Справа № 189/1979/22
3/189/5/23
Іменем України
17.03.2023 року смт. Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Редько О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, інвалідом не являється, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №169576 від 21.11.2022 року, 21.11.2022 року о 22 год. 00 хв. в смт. Просяна по вул. Центральна ОСОБА_1 керував автомобілем Сіат Кордоба д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, незв'язна річ, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Велася відеофіксація на бодікамеру.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник ОСОБА_1 - адвокат Притула С.В. надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що ввечері 21.11.2022 року ОСОБА_1 зі своїми друзями відпочивали в нього вдома, по АДРЕСА_1 , при цьому, вживали алкогольні напої. Його автомобіль був припаркований біля власного подвір'я. В ОСОБА_1 закінчилися цигарки, і він пішов у свій автомобіль взяти пачку цигарок, які лежали в бардачку його автомобіля. Він сів на місце водія та хотів їх взяти, при цьому під'їхав військовий патруль та почали звинувачувати його в керуванні автомобілем в нетверезому стані. Після цього військові патрульні викликали співробітників поліції. Він їм пояснив, що за кермом не їхав, а перебував вдома, і сів у свій автомобіль для того, щоб взяти свої речі. Всупереч його пояснень, працівники поліції запропонували йому пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки автомобілем не керував. Після чого, відносно ОСОБА_1 було складено протокол, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Також зазначив, що до протоколу про адміністартивне правопорушення серії ААБ № 169576 від 21.11.2022 року додано відеозапис з бодікамери, однак в протоколі не зазначено марку, модель, а також серійний номер пристроїв, на який здійснювався відеозапис, що дозволило б однозначно ідентифікувати вказані пристрої. Крім того, матеріали справи, зокрема СD-диск, який міститься в матеріалах справи, не містить фіксації керування автомобілем ОСОБА_1 , свідки, які б могли підтвердити факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, відсутні, а тому вважає, що порушення ним п.2.5 Правил не знайшло підтвердження під час розгляду справи: по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом взагалі, а тим більше, у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, в його діях відсутні події і склад даного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порушення цих вимог, та керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, при цьому не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ним, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №169576 від 21.11.2022 року відносно ОСОБА_1 складений за ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні статті 251 КУпАП не підтверджує вчинення останнім правопорушення.
У відповідності до п.п. 2.5, 3.3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, нагрудною відеокамерою (відеореєстратором) забезпечується кожен працівник патрульної поліції, який заступає на зміну, в будь-якому випадку хоча б однією нагрудною камерою (відеореєстратором) забезпечується екіпаж. Нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами.
Окрім того, у протоколі про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис порушення. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 13 лютого 2020 у справі № 524/9716/16-а.
Якщо протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 15 листопада 2018 у справі №524/5536/17.
У даному випадку, до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №169576 від 21.11.2022 року додано відеозапис з бодікамери, однак, в протоколі не зазначено точну марку, модель, а також серійний номер пристроїв, на який здійснювався відеозапис, що дозволило б однозначно ідентифікувати вказані пристрої.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення у розумінні вимог закону не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено вказані відеозаписи, а тому вони не можуть вважатися належними доказами.
Крім того, матеріали справи, зокрема CD-диск, який міститься в матеріалах справи, взагалі не містить фіксації керування автомобілем ОСОБА_1 , тому вважаю, що порушення ОСОБА_1 п. 2.5. Правил не знайшло підтвердження під час розгляду справи за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а відтак, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях чи доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано.
За таких обставин вважаю, що при складанні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції не долучено безумовних та переконливих доказів об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення та вини, що свідчать про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суддя, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В зв'язку з вищенаведеним і керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя,-
постановив:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: О.В. Редько