Справа № 11 -а-541 -2006 р . Головуюча у 1 -й інстанції: Головко Л.І.,
Категорія: ст. 27п.З, 121 ч.2 КК України. Доповідач апел.інст.:Тимошевський В.П.,
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Погорєлової Г.М.,
суддів Салтовської І.Б., Тимошевського В.П.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2
20 липня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1,на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2006 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1 Єрмаковського району, Павлодарської області, Росії, не судимий,
-засуджений за ст.27п.4, ч.2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 8 років; за ст 304 КК України до позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 8 років.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець АДРЕСА_2, Новоодеського району, Миколаївської області, українець, не судимий,
-засуджений за ст. 27 п.2, ст.121ч.2 КК України, до позбавлення волі на строк 7 років.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець м. Миколаєва, не судимий,
-засуджений за ст. 27п2 , ст. 121 ч.2 КК України, до позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути: з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4у солідарному порядку на користь ОСОБА_5 -1690грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним, в підбуренні неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчинення злочину,умисного заподіяння ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та у втягненні зазначених неповнолітніх у злочинну діяльність, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними як співвиконавці вчиненого злочину, які умисно завдали потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, за таких обставин.
26 жовтня 2005 року, ОСОБА_1стало відомо, що між подружжям ОСОБА_6 які були його знайомими, виникла сварка, внаслідок якої ОСОБА_5 в черговий раз побив свою дружину. Бажаючи провчити ОСОБА_5, ОСОБА_1, залучив в якості виконавців фізичного насильства- неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підбуривши їх до вчинення злочину, достеменно знаючи про їх неповнолітній вік .
В цей же день,приблизно в 19 год., ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули додому до ОСОБА_5 в м. Миколаїв, на АДРЕСА_3, і, побивши останнього, насильно повезли його в АДРЕСА_4 Очаківського району, Миколаївської області, з метою подальшого побиття і причинення йому тілесних ушкоджень.
Прибувши на берег лиману, в кар'єр вказаного населеного пункту, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підбурювані ОСОБА_1, в його присутності, стали бити ОСОБА_5 завдаючи удари руками,ногами, в різні області тіла і голову,заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження у виді локальних переломів ребер, по серединно-ключичній лінії; по передньо-пахвовій лінії; по лопаточній лінії; по серединно-ключичній лінії;по задньо -пахвовій лінії, залишивши потерпілого на узбережжі лиману.Від завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці події.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду скасувати а справу закрити. Посилається, що злочинів не вчиняв. Стверджує, що через застосування незаконних методів слідства він, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обмовили себе і його. Наполягає, що підбурював їх до побиття потерпілого та не втягнув їх у злочинну діяльність. Водночас просить
пом'якшити покарання, якщо під час апеляційного розгляду справи, суд прийде до висновку про доведеність його вини.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, апеляцій на вирок не подавали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію частково, просили змінити вирок та перекваліфікувати дії винного на ст. 128 КК України, і пом'якшити покарання, думку прокурора Данчука В.М. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів.
Висновки суду грунтуються на доказах, детально викладених у вироку.
Є безпідставними доводи засудженого, що він не вчиняв злочинів, не підбурював неповнолітніх до умисного заподіяння ними тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, які спричинили смерть потерпілого, що смерть потерпілого настала з необережності, оскільки спростовуються слідуючими доказами.
З досліджених в судовому засіданні показань ОСОБА_1, даних ним в ході досудового слідства, як підозрюваним від 30 жовтня 2005 року (а.с.72- 74), видно, що він визнавав вину частково. Зазначав, що 26 жовтня 2005 року, в кар'єрі спілкувався з ОСОБА_5 за негідну поведінку в сім'ї. ОСОБА_5 не погоджувався її змінити.. Тому повідомив ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що ОСОБА_5 нічого не розуміє та запропонував їм «поговорити» з ним, а сам відійшов в бік. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ногами стали бити по тулубу ОСОБА_5, який впав набік. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжували його лежачого бити ногами дуже сильно протягом 5- 10 хв.. Потім він зупинив неповнолітніх. Запропонував, щоб вони його вмили та привели до тями. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потягли потерпілого до води, на берег до обриву. ОСОБА_4 ногою зіштовхнув потерпілого з обриву.
З досліджених в судовому засіданні пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3, даних в ході досудового слідства як підозрюваними в присутності захисника на допитах від 30 жовтня 2005 року (а.с.58-59, 60-61) та як обвинуваченими на допитах від 31 жовтня 2005 року (а.с.78-79,82-83 ), а також при відтворенні обстановки і обставин події від ЗО жовтня 2005 року (а.с. 62-66, 67-70 ) видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стверджували, що саме ОСОБА_1, 26 жовтня 2005 року підбурив побити ОСОБА_5 Коли ОСОБА_1 в кар'єрі сказав їм, що ОСОБА_5 нічого не розуміє, то запропонував їм «поговорити» з ним. Вони почали бити ОСОБА_5 в область тулуба ногами, доки ОСОБА_1 їх не зупинив..
Крім того, у суду не було жодних підстав сумніватися в достовірності показань свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні зазначила, що в їх сім'ї постійно виникали сварки через п'янки ОСОБА_5, який бив її і дітей, виганяв з будинку. Вони дружили з сім'єю ОСОБА_8 4 роки. Проте, вона ніколи не просила ОСОБА_1 застосувати будь-які заходи до її чоловіка.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що 29 жовтня 2005 року, він був понятим при відтворенні з ОСОБА_1 обстановки і обставин події, що сталася 26 жовтня 2005 року в кар'єрі, на узбережжі лиману в АДРЕСА_4. ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_1 добровільно,без примусу, розказував і показував, яким чином за його пропозицією ОСОБА_4 та ОСОБА_3 били потерпілого ОСОБА_5 Вказав на місце, де вони залишили потерпілого після побиття.
Всім цим доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив злочини за обставин, викладених у вироку.
Дії ОСОБА_1 вірно суд кваліфікував :
- за ст. 27п.4, ст. 121 ч.2 КК України, як підбурення до вчинення злочину, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,що спричинило смерть потерпілого;
-за ст.304 КК України, як втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
Доводи про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 зі ст.27п.4, 12ІЧ.2 КК України на ст. 128 КК України як на необережне тяжке тілесне ушкодження, не підлягають задоволенню.
Аналіз вищенаведених у вироку доказів, перепровірених в судовому засіданні свідчить про те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході досудового слідства стверджували, що саме ОСОБА_1 підбурив їх до побиття ОСОБА_5. За його вказівкою били потерпілого в різні області тіла ногами, поки ОСОБА_1 не зупинив їх.. Тому суд першої інстанції вірно зазначив у вироку, що своїми діями ОСОБА_1 фактично викликав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бажання та рішучість на побиття потерпілого.
З висновків судово-медичного експерта № 7 (а.с. 129-131) видно, що у ОСОБА_5 виявлені: локальні переломи ребер по різних анатомічних лініях : справа-4,5,6,7;9,10;11 та зліва-5,6 12. Дані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до настання смерті від ударів твердим тупим предметом, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Колегія суддів приходить до висновку, що умисел ОСОБА_1 був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_5, а тому його відповідальність настає за тілесні ушкодження , які було фактично заподіяні, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, кількості, характеру, локалізації тілесних ушкоджень, причини причинення злочинних дій.
Тому немає підстав для перекваліфікації дій винного на ст. 128 КК України, як просить апелянт.
Що стосується покарання, то як видно із матеріалів справи і вироку, при визначенні ОСОБА_1покарання суд, відповідно до вимог ст.ст.65, 66 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких за класифікацією злочинів за ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів,а інший до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, його позитивну характеристику з місця проживання.
Покарання призначено в розмірі, близькому до мінімальної межі санкції ст.121ч.2 КК України, з урахування форми співучасті у злочині, на підставі ст.70 ч.І КК України застосований принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. Тому покарання є справедливим та підстав для його пом'якшення колегія суддів не знаходить.
Доводи засудженого про самообмову внаслідок застосування недозволених методів слідства є безпідставними, з слідуючих причин.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, на досудовому слідстві сам засуджений, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисники з заявами з цього приводу не зверталися.
Коли вони про це стали стверджувати в судовому засіданні, то ця обставина була перевірена, але підтвердження не знайшла.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили в судовому засіданні,що в їх присутності як понятих та за участю захисника 29 жовтня 2005 року при відтворенні обстановки і обставин події на узбережжі лиману в АДРЕСА_4 підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно, без примусу дали докладні пояснення за обставинами події, як про свою роль у злочині, так і про роль ОСОБА_1. Тобто, в умовах, які виключають сторонній вплив при проведенні слідчої дії.
Свідки ОСОБА_11та ОСОБА_12 стверджували в судовому засіданні що під час досудового слідства, ніхто не тиснув на підозрюваних і обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Обвинувачені допитані окремо, однак їх показання співпадали в деталях.
Крім того, в апеляційній інстанції сам засуджений ОСОБА_1, а також його захисник ОСОБА_2 апеляцію в частині застосування недозволених методів слідства не підтримали.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2006 року у відношенні ОСОБА_1- без зміни.