14.03.23
22-ц/812/138/23
Провадження №22-ц/812/138/23
Іменем України
14 березня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Калашник А.О.,
за участі відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , йогогпредставника - адвоката Голубенка Д.К.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №489/2997/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Голубенком Дмитром Костянтиновичем, на рішення, яке постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Рум'янцевої Н.О. у приміщенні цього суду 17 листопада 2022 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, за участі Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, за участі Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком,
У травні 2021 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю.
Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя позивачки з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Сторони проживають за різними адресами. Сторонам, в період перебування у шлюбних відносин була придбана квартира АДРЕСА_1 , проте право власності на неї було зареєстрована на третю особу. Раніше позивачка була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 2016 року по 2019 рік, але припинила свою діяльність, оскільки відповідачу необхідні були кошти для відкриття власного бізнесу. Відповідач наніс позивачці тілесні ушкодження, після чого вона була вимушена піти з дому, залишивши дітей з чоловіком. Після чого відповідач чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні спільних дітей. ОСОБА_2 навмисно робить так, щоб ускладнити життя позивачці шляхом маніпулювання та шантажування дітьми. Він взагалі не цікавиться та не дбає про інтереси дітей. Позивачка на даний час проживає у своїх батьків у приватному будинку, який у повному обсязі задовольняє потреби проживання малолітніх дітей.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визначити місце проживання дітей разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування квартири від 12 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_8 . Зі змісту договору дарування вбачається, що вказана квартира належала дарувальнику ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівл-продажу від 09чевня 2011 року. При цьому слід звернути увагу на той факт, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано 26 листопада 2011 року. Таким чином, вказана квартира, в якій наразі проживає відповідач з дітьми, не може бути придбана за спільні кошти подружжя та не є об'єктом права спільної сумісної власності. ОСОБА_3 ніколи не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому будь-яких доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримувала. Дана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Починаючи з квітня 2021 рок, кола позивачка пішла з дому, по теперішній час, вона жодного разу не намагалася зустрітися з дітьми, не з'являлася за місцем їх проживання. Позивачка, достеменно знаючи засоби зв'язку відповідача, жодного разу не намагалася домовитися з останнім про порядок зустрічей та спілкування з дітьми. Доводи про те, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї дружини, не підтверджено жодним належним доказом і спростовується показами свідків. У своїй позовній заяві позивачка просить визначити місце проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 , проте за вказаною адресою знаходиться Партизанська сільська рада. У випадку задоволення позовних вимог, діти будуть змушені змінити навчальні заклади, в яких вони навчаються, припинити відвідувати спортивні секції, додаткові уроки та школи розвитку. Зазначає, що позивачка не здатна забезпечити належні умови для проживання своїх малолітніх дітей, також не має фінансової можливості задовольнити всі їх потреби для нормального розвитку та навчання.
08 липня 2021 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Голубенка Д.К., звернувся до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Позов мотивований тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2011року. 10 квітня 2021 року відповідачка покинула сім'ю та дітей, залишивши місце їх спільного проживання, у зв'язку з чим позивач звертався до Відділення поліції та до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради із заявами про вжиття заходів до ОСОБА_3 та її розшук. Фактично з цього часу спільне життя подружжя було припинено. Шлюб розірвано 15 червня 2021 року.
Починаючи з квітня 2021 року по теперішній час, діти проживають разом з батьком за місцем своєї реєстрації. ОСОБА_9 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , яка є двокімнатною. Умови проживання у вказаній квартирі відповідають всім санітарно-гігієнічним нормам та у дітей є все необхідне для нормального проживання та розвитку. ОСОБА_10 навчається у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10, ОСОБА_7 відвідує Дошкільний навчальний заклад м. Миколаєва № 83. Також діти відвідують інші навчальні заклади. Між позивачем та лікарем - педіатром були укладені декларації з метою забезпечення належного лікування та здійснення профілактичних заходів відносно малолітніх дітей. Позивач офіційно працевлаштований, крім того є фізичною особою - підприємцем, його дохід дозволяє належним чином забезпечити належний рівень життя дітей.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей разом з батьком - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через свого представника вказує, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, не ґрунтується на доказах, висновки суду не відповідають обставинам справи, зроблені всупереч матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги, що відповідно до Інформаційної довідки №264516233 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок, в якому ОСОБА_3 просила визначити місце проживання її малолітніх дітей є нежитловим об'єктом, який надежить Партизанській сільській раді та перебуває у комунальній власності. Інших доказів наявності у власності чи користуванні ОСОБА_3 житлового приміщення, придатного для проживання малолітніх дітей, нею до суду не подавалось. Позивачка за первісним позовом не має доходів.
Крім того судом не може бути взятий до уваги висновок Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , оскільки його зроблено з порушенням статті 19 СК України, а саме без належних відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дітей, бо фактично обстеження умов проживання ОСОБА_3 органами опіки та піклування не проводилось.
Також в матеріалах справи відстуні будь-які документи, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_3 .
Суд не врахував, що діти більше ніж півроку проживають з батьком, який піклується про них, забезпечує належний рівень життя, необхідний для їх фізичного та духовного розвитку, а діти мають сталі соціальні зв'язки з своїми однолітками, тоді як мати дітей офіційно не працевлаштована, не отримує заробітну плату, не має самостійного доходу, достатнього для забезпечення нормального рівня проживання малолітніх дітей.
В порушення положень частини 2 статті 160 СК України ОСОБА_10 , яка на день ухвалення судом рішення справі досягла 10 річного віку, не була вислухана судом.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року №487/2001/19, на рішення Європейського суду з прав людини, ОСОБА_11 зазначав, що будь-хто з батьків не наділений пріоритетним правом на проживання з дитиною, а рішення про визначення місця проживання дитини має ухвалюватись судом виключно з врахуванням сукупності всіх обставин, які мають істотне значення для належного, нормального фізичного і духовного розвитку дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , його представника адвоката Голубенка Д.К., пояснення неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частиною 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як передбачено частиною 6 статті 56 ЦПК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Згідно вимог частин 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Таким чином, участь органу опіки та піклування у справах про визначення місця проживання дитини є обов'язковою.
В силу ч. 1 ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Аналогічні положення містяться щодо складу органів опіки та піклування у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88.
Суд першої інстанції належної уваги на вказані положення закону не звернув і розглянув справу за участі Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, яка не є органом опіки та піклування, і не вирішив в порядку ст. 56 ЦПК України питання залучення до участі у справі органу опіки та піклування, яким відповідно до закону є Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, тоді як у справі досліджувався висновок саме належного органу опіки та піклування.
Апеляційним судом такі порушення процесуального закону виправлені шляхом залучення ухвалою від 12 січня 2023 року до у часті у справі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування.
Щодо вирішення судом позовних вимог про визначення місця проживання дітей.
Як встановлено судом першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2011 року та є батьками двох доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17, 28 том 1).
Їх сім'я поживала в квартирі квартира АДРЕСА_1 .
Мати дітей ОСОБА_3 є громадянкою України Батько дітей ОСОБА_2 є громадянином Турецької Республіки, має посвідку не постійне проживання
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 07 липня 2021року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12грудня 2013року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1107 (а.с.37, 38, 87 том1).
Відповідно до довідки № 33 УДМС в Миколаївській області про реєстрацію особи громадянином України від 16 жовтня 2012року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 жовтня 2012 року набула статус громадянства України на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» (а.с. 152 том 1).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 28 квітня 2021 року за вих. № 23050-000465077-037-05 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 19 грудня 2013 року по теперішній час (а.с. 153 том 1).
Відповідно до довідки №1927 УДМС в Миколаївській області про реєстрацію особи громадянином України від 24 червня 2016 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24 червня 2016 року набула статус громадянства України на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» (а.с. 155 том 1).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 28 квітня 2021 року за вих. № 23050-000465080-037-05 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 02 грудня 2015 року по теперішній час (а.с. 156 том 1).
Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2021 року (а.с.109 том1).
З квітня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю. Діти сторін разом з батьком залишились проживати в квартирі АДРЕСА_1 .
Позивачка за первісним позовом проживає у своїх батьків в с. Партизанське Вітовського району Миколаївської області (а.с. 111 том 1).
Після припинення спільного проживання відносини сторін є напруженими.
23 квітня 2021 року було зареєстровано кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 за ч. 1 статті 125 КК України - за фактом завдання їй 10 квітня 2021 року тілесних ушкоджень 10 квітня 2021 року (а.с. 15 том 1).
14 квітня 2021 року ОСОБА_2 звертався до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради з заявою щодо прийняття мір відносно його дружини ОСОБА_3 , яка веде аморальний спосіб життя та не займається вихованням дітей (а.с. 159 том 1).
З талону-повідомлення Єдиного обліку № 8161 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, вбачається, що ОСОБА_2 14 квітня 2021 року звернувся до РУ з заявою щодо вжиття заходів до його дружини, яка залишила на нього їх спільних малолітніх дітей та не займається їх вихованням (а.с. 159 том 1).
Відповідно до листа у відповідь на звернення ОСОБА_25 Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 11 травня 2021року за вих. № 04.07.0113/І-59 ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідає, провести профілактично-роз'яснювальну бесіду з нею спеціалістами не представилося можливим (а.с. 158 т. 1).
15 травня 2021 року ОСОБА_3 зверталася до Відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області з заявою щодо вжиття заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який не дає можливості бачитися з дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (а.с.24 том1).
В матеріалах справи міститься також заява ОСОБА_3 , подана 30 липня 2021 року до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_3 просила визначити час зустрічей з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 117 том 1).
Діти сторін відвідують навчальні заклади та заклади позашкілької освіти, розвитку та дозвілля.
Як вбачається з інформації, наданої на адвокатський запит Дошкільним начальним закладом № 83 м. Миколаєва від 25 травня 2020 року за вих. № 64/16-06, ОСОБА_7 почала відвідувати логопедичну групу дошкільного навчального закладу № 83 з вересня 2018 року. Дитиною опікувалися обидва батьки. Дитина була доглянута, вчасно отримувала лікування в разі хвороби. Батьки були присутні на батьківських зборах, приймали участь у святах і розвагах. З грудня 2020 року дитина перестала ходити до дошкільного навчального закладу. З квітня 2021 року мама перестала відповідати на телефонні дзвінки педагогів. З 06 травня 2021 року Гюльджан знову почала відвідувати дошкільний заклад. Дівчинкою опікується батько, дитина охайна, одяг чистий. Батько забезпечує дитину всіма необхідними речами, слідкує за здоров'ям дівчинки (а.с. 171 том 1).
З характеристики учениці 3-Б класу Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_10, вбачається, що до квітня 2021 року дитиною опікувалася мати - ОСОБА_3 . Дитина була доглянута, чиста, сита, весела. З початку квітня 2021 року зв'язок з мамою обірвався. Дитиною опікується батько - ОСОБА_2 (а.с.169 том 1)
Згідно довідки Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 від 02 липня 2021 року за вих. № 411 ОСОБА_6 навчається у 4-Б класі Миколаївської загальноосвітньої школи № 10 (а.с.95 том1).
Відповідно до підтвердження Миколаївської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 10 від 02 липня 2021 за вих. № 410 адміністрація Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 підтверджує можливість зарахування ОСОБА_7 на наявне вільне місце у 1-А класі (а.с. 172 том 1).
Згідно довідок з Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 від 27 вересня 2021 за вих. № 247 та 248 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються в Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 19 (а.с. 203, 204 том 1).
У листі Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 від 22 грудня 2021року за вих. № 437/01-21 зазначено, що батьківські збори та школу відвідує батько дітей, приймає участь у навчально-виховному процесі, цікавиться їх успіхами та досягненнями. Мати ОСОБА_3 , батьківські збори у 2021 - 2022 навчальному році не відвідувала, не цікавилася успіхами дітей, не брала участі у вихованні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 207-209 том 1).
Згідно довідки Школи раннього розвитку дітей «Чік-чірік», ОСОБА_10 та ОСОБА_7 навчаються в школі раннього розвитку «Чік-чірік». Дівчата відвідують комплексні розвиваючі уроки. Заняття відвідуються дівчатами за розкладом узгодженим з батьком ОСОБА_2 та повністю відповідають віковим потребам (а.с.97 том1).
Відповідно до довідки Школи усного рахунку «Соробан» від 04 липня 2021 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відвідують навчання в школі усного рахунку «Соробан» з 05-30 липня 2021року (а.с.98 том1).
З довідки Партизанского навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Первомайської селищної ради Миколаївської області від 08 липня 2021року за вих. № 6 вбачається, що ОСОБА_7 , дійсно буде навчатися у 1 класі в Партизанському НВК за умови надання особової справи (а.с.112 том1).
З довідки Партизанского навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Первомайської селищної ради Миколаївської області від 08 липня 2021року за вих. № 7, вбачається, що ОСОБА_6 дійсно буде навчатися у 4 класі в Партизанському НВК за умови надання особової справи (а.с.113 том1).
Згідно довідки Dirom Sport fitness від 06 липня 2021 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відвідують тренування в фітнес клубі Dirom Sport. Тренування проходять по графіку погодженому з батьком ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки ГО «Миколаївське дитяче творче об'єднання «АлісокГрад» від 27 вересня 2021року за вих. № 134/2/1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з серпня 2021 року займаються в Народному ансамблі танці «Аліски» в складі ГО «МДТО «АлісокГрад» (а.с.206 том 1).
Як вбачається з довідки з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» від 04 червня 2021 року за вих. № 01-06/427, декларації укладені із лікарем-педіатром ОСОБА_13 . ОСОБА_7 знаходиться на «Д» обліку у офтальмолога. ОСОБА_10 хронічних захворювань немає. Сімейну амбулаторію № 5 КНП ММР «ЦПМСД № 1» неповнолітні діти відвідують з матір'ю, яка виконує свої обов'язки по догляду за станом здоров'я дітей. Батько приводив ОСОБА_7 на медичні огляди.
Відповідо до довідки лікаря-офтальмолога ОСОБА_7 спостерігається у лікаря-офтальмолога з 2018 року, приходить на прийом з батьком (а.с. 205 том 1).
Відповідно до акту обстеження умов проживання відділу служби у справах дітей Первомайської селищної ради від 13 травня 2021 року обстежено умови проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до яких, приватний будинок з комунальними зручностями, вмебльований, меблі нові. У дворі літня кухня, в якій проживають дідусь та бабуся. