02.03.2023 Єдиний унікальний номер 205/8702/21
Провадження № 2/205/52/23
02 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулось до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» був укладений кредитний договір №22032000150419, за умовами якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався сплачувати заборгованість за кредитом щомісяця рівними платежами і повернути наданий кредит до 28 серпня 2024 року, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках, та виконати свої зобов'язання за цим договором в повному обсязі. Банк надав відповідачу грошові кошти на умовах: сума виданого кредиту - 74 400 грн.; дата надання кредиту - 28 серпня 2019 року; кінцева дата погашення кредиту - 28 серпня 2024 року; валюта кредиту - гривня; строк користування кредитом - 60 міс.; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія з обслуговування кредиту - 3% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість - 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних. АТ «Банк Кредит Дніпро» виконало свої зобов'язання за кредитним договором і надало відповідачу кредитні кошти в повному обсязі. Кредит був виданий шляхом зарахування грошових коштів на рахунок відповідача та надання відповідачу банківської карти, як способу доступу до кредитних коштів. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19 серпня 2021 року виникла заборгованість на загальну суму 109 714,63 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.; залишку прострочених комісій - 37 083,97 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, банк звернувся до суду за захистом своїх прав і законних інтересів, та просив стягнути з відповідача на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року у розмірі 109 714,63 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.; залишку прострочених комісій - 37 083,97 грн., а також суму сплаченого судового збору.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26 травня 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування у АТ «Банк Кредит Дніпро» для огляду у судовому засіданні оригіналів документів, які долучені до позовної заяви та містять підпис ОСОБА_1 , та оригіналів усіх первісних фінансових документів, які підтверджують факт надання ОСОБА_1 і отримання ним грошових коштів від АТ «Банк Кредит Дніпро», а також визнано обов'язковою явку представника позивача АТ «Банк Кредит Дніпро».
Представник позивача у судових засіданнях надала на вимогу суду оригінали усіх документів, які долучені до матеріалів справи, та зазначила, що виписка по рахунку і є підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів, а також є первинним документом відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України. Посилалась на те, що кредитний договір було підписано уповноваженою особою банку, оскільки такі договори укладаються у відділенні банку та мають печатку і підпис заступника голови правління банку із верифікацією, а відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання факсимільного відтворення підпису допускається за письмовою згодою сторін, що підтверджується долученим до позовної заяви документами, відповідно до яких відповідач надав свою згоду підписавши всі документи банка, більш того відповідач у судовому засіданні не заперечував щодо підписання кредитного договору. Також представником відповідача у судовому засіданні було надано касовий документ, що підтверджує отримання ОСОБА_1 готівки за кредитним договором.
Представник відповідача у судових засіданнях неодноразово заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що на долучених до позовної заяви документах відсутні оригінали підпису та печатки банку, та хоча ОСОБА_1 і підписувались зазначені документи, але кредитний договір не є укладеним, оскільки не відповідає вимогам цивільного законодавства України, а також посилався на те, що ОСОБА_1 не отримувались будь-які кошти від банку, а лише було отримано рахунок у банку, та ОСОБА_1 використовував картку для власних цілей, поклавши на зазначений банківський рахунок особисті грошові кошти.
Представником АТ «Банк Кредит Дніпро» 24 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» було направлено до суду додаткові пояснення, в яких просила суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування зазначила, що додатки до позовної заяви містять розрахунок заборгованості та виписки по рахунках боржника, які є первинними фінансовими документами, що підтверджують факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а вказані виписки повністю відповідають вимогам, зазначеним у постанові Правління НБУ №75 від 04 липня 2018 року «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» відповідно до якої первинними фінансовими документами є меморіальні документи, які застосовані АТ «Банк Кредит Дніпро» для здійснення і відображення в обліку операцій банку, і його клієнта - ОСОБА_1 щодо видачі кредитних коштів та часткового погашення заборгованості. Зазначає, що матеріали справи містять докази отримання платіжної карти (розписка про отримання картки від 28 серпня 2019 року). Згідно умов заяви-згоди №1135572 підписанням цієї заяви клієнт акцептує публічну пропозицію АТ «Банк Кредит Дніпро» на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами та доповненнями. Відповідно до п. 1.4 укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору №22032000150419 кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро», а датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Перед підписанням заяви-згоди на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» клієнту були надані всі роз'яснення стосовно умов кредитування, на підтвердження цього факту клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 28 серпня 2019 року. Вказує, що ч. 3 ст. 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. В п. 3.7 кредитного договору зазначено, що підписанням цього договору підтверджує (3.7.3), що з моменту підписання цього договору ознайомлений та згодний з умовами універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб та погоджується з тим, що цей договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки банку і підпису уповноваженої особи банку, та зміст ст. ст. 6, 627, 207 ЦК України клієнту роз'яснено, із зразками печатки та підписів уповноваженої особи банку клієнт ознайомлений і надає згоду щодо такої письмової форми договору.
Представник позивача надала суду заяву в якій просила слухати справу без участі представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, неодноразово представником відповідача заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався за погодженням наступних дат розгляду справи з представником відповідача, однак про причини неявки суд не повідомили та не надали клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без їх участі.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз'яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.
Враховуючи ту обставину, що сторонам були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, суд вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим судом вирішено ухвалити відповідне рішення.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 28 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» був укладений кредитний договір №22032000150419, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 74 400 грн. зі строком кредитування 60 міс. і кінцевою датою повернення кредиту - 28 серпня 2024 року за цільовим призначенням - на споживчі потреби, з щомісячною комісією за обслуговування кредиту з 28 серпня 2019 року по 27 грудня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 28 грудня 2020 року по 27 березня 2022 року - 4% від суми кредиту, 28 березня 2022 року по 27 червня 2023 року - 3% від суми кредиту, з 28 червня 2023 року по 28 серпня 2024 року - 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних (п. п. 1.1, 1.2 договору).
У пунктах 1.3, 1.4 вказаного договору зазначено, що банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро», а датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Пунктом 1.5 цього договору передбачено, що клієнт в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ СК «Уніка Життя» суму страхового платежу в розмірі 14 400 грн. за весь період страхування, згідно договору страхування №ВР-22032000150419 від 28 серпня 2019 року.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 зазначеного договору платежі з погашення заборгованості за кредитним договором, оплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (обов'язковий платіж). Дата погашення і розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 кредитного договору. Погашення заборгованості за договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов'язкового платежу на рахунок для внесення обов'язкових платежів - НОМЕР_1 у АТ «Банк Кредит Дніпро» та рахунок для дострокового погашення заборгованості - НОМЕР_2 у АТ «Банк Кредит Дніпро» (а. с. 5).
Матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 була підписана з банком заява-згода №1135572 на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», в якій зазначено, що клієнт, шляхом підписання цієї заяви, відповідно до ст. 642 ЦК України, акцептує публічну пропозицію АТ «Банк Кредит Дніпро» на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» (УДБО) із змінами та доповненнями, яка розміщена на веб-сайті банку і беззастережно приєднується до умов УДБО, та в повному обсязі, з урахуванням надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні УДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням змін і доповнень), та погодився з тим, що може обирати будь-які послуги, передбачені УДБО. Клієнт підписанням зазначеної заяви підтвердив, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився та згодний з умовами, викладеними в УДБО, що розміщені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua і тарифами. Також клієнт підтвердив, що має можливість та зобов'язується самостійно відстежувати всі зміни і доповнення, які будуть вноситися в УДБО (а. с. 6).
Також судом встановлено, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту від АТ «Банк Кредит Дніпро», який містить основні умови кредитування за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно з вказаним паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 74400 грн. на строк кредитування 60 місяців, на споживчі потреби, шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку на підставі укладеного договору про споживчий кредит та приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб.
Крім того, п. 7 підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту також містить посилання на те, що споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених ЗУ «Про споживче кредитування (а. с. 7).
В матеріалах справи наявна власноручно підписана ОСОБА_1 розписка про отримання картки Visa Classic Instant EMV з терміном дії до 31 серпня 2024 року (а. с. 8).
При цьому, матеріали справи також містять договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-1135572/28082019/0212 від 28 липня 2019 року, який було укладено між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 та в якому викладена заява про відкриття поточного рахунку і випуск електронного платіжного засобу з проханням ОСОБА_1 відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 в валюті гривні на його ім'я з випуском особистої платіжної картки на його ім'я.
Відповідно до умов укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечував, що підтверджується його підписом у заяві-згоді, паспорті споживчого кредиту та у самому кредитному договорі та відсутністю подальшої відмови від договору. Відповідач (позичальник) був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
При цьому, позивачем - АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, та надано відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 74 400 грн., розмір якого встановлено кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку вбачається, що станом на 19 серпня 2021 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року складає 109 714,63 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.; залишку прострочених комісій - 37 083,97 грн. (а. с. 9-14).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із п. п. 42, 43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №75 від 04 липня 2018 року підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані АТ «Банк Кредит Дніпро» виписки за банківським рахунком ОСОБА_1 є первинними фінансовими документами, що підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 3 статті 207 ЦК України (в редакції, що діяла станом на дату підписання кредитного договору) передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В підпункті 3.7.3 пункту 3.7 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року зазначено, що підписанням цього договору і підтверджує, що до моменту підписання цього договору ознайомлений та згоді умовами УДБО і погоджується з тим, що цей договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки банку та підпису уповноваженої особи банку, зміст статей 6, 627, 207 ЦК України клієнту роз'яснено, із зразками печатки, підписів уповноваженої особи банку клієнт ознайомлений та надав згоду щодо такої письмової форми договору.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У зв'язку з наведеним, суд відхиляє доводи представника відповідача про невідповідність закону письмової форми кредитного договору, оскільки наданий суду примірник кредитного договору підписаний відповідачем та уповноваженим представником банку. Наявність відбитку печатки банку, нанесеного типографським способом на договорі, узгоджено сторонами у кредитному договорі і відповідач підтвердив, що погоджується на таку письмову форму договору (пп. 3.7.3 п.3.7 кредитного договору).
