Номер провадження: 11-кп/813/816/23
Справа № 504/4783/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарів судових засідань: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
цивільного позивача - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018160330001051 від 09.07.2018 року за апеляційною скаргою прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 на вирок Березівського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року, стосовно:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Руставі, Республіка Грузія громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
встановив:
оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Задоволено цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_10 до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_10 98000 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної із пошкодженням автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 58750 грн. 99 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., всього на загальну суму 82750, 99 грн.
Задоволено цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_9 до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_9 96490,63 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної зі сплатою вартості ліків, вартості на лікування. Медичні дослідження та вартості імплантів, 4924,15 грн. моральної шкоди, 44676 грн. шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, а всього на загальну суму 146090, 78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 6506,10 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., 2000 грн. невиплачену франшизу, всього на загальну суму 62506, 10 грн.
Вироком суду вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат.
В строк покарання ОСОБА_11 зараховано строк попереднього ув'язнення в період з 11.01.2022 року по 12.01.2022 року із розрахунку один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді застави залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Згідно оскарженого вироку суду першої інстанції ОСОБА_11 визнаний винуватим у тому, що він, 08 липня 2018 року, о 19 год 00 хв, керував технічно-справним транспортним засобом (автомобілем) марки «BMW» моделі «525» державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснював рух по проїзній частині, автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» від міста Одеса в напрямку міста Миколаїв.
Рухаючись по вказаній авто дорозі, на 51 кілометрі + 450 метрів що в межах Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_11 , порушуючи «Правила дорожнього руху» України, а саме будучи неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи намір на обгін транспортних засобів, які рухались по попереду в попутному з ним напрямку не переконався, що полоса зустрічного напрямку на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, став здійснювати обгін, скерувавши свій автомобіль на зустрічну полосу, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки Opel «Vectra» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по смузі в напрямку м. Одеса.
В результаті дорожньо-транспортної події пасажир транспортного засобу (автомобіля) Opel моделі «Vectra» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилася на передньому пасажирському місці вказаного транспортного засобу, отримала тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми тіла, до складу якої входять: забій легенів, закриті переломи грудини та 6,7-го ребер зліва, закритий косий перелом лівої плечової кістки в нижній; третині зі зміщенням та синець лівого плеча, закритий перелом променевої кістки та шиловидного відростку ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, закриті переломи 2,3,4-ої плеснових кісток лівої стопи, забій лівого гомілково-ступневого суглобу та синець лівої стопи, синці та садна в області лівого та правого колінних суглобів, які згідно висновку судово-медичного експерта від 08.10.2018 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_11 скоїв в результаті порушення вимог пунктів 2.3 (б), 14.2 (в) «Правил дорожнього руху», які передбачають:
- п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п.14.2 «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані».
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції скасувати, в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі, строком на 2 (два) роки, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання, з випробуванням, строком на 2 (два) роки, покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Зарахувати у термін відбування покарання строк перебування обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою в період з 11.01.2022 по 12.01.2022 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, ухвалений з грубим порушенням вимог КПК, а саме ч.2 ст.416 КПК.
Прокурор також зазначає, що призначене обвинуваченому додаткове покарання є явно несправедливе через його суворість, оскільки судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений є ФОП, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, здійснює вантажні перевезення та позбавлення його права керування транспортними засобами буде являтись великим тягарем для його родини.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_7 , який підтримав частково апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 ; обвинуваченого, який просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності; представника потерпілих, який не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Згідно вимог ст. 370 КПК України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч.2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У судовому засіданні апеляційного суду, обвинуваченому ОСОБА_11 було роз'яснено право на подання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України, оскільки на день апеляційного розгляду закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_11 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначивши, що йому відомі наслідки закриття провадження.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про звільнення від кримінальної відповідальності, з огляду на таке.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Згідно ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Оскарженим вироком ОСОБА_11 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Кваліфікація дій ОСОБА_11 за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та доведеність його вини не оспорюються.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_11 , інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке мало місце 08.07.2018 року, ця обставина сторонами не заперечується.
На дату скоєння кримінального правопорушення, діяла санкція ч.1 ст.190 КК України в редакції Законів України від 15.04.2008 року №270-VI, яка передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Законом України від 22.11.2018 року № 2617-VIII були внесені зміни до ст.286 КК України, в абзаці другому частини першої слова «від двохсот до п'ятисот» замінені словами «від трьох тисяч до п'яти тисяч», а слова «або без такого» виключені.
Таким чином, з врахуванням внесенні змін до КК України, протиправні дії, передбачені ч. 1 ст.286 КК України згідно класифікації, визначеної ст. 12 цього Кодексу, віднесені до нетяжких злочинів.
Загальне правило щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі відповідно до ч.2 ст.4 КК України передбачає, що кримінальна протиправність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Слід зазначити, що у даному випадку, на момент апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 , кримінальна відповідальність, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, була посилена відповідно до вищезазначеного закону, а тому положення інкримінованої обвинуваченому статті закону мають зворотню дію у часі.
Відповідно до положень ст.49 КК України (в чинній редакції) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, зокрема минуло 3 (три) роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому, вказані положення кримінального закону можуть бути застосовані у разі, якщо: протягом вказаного строку особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Водночас, в постанові від 05.04.2021 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) у справі №328/1109/19 (провадження №51-5464кмо20) зробила висновок щодо застосування норм закону України про кримінальну відповідальність, відповідно до якого особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК України. В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п'ятнадцять років з часу вчинення злочину, п'ять років - з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з'явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.
У даному кримінальному провадженні, за загальним правилом, початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто 08.07.2018 року.
Таким чином, в даному випадку строк давності притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, мав закінчитися 08.07.2021 року.
Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, стосовно ОСОБА_11 , ухвалами суду першої інстанції останній був оголошений у розшук, а саме:
- від 16.05.2019 року (ухвала не виконана) - т.1 а.п. 108-109;
- від 02.08.2019 року (11.09.2019 року з'явився у судове засідання) - т.1 а.п. 119-120, 126;
- від 29.04.2021 року (27.08.2021 року з'явився у судове засідання) - т.2 а.п. 159-160, 182-191);
- від 04.11.2021 року (11.01.2022 року з'явився у судове засідання) - т.2 а.п.237-238, 249-250).
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; не ухилення особи від слідства або суду.
Строки давності диференційовані залежно від виду вчиненого злочину, а щодо проступків - від виду передбаченої у санкції статті покарання.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення. Строки давності починають спливати з нуль годин тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності закінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 кількість повних років, о 24 годині останньої доби відповідного строку.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Верховним Судом України у Постанові від 19.03.2015 № 5-1кс15 було висловлено правову позицію, відповідно до якої під ухиленням від досудового слідства та суду у контексті вказаної норми закону про кримінальну відповідальність належить розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку із чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка скоїла злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до скоєння злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка скоїла злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка скоїла злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
Слід зазначити, що жодна з ухвал суду першої інстанції про оголошення у розшук обвинуваченого ОСОБА_11 не була виконана органами поліції, натомість двічі відбирались в останнього зобов'язання, щодо явки у судове засідання суду першої інстанції, на які обвинувачений з'являвся, мотивувавши причини своєї неявки тим, що він працює на будівництві і завжди в різних містах України.
Окрім того, апеляційний суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 року (справа №735/1121/20, провадження №13-26кс22), в якому ВП відступила від вищезгаданого висновку Об'єднаної палати ККС ВС, зазначивши, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.
В даній справі строк давності притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності мав закінчитися 08.07.2021 року.
Час ухилення обвинуваченого ОСОБА_11 від суду з відповідними проміжками часу, а саме 16.05.2019 по 11.09.2019 року, з 29.04.2021 року по 27.08.2021 року та з 04.11.2021 по 11.01.2022 року, та має бути продовжений з 08.07.2021 року.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на день апеляційного розгляду існують законні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку зі строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
У постанові від 06.12.2021 року (справа №521/8873/18) Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновків, що за змістом п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.ч.1,4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
За наведених вище обставин, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню, вирок суду підлягає скасуванню, із закриттям кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності, а також в частині скасування рішення суду щодо цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та обвинуваченого ОСОБА_11 .
Оскільки кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.1 ст.286 КК України підлягає закриттю, цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та обвинуваченого ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підлягають залишенню без задоволення.
Апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити потерпілій ОСОБА_9 та цивільному позивачу ОСОБА_10 , що відповідно до ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
За таких обставин, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підлягає закриттю з нереабілітуючих підстав, потерпіла сторона та цивільний позивач мають право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року (справа №192/3301/16-к), 15 січня 2019 року (справа №185/442/16-к), 15 травня 2019 року (справа №617/609/15-к) та 19 листопада 2019 року (справа №345/2618/16-к).
Питання про долю речових доказів вирішується апеляційним судом відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
Відповідно до п.11 ст.182 КПК, застава внесена за обвинуваченого ОСОБА_11 - підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_13 .
Питання щодо процесуальних витрат апеляційним судом вирішується на підставі ст.126 КПК.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Вирок Березівського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року в кримінальному провадженні №12018160330001051 від 09.07.2018 року, яким ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - скасувати.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12018160330001051 від 09.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч.1 ст.286 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та обвинуваченого ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази у даному кримінальному провадженні:
- транспортний засіб «BMW-525» реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути законному володільцю ОСОБА_11 або уповноваженій ним особі;
- транспортний засіб OPEL «VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 , повернути законному власнику ОСОБА_10 або уповноваженій ним особі.
Грошові кошти в сумі 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, внесені в якості застави 12.01.2022 року за ОСОБА_11 , що зараховані на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області №UA418201720355249001000005435 (ЄДРПОУ 26302945), відкритий у Державній казначейській службі України (МФО 820172) на виконання ухвали Березівського районного суду Одеської області від 11.01.2022 року - повернути заставодавцю ОСОБА_13 .
Процесуальні витрати у сумі 9152 гривень, пов'язані з проведенням судових експертиз в даному кримінальному провадженні, віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4