вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4790/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4790/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНПРОМТРАНС"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.12.2022 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНПРОМТРАНС" про стягнення 887.839,32 грн, з яких: 756.182,26 грн основної заборгованості, 18.598,55 грн пені, 113.058,51 грн інфляційних втрат.
Фактичною підставою позовних вимог визначено договір оренди транспорту з екіпажем від 01.02.2021 № 25/21.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4790/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022.
Ухвалою від 20.12.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень.
03.01.2023 через відділ документообігу від позивача надійшло клопотання від 30.12.2022 за вих. № б/н про виконання вимог ухвали суду разом з документами, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Оцінивши доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, господарський суд визнав його належним, а недоліки позовної заяви усунутими.
Ухвалою від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 10.02.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 15.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд встановив, що позивач направив на адресу відповідача копію відповіді на відзив та додані до неї документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №3600008083388 від 22.02.2023.
Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 3600008083388 (копія відповіді на відзив та додані до неї документи), господарський суд встановив, що відправлення вручено відповідачу 28.02.2023 (підтверджується роздруківкою з відомостями розміщеними на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта»).
В ухвалі від 09.01.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено відповідачу(ам) триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачем(ами) іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з запереченнями (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Отже, строк для подачі заперечень до 03.03.2023.
Станом на 20.03.2023 заперечення не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).
З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу заперечень, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем. На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу локомотив, проте відповідач своєчасно оренду плату за майно не вносив, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості і нарахованої на неї пені та інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вказує, що позивач не довів своє право власності на спірне майно, а тому вимоги заявлено передчасно.
Відповідач заперечує отримання в оренду спірного майна від позивача, а тому вважає, що підстави для оплати орендної плати відсутні.
Відповідач вважає, що його вина в порушенні спірного зобов'язання відсутня, а тому відсутні і підстави для стягнення пені.
Оскільки, на думку відповідача, відсутнє порушення зобов'язання, то і підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач стверджує, що спірний вантаж є його власністю на підставі договору №35 від 25.06.2019.
Факт існування правовідносин за договором, який є підставою позовних вимог, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними та рахунками на оплату.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Заперечення не надано.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; правомірності/неправомірності нарахування пені та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 12.06.2020 між позивачем (далі - позивач, орендодавець) та відповідачем (далі - відповідач, орендар) був укладений договір №87/20 оренди транспорту з екіпажем (далі - договір №87/20), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове поворотне користування локомотив з локомотивною бригадою (далі - транспорт) в справному стані, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його управління та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування транспорт під керуванням локомотивної бригади орендодавця та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Загальна сума договору №87/20, згідно з п. 5.1, орієнтовно складає 3.528.000,00 грн, з урахуванням ПДВ у сумі 588.000,00 грн.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2021 (п. 11.3 договору №87/20, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 20.12.2020).
За актом приймання-передачі від 26.06.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв локомотив марки ТЭМ2УМ, двигун 1-ПДГ4А №831, реєстраційний державний номер 635 (п. 1). Прийом-передача локомотива здійснюється на підставі договору №87/20 від 12.06.2020 (п. 2).
В подальшому між сторонами був укладений договір №25/21 від 01.02.2021 оренди транспорту з екіпажем (далі - договір №25/21), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове поворотне користування локомотив з локомотивною бригадою (далі - транспорт) в справному стані, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його управління та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування транспорт під керуванням локомотивної бригади орендодавця та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Загальна сума договору №25/21, згідно з п. 5.1, орієнтовно складає 5.830.440 грн, з урахуванням ПДВ у сумі 971.740,00 грн.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2022 (п. 11.3 договору №25/21, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 10.01.2022).
Суд встановив, що саме відповідач до відзиву долучив акт прийому-передачі (додаток №1 до договору №25/21 від 01.02.2021), (арк. 88, зворот, том 1) локомотиву, який підписаний і позивачем, і відповідачем.
Позивач відповідачу виставив рахунки на оплату на загальну суму 756.182,26 грн, а саме:
рахунок на оплату №12 від 28.02.2022 на суму 511.110,00 грн (арк. 39, том 1);
рахунок на оплату №13 від 31.03.2022 на суму 245.072,26 грн (арк. 41, том 1).
Факт виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 756.182,26 грн, а саме:
акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 28.02.2022 на суму 511.110,00 грн (арк. 38, том 1);
акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.03.2022 на суму 245.072,26 грн (арк. 40, том 1).
Також позивач надав податкову накладну №1 від 31.03.2022 на суму 245.072,26 грн (арк. 134-135, том 1) та податкову накладну №7 від 28.02.2022 на суму 511.110,00 грн (арк. 146-147, том 1).
В якості додаткового підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем до справи долучений акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2021 до 30.04.2022 на суму 756.182,26 грн, який підписаний і представником позивача, і представником відповідача (арк. 42-43, том 1).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 26.05.2022, у якій просить суд невідкладно сплатити повну суму заборгованості у розмірі 774.162,89 грн (арк. 44-47, том 1). В якості доказів направлення до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 04.07.2022, опис вкладення від 04.07.2022 та накладну №3602023957036 від 04.07.2022 (арк. 49-50, том 1).
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 756.182,26 грн основної заборгованості, 18.598,55 грн пені та 113.058,51 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов'язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов'язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.
Відповідно до п. 2.1 договору №87/20 та договору №25/21 прийом-передача транспорту здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акта приймання-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.
Транспорт визнається таким, що переданий в оренду орендарю і прийнятим від орендаря з дати, вказаної в акті прийому-передачі (додаток №1) (п. 2.3 договору №87/20 та договору №25/21).
За актом приймання-передачі від 26.06.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв локомотив марки ТЭМ2УМ, двигун 1-ПДГ4А №831, реєстраційний державний номер 635 (п. 1). Прийом-передача локомотива здійснюється на підставі договору №87/20 від 12.06.2020 (п. 2).
Крім цього, саме відповідач до відзиву долучив акт прийому-передачі (додаток №1 до договору №25/21 від 01.02.2021), (арк. 88, зворот, том 1) локомотиву, який підписаний і позивачем, і відповідачем.
Суд звертає увагу, що договір №87/20 діяв до 31.01.2021, а договір №25/21 був укладений вже наступного дня /01.02.2021/ і діяв до 31.03.2022.
Також суд врахував, що до матеріалів справи ані позивач, ані відповідач не долучили доказів повернення майна з оренди за договором №87/20, в той час як відповідно до п.п. 4.4.7 п. 4.4 договору №87/20 саме на відповідача покладено обов'язок (а не право) після закінчення строку дії договору або у випадку дострокового припинення даного договору передати транспорт орендодавцю в технічно справному стані за актом приймання-передачі.
Таким чином, майно було у фактичному володінні відповідача з моменту укладення договору №87/20 і на момент укладення договору №25/20 не вибуло з його /відповідача/ фактичного володіння. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з п. 5.2 договору №25/20 орендна плата щомісячно сплачується орендарем у розмірі 100% вартості наданих послуг протягом 20 календарних днів на поточний рахунок орендодавця за умови надання рахунку та акта приймання-передачі наданих послуг.
Отже, за період з лютого 2022 року до березня 2022 року позивач нарахував відповідачу заборгованість у загальному розмірі 756.182,26 грн.
Доказів внесення плати за користування майданчиком для паркування в сумі 756.182,26 грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 756.182,26 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача в частині того, що позивач не довів право власності на спірне майно, а тому вимоги заявлено передчасно відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.3 договору №87/20 та договору №25/21 сторони узгодили, що переданий в оренду транспорт є власністю орендодавця на підставі договору №35 від 25.06.2019. Орендодавець гарантує, що транспорт, який передається в оренду не перебуває в заставі, не арештований та не є предметом позовів третіх осіб.
Суду не було надано для огляду договір №35 від 25.06.2019, проте підписи сторін свідчать про те, що даний пункт договору №87/20 та договору №25/21 ними погоджений і сумнівів у його дійсності не виникала протягом більш ніж двох років /з 12.06.2020 (дата укладання договору №87/20) до 19.12.2022 (дата звернення позивача до суду з даною позовною заявою)/.
Також факт користування спірним майном підтверджується належними доказами (актом приймання-передачі від 26.06.2020, акт прийому-передачі (додаток №1 до договору №25/21 від 01.02.2021), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 28.02.2022 на суму 511.110,00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.03.2022 на суму 245.072,26 грн). Більш того, факт користування спірним майном відповідач не заперечує.
В якості додаткового підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем до справи долучений акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2021 до 30.04.2022 на суму 756.182,26 грн, який підписаний і представником позивача, і представником відповідача (арк. 42-43, том 1).
Суд наголошує, що акт звірки у справі №904/4790/22 визнається належним доказом в підтвердження наявності заборгованості відповідача, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, оскільки інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених представників сторін.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок з оплати спірної заборгованості, а заперечення відповідача у вказаній частині відхиляються судом як необґрунтовані.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 01.02.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023.
Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення строків оплати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 21.03.2022 до 01.12.2022 на суму 18.598,55 грн.
Відповідач вважає, що його вина в порушенні спірного зобов'язання відсутня, а тому відсутні і підстави для стягнення пені.
Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за загальний період з квітня 2022 року до жовтня 2022 року на суму 113.058,51 грн.
Оскільки, на думку відповідача, відсутнє порушення зобов'язання, то і підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Позовна заява у справі №904/4790/22 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 10.654,07 грн.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 2.663,53 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОНБАСЬКЕ ПРОМИСЛОВО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (Україна, 50053, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ МУСОРГСЬКОГО, будинок 20; код ЄДРПОУ 31366355) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (Україна, 36015, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ СТАРОКОТЕЛЕВСЬКА, будинок 2; код ЄДРПОУ 41372742) 756.182,26 грн (сімсот п'ятдесят шість тисяч сто вісімдесят дві грн 26 к.) основної заборгованості, 18.598,55 грн (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн 55 к.) пені, 113.058,51 грн (сто тринадцять тисяч п'ятдесят вісім грн 51 к.) інфляційних втрат, 10.654,07 грн (десять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн 07 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк