16 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 682/616/22
Провадження № 11-кп/4820/352/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року, у кримінальному провадженні № 12022244000000172, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2022, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Славута Хмельницької області, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження № 12022244000000172, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2022, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.
За клопотанням прокурора від 03 березня 2023 року ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 07 травня 2023 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати ОСОБА_7 більш м'який вид запобіжного заходу.
Зазначає, що суд необґрунтовано застосував до обвинуваченого найбільш суворий вид запобіжного заходу та не визначив заставу, як альтернативний запобіжний захід, чим порушив право ОСОБА_7 гарантоване процесуальним законом.
В апеляційній скарзі захисник наголошує, що в ході попереднього судового розгляду, 12.08.2022 року запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 було змінено з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. До завершення судового розгляду жодного порушення обвинуваченим процесуальних обов'язків зафіксовано не було. При ухваленні вироку судом першої інстанції 12.10.2022 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Адвокат не погоджується з висновками суду щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також щодо того, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не забезпечить його належної поведінки та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник наголошує, що обвинувачений під час дії застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не порушував покладених на нього процесуальних обов'язків, нового злочину не вчинив та не перешкоджав судовому розгляду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 має сім'ю, на утриманні малолітню дитину та постійне місце проживання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційні вимоги, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, з наведених в апеляційній скарзі підстав, оскільки обвинувачений не складає загрози для суспільства, не має наміру переховуватися від суду.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України 22 квітня 2022 року в порядку статті 291 КПК України направлений прокурором для розгляду до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.
Згідно ухвали Хмельницького апеляційного суду 17.02.2023 року до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області на новий розгляд надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, яке призначено до розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 09 березня 2023 року в підготовчому судовому засіданні за клопотанням прокурора від 03 березня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжувався запобіжний захід до 07 травня 2023 року включно.
Відповідно до вимог частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Приймаючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість покарання (позбавлення волі на строк від 4 до 6 років), що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, який йому інкримінується; суд також взяв до уваги той факт, що обвинувачений не працевлаштований, раніше судимий та під час виконання ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту порушував свої процесуальні обов'язки, а сам: навмисно пошкодив електронний засіб контролю.
Тож, суд першої інстанції дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, розгляд справи не завершений, не з'ясовані та не перевірені доказами обставини, встановлені під час кримінального провадження, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам ОСОБА_7 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків чи вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений немає постійних легальних джерел для існування.
Відтак, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з положеннями статей 194, 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Виходячи зі змісту статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з положенням частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У цій справі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 переважає принцип поваги над його особистою свободою.
Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеними ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати встановленню істини у справі та переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що тягне за собою суворе покарання, яке є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 постійного джерела доходу та місця проживання не має, стійкі соціальні зв'язки, які б мали позитивний стримуючий вплив на поведінку обвинуваченого, відсутні, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні нового злочину у період іспитового строку, тому існує велика ймовірність того, що обвинувачений при обрані менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може ще вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду чи впливати на потерпілих та свідків, оскільки їх свідчення матимуть важливе значення для встановлення у суді всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень.
Відтак, досі продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або з'явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти.
Окрім того, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, що в підготовчому судовому засіданні вирішується питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та не вбачає можливим визначити розмір застави.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 07 травня 2023 року включно. Обмеження права обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним через неможливість у жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року щодо продовження строку тримання під вартою до 07 травня 2023 року включно стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2