Справа №127/11538/21
Провадження №1-кп/127/475/21
16 березня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021020010000344, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12021020010000344 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинені повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини. Доповнив, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Наявні соціально стримуючі фактори не стали для неї перешкодою у вчиненні інкримінованих їй діянь. Місця роботи, а відтак - і законного джерела заробітку вона не має, за місцем реєстрації фактично не проживає. Крім того, на момент скоєння інкримінованого їй злочину, відносно ОСОБА_5 передано до суду два обвинувальні акти за ч.2 ст. 307 КК України, та за ч. 1 ст. 309 КК України. Наведене вказує на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що вона:
п. 1 може переховуватися від суду, усвідомлюючи покарання, яке їй загрожує;
п. 2 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
п. 3 може незаконно впливати на свідків;
п. 4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (приховувати речові докази, ухилятися від участі у слідчих та процесуальних діях тощо);
п. 5 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення (вона не має жодного законного джерела доходу).
Викладене свідчить про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать її належну процесуальну поведінку та виконання нею покладених на не обов'язків, а також запобігання вчинення дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час кримінального провадження.
Враховуючи особу обвинуваченої, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, визначений в ч. 5 ст. 182 КПК України максимальний розмір застави для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину (80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181 тис. 600 грн.) здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 своїх обов'язків. Враховуючи особу обвинуваченої, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, визначені ч.5 ст. 182 КПК України, а також те, що вона обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, просить визначити розмір застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.
Обвинувачена заперечила проти клопотання прокурора, просила суд змінити їй запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт.
Захисник обвинуваченої підтримала думку своєї підзахисної.
Заслухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2023 року обвинуваченій продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченій необхідно продовжити строк тримання під вартою, в зв'язку з тим, що вона обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачена може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
На думку суду, в клопотаннях обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особу обвинуваченої, наявність стримуючих факторів соціального характеру, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачена перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання їй більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченої суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу ОСОБА_5 необхідно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 199, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-
В задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє з 16 березня 2023 року по 14 травня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утримуватись від спілкування з особами, які являються свідками у кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Виконання ухвали суду доручити прокурору ОСОБА_3 та начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань ( №1)».
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 діб з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: