вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4275/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 411 520, 65 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки №308-1/12/2021 від 15.12.2021 у розмірі 411 520, 65 грн., з яких:
- 300 769, 37 грн. - основний борг;
- 49 040, 06 грн. - пеня;
- 55 183, 36 грн. - інфляційні втрати;
- 6 527, 86 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 08.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.01.2023.
10.01.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився.
Ухвалою від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 06.02.2023.
06.02.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився.
Ухвалою від 06.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.03.2023.
07.03.2023 в судовому засіданні розгляд справи по суті не розпочато.
Позивач надав усні пояснення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 07.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 13.03.2023. Зобов'язано позивача надати докази здійснення відповідачем попередньої оплати в сумі 14 044,78 грн. за спірним договором.
13.03.2023 сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач направив письмові пояснення, в яких зазначив, що вказана в позові попередня оплата в розмірі 14 044,78 грн. є переплатою за попередні постави, тому залишок на вказану суму зараховано як передоплату за видатковою накладною № ПКН+У126111 від 04.02.2022.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачено суму основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. за рахунком фактурою № ПРС+У136538 від 03.02.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 3713 від 02.12.2022 на суму 25 000,00 грн. та № 3816 від 28.12.2023 на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що сума боргу становить 265 769,36 грн.
Позивач також направив клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
13.03.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки № 308-1/12/2021 від 15.12.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 300 769, 37 грн.
Відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачено суму основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. за рахунком фактурою № ПРС+У136538 від 03.02.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 3713 від 02.12.2022 на суму 25 000,00 грн. та № 3816 від 28.12.2023 на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що сума основного боргу становить 265 769,36 грн.
Додатково позивач нарахував та просить стягнути 49 040, 06 грн. пені за період прострочення з 19.02.2022 по 18.08.2022, 55 183, 36 грн. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 по вересень 2022, 6 527, 86 грн. 3 % річних за період прострочення з 19.02.2022 по 08.11.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність справи у суді повідомлений належним чином.
Ухвала суду від 08.12.2022, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 06.02.2023 (а.с. 42)
Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.
Крім того, суд направляв відповідачу ухвали по справі на електронну адресу mtc.gyk@inbox.ru, які останні отримував, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с. 21, 34, 41, 48).
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору, природа договору, строк поставки товару, факт поставки товару, строк оплати, наявність заборгованості, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" (Покупець) було укладено Договір поставки №308-1/12/2021 від 15.12.2021, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати Товар в найменуванні, кількості і ціні згідно Специфікацій, які після їх підписання Сторонами становляться невід'ємними частинами даного Договору (пункт 1.1 Договору).
Строк поставки товару визначається у специфікаціях (п. 2.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. Договору датою поставки, в залежності від умов поставки Товару, є або дата підписання обома Сторонами видаткової накладної або дата передачі Товару Постачальником перевізнику по транспортному документу (товарно-транспортній накладній, декларації, квитанції, тощо.
Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю згідно кількості, яка зазначена у видатковій накладній.
Згідно пункту 4.1. Договору ціна Товару погоджується між Сторонами та зазначається у відповідній специфікації
Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару в наступному порядку:
- попередню оплату у розмірі 50% вартості товару покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів від дати рахунку-фактури,
- залишок коштів у розмірі 50% вартості товару покупець оплачує у строк не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Загальна сума договору визначається по фактичній сумарній вартості товару, зазначеного у специфікаціях та прийнято покупцем по видатковим накладним протягом строку дії даного договору. (п. 4.5. договору).
Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання цього договору, строк його вважається кожного року автоматично продовженим до 31. Грудня кожного наступного календарного року включно без укладання додаткової угоди до даного договору.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 394 814,15 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПКН+У126111 від 04.02.2022.
Вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками сторін без зауважень.
Крім того, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ПРС+У136538 від 03.02.2022 на суму 394 814,15 грн.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3481 від 23.02.2022.
В письмових поясненнях, в яких зазначив, що вказана в позові попередня оплата в розмірі 14 044,78 грн. є переплатою за попередні постави, тому залишок на вказану суму зараховано як передоплату за видатковою накладною № ПКН+У126111 від 04.02.2022.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачено суму основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. за рахунком фактурою № ПРС+У136538 від 03.02.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 3713 від 02.12.2022 на суму 25 000,00 грн. та № 3816 від 28.12.2023 на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що сума боргу становить 265 769,36 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов'язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 35 000,00грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.
Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 265 769,36 грн.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 5.2. договору встановлено, що у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути 49 040, 06 грн. пені за період прострочення з 19.02.2022 по 18.08.2022.
Відповідач контррозрахунок пені не надав.
Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 49 040, 06 грн.
Правомірність нарахування трьох процентів річних
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував 6 527, 86 грн. 3 % річних за період прострочення з 19.02.2022 по 08.11.2022.
Відповідач контррозрахунок 3% річних не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 6 527, 86 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат.
Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 55 183, 36 грн. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 по вересень 2022.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Суд перевірив розрахунок, виявив в ньому помилку в частині визначення періоду нарахування, тому сума інфляційних втрат має бути більшою, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 55 183, 36 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 265 769,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 55 183,36 грн., 3% річних у розмірі 6 527,86 грн., пеню у розмірі 49 040,06 грн., судовий збір у розмірі 6 172,81 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 411 520, 65 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс» (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Харцизька, буд. 11, приміщення 2, ідентифікаційний код 32693741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17, прим. 6-10, ідентифікаційний код 37675989) основний борг в розмірі 265 769,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 55 183,36 грн., 3% річних у розмірі 6 527,86 грн., пеню у розмірі 49 040,06 грн., судовий збір у розмірі 6 172,81 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. провадження у справі закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 20.03.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко