка Білорусь, м. Брест, вул. Калініна, 63), 5. Відкритого акціонерного товариства «Дорожньо - будівельний трест №6» (Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Перемоги, 13). визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від Позивача: ОСОБА_1 (особисто);
Новіцький Є.Ю. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача-1: не з'явились;
від Відповідача-2: не з'явились;
від Третіх осіб: не з'явились;
ОСОБА_1 (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» (надалі також - «Відповідач - 1») та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - «Відповідач - 2») про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання трудових відносин Позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» припиненими у зв?язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» за власним бажанням й зобов'язання державних реєстраторів відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1, як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
19.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року відкрито провадження у справі №910/12792/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2023 року, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - 1 - Республіканське торгівельне унітарне підприємство «Білзарубіжторг» (Республіка Білорусь, м. Мінськ, проспект Незалежності, 169, кабінет 701С), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС КАПІТАЛ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 22), Відкрите акціонерне товариство «Дорожньо - будівельний трест №2, м. Гомель» (Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Червоноармійська, 28), Відкрите акціонерне товариство «Дорожньо - будівельний трест №4, м. Брест» (Республіка Білорусь, м. Брест, вул. Калініна, 63), Відкрите акціонерне товариство «Дорожньо - будівельний трест №6» (Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Перемоги, 13).
17.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Відповідача - 2.
У підготовче судове засідання 18.01.2023 року з'явився позивач та представник позивача; інші представники не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином; треті особи-1,3,4,5 знаходяться на території, на яку не здійснюється відправлення поштової кореспонденції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 7 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 7 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 08.02.2023 року.
У підготовче судове засідання 08.02.2023 року з'явились позивач та представник позивача; інші представники не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, треті особи-1,3,4,5 знаходяться на території, на яку не здійснюється відправлення поштової кореспонденції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2023 року.
14.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Відповідача - 2.
В судовому засіданні 15 березня 2023 року Позивач та представник Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд її задовольнити. Представники Відповідачів, Третьої особи - 2 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам Відповідачів, поверненням поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Третьої особи-2. Представник Відповідача - 2 подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Відповідача - 2, яке Судом розглянуто та задоволено. Представники Третіх осіб - 1, 3, 4 знаходяться на території, на яку не здійснюється відправлення поштової кореспонденції.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС КАПІТАЛ» є 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 22.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/12792/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС КАПІТАЛ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідачі, Треті особи мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що Відповідачі, Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів, Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15 березня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.03.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» було укладено Трудовий контракт б/н, відповідно до умов якого Працівник зобов'язується здійснювати оперативне управління поточною діяльністю Товариства, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна Товариства, а Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівникові заробітну плату: і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством України, внутрішніми нормативними документами Товариства та цим Контрактом. (т.1 а.с.52-62)
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» №11-к від 25.03.2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов'язків директора. (т.1 а.с.63)
09.09.2022 року ОСОБА_1 була подана заява учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю.
