ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/778/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС - Кераміка", вул.Збаразька, 18, м. Тернопіль, 46010
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ", вул. Шевченка, буд. 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701
про стягнення заборгованості у розмірі 390252,75 грн, з яких: 354775,23 грн основного боргу, 35477,52 грн 10% штрафу,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС - Кераміка" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення заборгованості у розмірі 390252,75 грн, з яких: 354775,23 грн основного боргу, 35477,52 грн 10% штрафу.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2022).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням, згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: вул. Шевченка, буд. 101, смт.Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701.
Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ "Укрпошта". На конверті прикріплено довідку ф.20, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Виходячи зі змісту положень статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮОФОПГФ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена стаття 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору про купівлі-продажу з відстрочкою №75 від 13.01.2020 не здійснив оплату за переданий позивачем товар, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 354775,23 грн. На підставі п. 4.3. договору позивачем нараховано відповідачу 35477,52 грн 10% штрафу.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС - Кераміка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою №75.
Згідно п. 1.1. договору, продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця матеріальні цінності (будівельні, оздоблювальні матеріали та інше), а покупець - прийняти та оплатити зазначений товар.
Згідно п. 1.2. договору товар, який передасться у власність покупця за даним договором супроводжується наступною документацією: а) видаткова накладна, в якій зазначається перелік, кількість та вартість переданого товару, а також сума, яку продавець повинен за нього сплатити.
У відповідності до п. 1.4. договору, загальна кількість та вартість товару за поточний рік визначається як сума кількості і вартості товару, отриманого за всіма видатковими накладними за поточний рік.
Згідно п.2.7 договору, розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті - гривні, в безготівковій формі.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що товар переданий покупцеві за даним договором, повинен бути повністю сплачений не пізніше, ніж через 7 календарних днів з моменту фактичної передачі покупцем товару.
Згідно п. 4.3. договору, за порушення терміну розрахунку з продавцем, передбаченого п.2.8. даного договору, покупець сплачує на користь останнього пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за договором за кожний день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення, а також штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. При цьому, цьому пеня нараховується протягом всього часу існуванні заборгованості.
На виконання умов договору, позивач на протязі 2022 року передав, а відповідач отримав товар товарно-матеріальні цінності на суму 455519,98 грн.
Однак, в порушення умов договору відповідачем оплата за отримані від позивача товари здійснено частково, внаслідок чого утворився борг в сумі 354775,23 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 10.08.2022 з вимогою оплатити борг. Однак, дана претензія залишилась без реагування.
Вказані обставини спричинили звернення позивача до суду з даним позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати боргу за отриманий товар в сумі 354775,23 грн підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.3. договору, за порушення терміну розрахунку з продавцем, передбаченого п.2.8. даного договору, покупець сплачує на користь останнього пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за договором за кожний день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення, а також штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. При цьому, пеня нараховується протягом всього часу існуванні заборгованості.
З огляду на вказану умову договору та наведені правові норми, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку та встановлено його вірність.
За наведеного, позовна вимога про стягнення 35477,52 грн 10% штрафу підлягає задоволенню.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС - Кераміка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення 390252,75 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ", вул.Шевченка, буд. 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701 (ідентифікаційний код 41081657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС - Кераміка", вул.Збаразька, 18, м. Тернопіль, 46010 (ідентифікаційний код 32549732) 354775 (триста п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн 23 коп. основного боргу, 35477 (тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 52 коп. 10% штрафу, 5853 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн 79 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2023
Суддя Неверовська Л.М.