Більш того, при укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів відповідач підтвердив свою поінформованість з умовами договору та погодився з ними. Своїм підписом на досліджених судом документах ОСОБА_1 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування та в подальшому він вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах, а волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
Крім того, посилання сторони відповідача на недотримання встановлених законодавством України вимог до кредитного договору в момент його вчинення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов такого договору під час його укладення та підписання відповідачем, не є підставою для визнання договору таким, що не підлягає виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором.
Також суд розглядає позовну заяву в межах заявлених позивачем вимог, та відповідно до якої предметом спору є заборгованість, яка утворилась у зв'язку з невиконанням відповідачем вищезазначеного кредитного договору, розмір якої відповідачем не спростовано.
При цьому суд також звертає увагу на те, що вимоги щодо недійсності кредитного договору відповідачем не були заявлені у встановленому законом порядку та вказаний договір на цей час не визнано недійсним, що свідчить про необґрунтованість і безпідставність таких тверджень з боку сторони відповідача.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, матеріалами справи не спростовується факт отримання ОСОБА_1 кредиту за вищезазначеним договором, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо отримання в АТ «Банк Кредит Дніпро» рахунку для зарахування на нього особистих грошових коштів.
При цьому, з усіма істотними умовами кредитування відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом у паспорті споживчого кредиту, в якому закріплено, зокрема строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, комісії тощо.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро».
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2019 року відповідач за власної ініціативи звернувся до банку із заявою-згодою про акцепт публічної пропозиції АТ «Банк Кредит Дніпро» на укладення універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, в цей же день відповідач підписав кредитний договір №22032000150419 та отримав на свій банківський рахунок на його підставі в кредит грошові кошти.
Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ «СК «Уніка Життя» суму страхового платежу у розмірі 14400,00 грн. за весь період страхування, згідно з договором страхування №ВР 22032000150419 від 28 серпня 2019 року.
Крім того, ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Проте, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.
При цьому, згідно із п. 1.2 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року сума кредиту складає 74 400 грн., а з наданої позивачем АТ «Банк Кредит Дніпро» виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 28 серпня 2019 року по 28 серпня 2021 року вбачається, що саме вказана сума 28 серпня 2019 року була перерахована на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро».
Крім того, з зазначеної виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 28 серпня 2019 року відповідачу було в касі банку видано з вищезазначеного рахунку грошові кошти в розмірі 60 000 грн., а відповідачем до матеріалів справи було також долучено заяву про видачу готівки №151 від 28 серпня 2019 року з рахунку НОМЕР_1 з описом змісту операції - видача грошових коштів з поточного рахунку згідно договору №РКО-1135572/28082019/0212 від 28 серпня 2019 р., що є додатковим підтвердженням здійснення такої операції та отримання відповідачем кредитних коштів (а. с. 93).
Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-1135572/28082019/0212 від 28 липня 2019 року є лише договором на обслуговування поточного рахунку відповідача № НОМЕР_1 , саме на який 28 серпня 2019 року було перераховано банком кредитні кошти, і які в подальшому ОСОБА_1 зняв в касі банку.
При цьому, посилання представника відповідача про те, що грошові кошти в сумі 60 000 грн. були особистими грошовими коштами ОСОБА_1 і видані йому були не на підставі кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року жодними належними і допустимими доказами під час розгляду справи не було підтверджено, та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Також, згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено, що пунктом 1.2 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року передбачено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом 56,00% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі умови договору належним чином, натомість відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року, а тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась станом на 19 серпня 2021 року та складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.
Щодо вимог позовної заяви в частині стягнення комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.
15 листопада 2016 року було прийнято ЗУ «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Частиною 1 статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року, зокрема, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту: з 28 серпня 2019 року по 27 грудня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 28 грудня 2020 року по 27 березня 2022 року - 4% від суми кредиту, 28 березня 2022 року по 27 червня 2023 року - 3% від суми кредиту, з 28 червня 2023 року по 28 серпня 2024 року - 1,95% від суми кредиту.
Крім того, необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіку).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.
За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої заборгованості за комісією в розмірі 37 083,97 грн.
Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що позовна заява АТ «Банк Кредит Дніпро» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню лише сума заборгованості за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року в розмірі 72 630,66 грн. в частині залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн., в іншій частині позову, а саме щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 37 083,97 грн., необхідно відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а ним при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн., то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 502,73 грн. (72 630,66 грн. х 2 270 грн. : 109 714,63 грн.), що пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 626,628, 638, 1048 - 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року в розмірі 72 630,66 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1 502,73 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», код ЄДРПОУ 14352406, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.П. Терещенко