Справа № 953/2775/22
н/п 2/953/1480/23
13 березня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -
До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить:
- розірвати шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 01 листопада 2003 року Київським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 687;
- визнати спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 ;
- поділити між позивачем та відповідачкою майно, що є їх спільною сумісною власністю наступним чином: припинити право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 ; визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 ; визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6524,26 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 01.11.2003 між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб. У шлюбі народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у нього не склалося з відповідачкою через відсутність взаєморозуміння між ними, різні погляди на сімейні відносини і сімейні обов'язки по веденню спільного господарства. На теперішній час шлюб між ним та відповідачкою фактично припинений, проживають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть. Втрачені всі фізичні і духовні зв'язки між ним та відповідачкою, сім'я існує формально, примирення подружжя неможливо, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить як його інтересам, так і інтересам відповідачки. На даний час діти проживають з відповідачкою. Суперечок про місце проживання дітей між ним та відповідачкою немає. Крім того, позивач зазначає, що у період перебування з відповідачкою у шлюбі ними було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 та автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 , право власності на який також зареєстровано за відповідачкою. З огляду на зазначене, враховуючи положення Сімейного кодексу України, вказана квартира та транспортний засіб є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу між ним та відповідачкою.
Ухвалою Київського районного суду суду м.Харкова від 23.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою.
Ухвалою Київського районного суду суду м.Харкова від 09.11.2022 закрито підготовче провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник0 адвокат Панасенко П.П. в судове засідання не з'явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_6 подав до суду заяву про слухання справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував у разі повторної неявки позивачки.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.90-91,96-97, 99-100,101-102). Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 3 ч. 8ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.11.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (прізвище до шлюбу- ОСОБА_2 ) у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за №687.
Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 , видане повторно 15.02.2022 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.10).
Від шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час перебування у шлюбі, сторони придбали квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб: легковий автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до даних, які містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №298535652 від 08.02.2022, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №609 від 23.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Л.Є.
Відповідно до даних, що містяться в звіті про оцінку майна №11с-0222/01 від 14.02.2022 встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14.02.2022 становить 868 600,00 грн.
Відповідно до даних, які містяться у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 право власності на транспортний засіб RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 рік випуску 2012, зареєстровано за ОСОБА_3 .
Вказаний автомобіль сторони придбали у шлюбі.
Відповідно до даних, що містяться в звіті про оцінку майна №13с-0222/01 від 14.02.2022 встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме транспортного засобу RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 рік випуску 2012 станом на 14.02.2022 становить 237 772,00 грн.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд зазначає, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 1 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Згідно з статтею 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачкою, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, на час розгляду даної справи вони спільного господарства не ведуть, мешкають окремо один від одного. Збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідачки. Будь-яких доказів на підтвердження того, що після розірвання шлюбу будуть порушені особисті та майнові права сторін, а також права їх дітей, суду не надано.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 Цивільного кодексу України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
Відповідно до положень частини першої статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.
Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.
Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.
Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
Судом встановлено, оскільки не заперечувалося сторонами, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб: легковий автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 , 2012 року випуску є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, яке придбано сторонами під час шлюбу.
Враховуючи, що спірна квартира та автомобіль набуті сторонами за час шлюбу, то такі є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, а тому суд доходить висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 2012 року випуску та визнавши за відповідачем 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 2012 року випуску.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції того, що майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи результат вирішення справи (задоволення позовних вимог) а також: договір про надання правової допомоги від 28.01.2022 року, додаткову угоду погодження договірної ціни -додаток до Договору про надання правової допомоги від 28.01.2022; квитанцію до прибуткового касового ордеру №3 від 28.01.2022, співмірність заявленої суми з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові втрати позивача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6524 грн.26 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 137,141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 01.11.2003 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за №687.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_3 прізвище - ОСОБА_2 .
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 .
Припинити право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та на автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 .
Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 , 2012 року випуску.
Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на частку автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 2012 року випуску.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6524 (шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 26 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Відповідачкою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України - http://ki.hr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
представник позивача-адвокат Панасенко Павло Петрович, адреса: м. Харків, просп.. Героїв Харкова б.96 А, 1.
відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 .
Суддя С.М. Лисиченко