майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"15" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1264/22
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: Білоусов В.І. - адвокат, ордер серії АЕ №1016441 від 06.02.2023 (в
режимі відеоконференції)
від відповідача: Ничипорчук А.О., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі питання про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТЗ УКРАЇНА" на професійну правничу допомогу у справі №906/1264/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТЗ УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХІММАШНАФТОГАЗ"
про стягнення 305160,00 грн,
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТЗ УКРАЇНА" задоволено частково: закрито провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХІММАШНАФТОГАЗ" 298160,00 грн передоплати за непоставлений товар та 4577,40 грн судового збору, а також призначено засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 15.03.2023 о 15:45.
Представник позивача у засіданні підтримав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 24.01.2023, просив задовольнити її у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти компенсації позивачу витрат на правову допомогу за їх необґрунтованістю.
Розглянувши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 24.01.2023 та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідний порядок застосування визначений постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №911/3001/21, від 17.01.2023 №922/4812/21, від 16.02.2023 №916/1106/21.
Матеріали справи свідчать, що 25.11.2022 між Адвокатським бюро «БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ» (далі - адвокат, адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТЗ УКРАЇНА» (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2511/01 (далі - договір) (а.с.44-47), відповідно до п.1.1 якого, адвокат зобов'язується: надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.п.4.1 - 4.4 договору, вартість послуг адвоката встановлюється в додатковій угоді до цього договору. Клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання договору сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 100% від загальної вартості послуг. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката або внесенню готівкою в касу адвокатського бюро. У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, клієнт оплачує адвокату витрати адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим договором, понесені в інтересах клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, але в будь якому разі до повного його виконання (п.7.1 договору).
25.11.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору (далі - додаткова угода) (а.с.48), у п.1 якої визначили порядок оплати наступних юридичних послуг (винагороди): надання правової допомоги у Господарському суді Житомирської області на загальну суму 30000,00 грн, що включає:
- консультування клієнта з питань стягнення коштів за договором (2000,00 грн);
- аналіз документів, наданих ТОВ «ГТЗ УКРАЇНА» (2000,00 грн);
- аналіз судової практики з питань стягнення коштів за договором (1000,00 грн);
- підготовка позовної заяви про стягнення коштів за договором (15000,00 грн);
- правове супроводження справи у Господарському суді Житомирської області (10000,00 грн).
Згідно з п.п.2.1, 2.3 додаткової угоди, оплата послуг здійснюється протягом 2-х днів після надання (надсилання) клієнту відповідного рахунку на оплату. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару.
У розділі 3 додаткової угоди визначено, що правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір винагороди, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму винагороди (якщо такі мали місце) (п.3.2 договору).
Клієнт зобов'язаний на протязі п'яти днів з моменту отримання акта приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акта.
Якщо протягом цього строку клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правової допомоги і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті протягом 2-х днів після надання (надсилання) клієнту відповідного рахунку на оплату (п.3.4 договору).
Адвокатське бюро «БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ» виставило ТОВ «ГТЗ УКРАЇНА» рахунок на оплату по замовленню №16 від 25.11.2022 на суму 30000,00 грн (а.с.49).
Позивач оплатив надання правової допомоги у повному обсязі, що підтверджується прибутковим касовим ордером №4 від 26.11.2022 (а.с.50).
За змістом ч.3 ст.237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
При ухваленні рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2023 за наслідками розгляду справи №906/1264/22 питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.
У позовній заяві про стягнення коштів за договором від 21.12.2022 та позовній заяві про стягнення коштів за договором (у новій редакції) від 04.01.2023 зазначено, що судові витрати, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4577,40 грн, та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
При цьому у заяві від 24.01.2023 позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.41-43).
У судовому засіданні представник позивача Білоусов В.І. вказав, що у позовній заяві (у новій редакції) було допущено описку при зазначенні попередньої суми витрат на правову допомогу і правильним слід вважати "30000,00 грн" замість «5000,00 грн».
Суд зазначає, що витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 870/9/21, від 08.02.2023 у справі № 910/13118/21).
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).
Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалося вище, додатковою угодою від №1 від 25.11.2022 до договору про надання правової допомоги №2511/01 від 25.11.2022, зокрема п.п.3.1, 3.2 такої, передбачено, що правова допомога вважається н а д а н о ю після підписання а к т а приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір винагороди, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму винагороди (якщо такі мали місце).
Попри те, всупереч викладеному, матеріали даної справи не містять акта приймання-передачі, що не дає можливості суду встановити зміст наданої правової допомоги, визначити, які ж саме послуги (роботи) надавались адвокатом, чи виставлений адвокатським бюро рахунок на оплату відображає саме той розмір винагороди, який підлягає сплаті.
Окрім того, ч.4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Відповідач письмового клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду не надав, натомість у засіданнях представник відповідача заперечила проти компенсації таких витрат у зв'язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю таких витрат.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20, від 16.02.2023 №916/1106/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Дослідивши додаткову угоду №1 від 25.11.2022 до договору №2511/01 та рахунок на оплату №16 від 25.11.2022, суд вважає за необхідне зазначити, що виокремлення адвокатом таких послуг: «консультування клієнта з питань стягнення коштів за договором», «аналіз документів наданих ТОВ «ГТЗ УКРАЇНА» та «аналіз судової практики з питань стягнення коштів за договором» як окремих самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим і охоплюється діями адвоката з «підготовки позовної заяви про стягнення коштів за договором», такі дії є взаємопов'язаними і не потребують окремого виділення.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що у позовній заяві (у новій редакції) було допущено описку при зазначенні попередньої суми витрат на правову допомогу і правильним слід вважати "30000,00 грн" замість «5000,00 грн», виходячи з наступного.
Суд констатує, що позовна заява від 21.12.2022 і позовна заява (у новій редакції) від 04.01.2023 є абсолютно ідентичними за своїм змістом, різняться лише реквізитами відповідача, які були виправлені позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29.12.2022, що не вимагало виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Разом із тим позовна заява від 21.12.2022 і позовна заява (у новій редакції) від 04.01.2023, а також копії документів, долучених до позовної заяви, підписані і засвідчені директором ТОВ «ГТЗ УКРАЇНА», що не дає можливості встановити, хто здійснював підготовку позовної заяви, враховуючи, що і представник позивача не зміг надати необхідні пояснення з цього приводу.
До позовної заяви від 21.12.2022 додано платіжну інструкцію №947 від 22.11.2022 на суму 5000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу: «Оплата за підготовку позовної заяви згідно Рахунка №1 від 22 листопада 2022р., без ПДВ». Як вбачається, оплату здійснено ТОВ «ГТЗ УКРАЇНА» на рахунок ФОП Бейгул А.Г. згідно рахунку, який у матеріалах справи відсутній (а.с.4).
У той же час правову допомогу у даній справі позивачу надавало Адвокатське бюро «БЕЙГУЛ ТА ПАРНЕТРИ» (адвокати Бейгул А.Г., Білоусов В.І. (а.с.51-53, 57-58)), договір з яким було укладено значно раніше, ніж подано позовну заяву.
Отже за підготовку позовної заяви (при її первинному поданні) було визначено і сплачено 5000,00 грн, поряд із цим за підготовку позовної заяви (у новій редакції), яка, як вже встановлено судом вище, містить абсолютно ідентичний текст викладеному у позовній заяві від 21.12.2022, оцінено у 15000,00 грн, що, за висновком суду, є завищеним і неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.
Окрім того, слід врахувати, що даний спір не є складним за доказовою базою, не містить складних розрахунків та великої кількості документів, а відтак адвокатам об'єктивно не потребувалось значних затрат часу і зусиль на виконання великого обсягу юридичної і технічної роботи, опрацювання матеріалів справи та додаткове вивчення юридичної природи спірних правовідносин з урахуванням предмета спору та предмета доказування.
Суд також зауважує, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у два засідання (враховуючи, що одне із них було відкладено саме через неможливість представника позивача підтвердити часткову оплату відповідачем заборгованості та необхідність уточнення суми заборгованості станом на дату судового засідання), відсутність заяв по суті спору з боку відповідача і визнання ним суми заборгованості, що виникла станом на дату розгляду справи, також підтверджують незначну складність даної справи.
З підстав наведеного, послуга «правове супроводження справи у Господарському суді Житомирської області (10000,00 грн)» є необґрунтованою, а її розмір - неспівмірним з виконаною адвокатами роботою у господарському суді.
Враховуючи вищевикладені обставини та проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити ТОВ "ГТЗ УКРАЇНА" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.
Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ГТЗ УКРАЇНА" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 20.03.23
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек.) + ur_svitbox@ukr.net;
3 - відповідачу (рек.) + podluzna@ukr.net.