Заявою №01-09/2022 від 09.09.2022 року ОСОБА_1 було повідомлено учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» з направленням порядку денного загальних зборів учасників. (т.1 а.с.65-68)
Листом №02-10/22 від 14.10.2022 року ОСОБА_1 повідомив учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про внесення змін до порядку денного Загальних зборів Учасників та їх відтермінування. (т.1 а.с.81-85)
Рішенням позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», оформлених протоколом №2/2022 від 24.10.2022 року, на яких були присутні учасники, що володіють 100% голосів, зокрема, по другому питанню слухали Голову Загальних зборів Учасників Товариства, директора Товариства ОСОБА_1 , з інформацією про те, що на ім?я учасників Товариства ним як директором Товариства було направлено заяву від 09 вересня 2022 року про його звільнення з займаної посади з 10 жовтня 2022 року, за власним бажанням. Керуючись ст. ст. 26,43 Конституції України, ст. 38 Кодексу законів про працю України запропонував задовольнити вищезгадану заяву про його звільнення. Проте, рішення не було прийнято, у зв'язку з розділенням голосів 50% на 50%. (т.1 а.с.95-102)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки питання про звільнення директора товариства вирішується рішенням загальних зборів відповідно до статуту товариства, яке не було вирішено у встановленому чинним законодавством порядку, були порушені трудові права Позивача. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» припиненими у зв?язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» за власним бажанням й зобов'язання державних реєстраторів відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 25.03.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» було укладено Трудовий контракт б/н, відповідно до умов якого Працівник зобов'язується здійснювати оперативне управління поточною діяльністю Товариства, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна Товариства, а Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівникові заробітну плату: і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством України, внутрішніми нормативними документами Товариства та цим Контрактом. (т.1 а.с.52-62)
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» №11-к від 25.03.2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов'язків директора. (т.1 а.с.63)
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
Відповідно до п.п.10.1.5, 10.1.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, які оформлені протоколом №2/2019 від 30.01.2019 року, Директор Товариства призначається Загальними зборами Товариства, з яким укладається Трудовий договір (контракт). Договір, що укладається з членом Виконавчого органу Товариства, від імені Товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання Загальними зборами Учасників. Повноваження Виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового Виконавчого органу або тимчасово виконуючого обов?язки. У разі припинення повноважень Виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.
До компетенції Загальних зборів Учасників належать питання, зокрема, обрання та відкликання (припинення повноважень) Виконавчого органу Товариства та визначення форм контролю та нагляду за його діяльністю. (п.9.6.5 Статуту)
Таким чином, Суд зазначає, що питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників Товариства, тому Позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Згідно з п.9.7.1 Статуту загальні збори Учасників скликаються у випадках, передбачених цим Статутом, а також виконавчим органом Товариства.
09.09.2022 року ОСОБА_1 була подана заява учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю.
Заявою №01-09/2022 від 09.09.2022 року ОСОБА_1 було повідомлено учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» з направленням порядку денного загальних зборів учасників. (т.1 а.с.65-68)
Листом №02-10/22 від 14.10.2022 року ОСОБА_1 повідомив учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про внесення змін до порядку денного Загальних зборів Учасників та їх відтермінування. (т.1 а.с.81-85)
Рішенням позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», оформлених протоколом №2/2022 від 24.10.2022 року, на яких були присутні учасники, що володіють 100% голосів, зокрема, по другому питанню слухали Голову Загальних зборів Учасників Товариства, директора Товариства ОСОБА_1 , з інформацією про те, що на ім?я учасників Товариства ним як директором Товариства було направлено заяву від 09 вересня 2022 року про його звільнення з займаної посади з 10 жовтня 2022 року, за власним бажанням. Керуючись ст. ст. 26,43 Конституції України, ст. 38 Кодексу законів про працю України запропонував задовольнити вищезгадану заяву про його звільнення. Проте, рішення не було прийнято, у зв'язку з розділенням голосів 50% на 50%. (т.1 а.с.95-102)
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» на підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства у передбачений чинним законодавством України строк та внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу в частині зміни керівника, що вказує на те, що в межах статутної діяльності товариства Відповідачем - 1 були порушені трудові права Позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Враховуючи те, що Позивач у визначений чинним законодавством України строк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю, скликав загальні збори учасників Товариства, однак останній не вчинив жодних дій на припинення трудових відносин, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині визнання трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» припиненими у зв?язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» за власним бажанням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання державних реєстраторів відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», Суд зазначає.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», Суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги Позивача в частині зобов'язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1, як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА».
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача - 1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИЗЬКА, будинок 73-Г, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40023039).
3. Зобов'язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37405111) виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИЗЬКА, будинок 73-Г, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40023039).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕЛАВТОДОР-УКРАЇНА» (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИЗЬКА, будинок 73-Г, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40023039) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 березня 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин