Справа №581/112/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сізов Д. В.
Номер провадження 33/816/9/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
15 березня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 581/112/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 09.05.2022, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Цвіркуна І. О.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки т/з не керував, з початку комендантської години знаходився вдома, а о 21:00 виходив до авто, припаркованого біля будинку, щоб забрати речі, жодних дій щодо приведення його в рух не вчиняв, повертаючись до дому був зупинений представниками територіальної оборони за порушення комендантської години, які і викликали працівників поліції. Огляд на стан сп'яніння був проведений спеціальним технічним приладом без відповідних документів щодо його якості, у справі відсутні акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відомості про його відсторонення від керування т/з, не зазначення у протоколі результату огляду, який у його присутності не складався. Ставить під сумнів письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через їх упередженість.
Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 09.05.2022 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн.
Згідно постанови, 17.03.2022 о 21:00 по вул. Роменській, 76 у с. Липова Долина Роменського району Сумської області ОСОБА_3 керував автомобілем Skoda Rapid, н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, порушивши своїми діями п. 2.9 (а) ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Цвіркуна І. О., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490659 від 17.03.2022, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з в стані алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- роздруківкою результатів тестування приладу Драгер, згідно якого показники алкоголю у ОСОБА_3 17.03.2022 становили 1,63 проміле (а. с. 2);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , згідно яких 17.03.2022 під час здійснення охорони громадського порядку в складі ДФТГ ними здійснювалося патрулювання в комендантську годину с. Липова Долина, в ході якого о 21:00 за порушення комендантської години було зупинено т/з Skoda Rapid, н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . При спілкуванні з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого викликали працівників поліції, які в їх присутності провели огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, результат 1,63 проміле, з яким останній погодився (а. с. 4, 5);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, згідно якого ОСОБА_8 в присутності двох свідків пройшов огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного пристрої, результат якого 1,63 проміле не заперечував, пояснюючи «навіщо це все хлопці?» (а. с. 6).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час апеляційного розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, неодноразово викликалися в судове засідання суду апеляційної інстанції та будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Сам ОСОБА_3 в апеляційному суді також не заперечив наявності двох свідків при його спілкуванні з працівниками поліції та проходженні огляду на стан сп'яніння, що також убачається з відеозапису подій, вказуючи лише на їх упередженість, як на осіб які зупинили його за порушення комендантської години.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Питання встановлення первинно наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії т/з, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вище наведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання працівниками самої процедури огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з, і як в присутності свідків, так і з відео фіксацією подій, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з приводу того, що він т/з не керував, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються наведеними вище доказами, зокрема, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які логічно узгоджуються з даними відеозапису, на якому працівник поліції звертається до ОСОБА_3 саме як до водія, на що останній не заперечує, будь-яких застережень з приводу того, що не керував т/з не висловлює, відразу погоджується пройти огляд на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного приладу, а також своєю поведінкою не висловлював свою незгоду з результати огляду, проведеного на місці зупинки т/з.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений спеціальним технічним приладом без відповідних документів щодо його якості, оскільки як слідує з чек-тесту Драгеру, за допомогою якого було здійснено огляд ОСОБА_3 остання процедура його калібрування проведена 26.04.2021, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і складає один рік, а тому працівники поліції мали право використовувати цей засіб упродовж одного року з цієї дати, не ставлячи під сумнів його справність.
У разі ж наявності яких-небудь сумнівів в законності проведеного щодо нього огляду ОСОБА_3 не був позбавлений можливості пред'явити вимоги працівнику поліції надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак таким правом не скористався.
Твердження ОСОБА_3 про те, що працівники поліції не відсторонили його від керування т/з, після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. При цьому в своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 09.05.2022 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов