іменем України
Справа № 210/1057/23
Провадження № 1-кс/210/656/23
"14" березня 2023 р. слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42022042090000076 від 05.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України, про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,-
Прокурор Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з клопотанням про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що Слідчим відділенням ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровські області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022042090000076 від 05.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України.
Постановою заступника начальника ГУНП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління створено групу слідчих до складу якої включено слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Процесуальне керівництво кримінального провадження здійснюється прокурорами Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 створив та очолив злочинну організацію зі стабільним складом, до якої увійшли: ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 .
Об'єднані єдиним умислом та планом з розподілом функцій учасників, спрямованих на досягнення цього плану, які одночасно, перебуваючи в м. Кривому Розі, виконуючи відведену кожному роль, в період не пізніше ніж 05 липня 2022 до моменту припинення злочинної організації правоохоронними органами вчинювали тяжкі та особливо тяжкі злочини, які полягали у заволодінні чужим майном шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки на території міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відносно осіб, що проживають на території України.
28.02.2023 року в порядку визначеному ст.ст. 111,135,278 КПК України, ОСОБА_4 , вручене письмове повідомлення про підозру, шляхом вручення дружині останнього ОСОБА_12 , через відсутність останнього за місцем його мешкання.
01.03.2023 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук в індивідуальному сейфі № НОМЕР_1 в Центральному Мукачівському відділенні Центрального Мукачівського від-ня (м. Мукачево) Львівської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який орендує ОСОБА_12 , за результатами якого виявлено та вилучено: 26 700 євро та 47 000 доларів США.
Постановою слідчого від 02.03.2023 року, вилучені за вищевказаною адресою грошові кошти у сумі 26 700 євро та 47 000 доларів США визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022042090000076 від 05.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України.
03.03.2023 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг, (справа №210/1057/23 провадження 1-кс/210/542/23) на вилучені під час проведення обшуку 01.03.2023, в індивідуальному сейфі № НОМЕР_1 в Центральному Мукачівському відділенні Центрального Мукачівського від-ня (м. Мукачево) Львівської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який орендує ОСОБА_12 , грошові кошти у сумі 26 700 євро та 47 000 доларів США накладено арешт, з метою збереження речового доказу, забезпечення можливої спеціальної конфіскації, а також з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурор зазначає, що розглянути це клопотання вважається за потрібне без повідомлення власників майна, оскільки є ризик того, що вказані особи, дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, почнуть здійснювати перешкоди, що унеможливлять передачу в управління Національному агентству.
Крім того, зважаючи на викладене, з метою досягнення цілей накладення арешту на майно, виходячи з наявності об'єктивної необхідності, а також забезпечуючи досягнення завдань кримінального провадження, прокурор вважає, що клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.
В судове засідання прокурор не з'явився. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом із клопотанням про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними надав письмове клопотання зазначивши, що просить проводити розгляд клопотання без участі прокурора, просив клопотання задовольнити.
Під час дослідження матеріалів клопотання слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, відповідно до цієї ж Конвенції, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, а також визначено необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, зокрема дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом обмеження особи у реалізації права власності.
У справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґі Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року Європейським судом з прав людини визначені критерії, які слід оцінювати при співставленні заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядається як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Поняття справедливої рівноваги передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які при цьому використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Так, у справі "Серявінта інші проти України" від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (наприклад рішення у справі "Літгоута інші проти Сполученого Королівства" (LithgowandOthers v. theUnitedKingdom) від 8 липня 1986 року). Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (наприклад, рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
У рішенні у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява No 31107/96, п. 58, ECHR 1999 - II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesА No 296 - А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria) заява No 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена вціломув структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронгта Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A No 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс nа інші проти Сполученого Королівства»(JamesandOthers v. theUnitedKingdom), п. 50, Series A No 98).
Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 13 Конституції України, Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним, встановлює, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, та містить вимогу, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
За змістом ст. 2КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.
Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.
Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким спів мірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами що найменше нижче ринкових.
У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.
Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України (правила якої також застосовуються під час розгляду цього клопотання), клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Не вирішуючи на цьому етапі провадження питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, але надаючи розумну оцінку сукупності даних, що містяться у доданих до клопотання матеріалах, слідчий суддя вбачає у них обґрунтовані підтвердження того, що грошові кошти є предметом розслідуваного злочину, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України, результатами злочинної організації, щодо діяльності якої здійснюється досудове розслідування.
Отже, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для розгляду цього клопотання без повідомлення власників зазначеного у ньому майна.
Надаючи правову оцінку матеріалам клопотання як кожному окремо, так i у їх сукупностi, слiдчий суддя за своїм внутрiшнiм переконанням доходить висновку, що прокурором у клопотаннi та доданих до нього матерiалах доведено достатніми на цiй стадiї кримiнального провадження доказами:
-мету передачі майна, грошових коштів, які вилучені під час обшуків забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.
-вiдповiднiсть закону, а саме вимогам ст. 100 КПК України, ст.ст. 1, 21 Закону України зазначеної прокурором мети такої передачі (збереження речових доказiв та збереження їхньої економічної вартості), тобто її правову пiдставу (п. 1ч. 2 ст. 173 КПК України).
За викладених обставин, слiдчий суддя вважає, що застосування такого обмеження права власностi, як передача грошових коштів для здійснення заходів з управління ними в порядку та на умовах, визначених законом, є розумним та спів розмірним iз виконанням завдань кримiнального провадження.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у цьому кримінальному провадженні майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, що підтверджується матеріалами клопотання, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні та доданих матеріалах,та одночасно враховує, що слідчий суддя на цьому етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Зважаючи на викладене та враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та враховуючи при цьому об'єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання на арештоване майно, запобігти можливості знищення, відчуження майна, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення вимог клопотання щодо передачі майна на зберігання до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з метою досягнення завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 100, 107, 170?173, 309КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42022042090000076 від 05.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України, про передачу речових доказів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - задовольнити повністю.
Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст.19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а саме грошові кошти: у сумі 26 700 євро та 47 000 доларів США, вилучені 01.03.2023 року на підставі ухвали слідчого судді про проведення обшуку в індивідуальному сейфі НОМЕР_1 в Центральному Мукачівському відділенні Центрального Мукачівського від-ня (м. Мукачево) Львівської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який орендує ОСОБА_12 .
Прокурору Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , що здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування кримінального № 42022042090000076 забезпечити передачу грошових коштів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочині.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та виконується негайно.
Слідчий суддя: ОСОБА_1