Справа №760/19760/22
2/760/774/23
17 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 579. 42 гр.
Посилається в позові на те, що 18 вересня 2019 року між АТ» ОТП Банк» та відповідачем був укладений Кре дитний договір №2026125156, який за своїми умовами є змішаним договором кредитного договору та договору про видачу і обслуговування міжнародних платстикових карток.
Відповідно до умов договору банк взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.
На картковий рахунок, відкритий за заявою відповідача, був встановлений кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.
Згідно умов договору банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку.
Бпанк свої зобов'язання за уовами договору виконана.
У свою чергу відповідач взяті на сбе зобов'язання не виконує, сплачуючи поточні платежі з простроченням, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що привело до виникнення зборгованості.
Станом на 18 вересня 2029 року заборгованість стаовить 36 579. 42 гр. та складається з:
- 24 600,00 гр. заборгованості за кредитом;
- 11 979, 42 коп. заборгованості по відсотках.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована 30 грудня 2022 року в канцелярії суду та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 05 січня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками на адресу його реєстрації.
Відповідн до зворотнього поштового повідомлення відповідач надіслані судом документи не отримав, конверт повернувся до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 18 вересня 2019 року між сторонами був укладений Кредитний договір №2026125156, відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.
На картковий рахунок, відкритий за заявою відповідача, був встановлений кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.
Згідно умов договору банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку.
Згідно з умовами договору відповідач ознайомився з усіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі з положенням договорів та додатків до нього частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку.
Баанк свої зобов'язання за умовами договору виконав.
У свою чергу відповідач взяті на сбе зобов'язання не виконує, сплачуючи поточні платежі з простроченням, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що привело до виникнення зборгованості.
Станом на 18 вересня 2029 року позивачем нарахована заборгованість у розмірі 36 579. 42гр., яка складається з
- 24 600,00 гр. заборгованості за кредитом;
- 11 979, 42 коп. заборгованості по відсотках.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем укладеного з позивачем договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Що стосується стягнення відсотків,суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З цього випливає, що при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначено вище, підставою для укладення кредитного договору була анкета-заява відповідача на отримання кредиту.
Ні в заяві, ні в кредитному договорі роззмір процентної ставки сторонами не встановлений.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що процента нараховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої виначається тарифами банку.
Самі ж тарифи банку до позову не долучені, розміщені на офіційномуу сайті банку, тобто позичальником не підписані.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
З анкети-заяви відповідача, як позичальника, вбачається, що питання про розмір процентів при її підписанні відповідачем не узгоджувалося.
Суд вважає, що надані позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
З точки зору ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем банківських послуг позивача.
Конституційний Суд України в рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року № 543/96В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 112/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає, що вимоги ч. 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення відповідача, як споживача, про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, при укладенні кредитного договору з відповідачем, позивачем дотримані не були.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить ні строку дії такого договору, ні строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи з цього, отримання відповідачем кредиту банку, використання кредитних коштів на власні потреби, невиконання відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів, що призвело до прострочення тіла кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині та його право захистити своє порушене право шляхом зобов'язання відповідача, як боржника, виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З урахуванням приведеного вище аналізу суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення процентів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 1 668. 50 гр. судового збору.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства'ОТП Банк» 24 600.00 гр. заборгованості та 1 668, 50 гр. судового збору.
Позивач: Акціонерне товариство « ОТПБанк», 0103, м. Київ, вул. Жилянська. 43 ЄДРПОУ 21685166.
Відповідач: ОСОБА_2 , 1991 рок ународження, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва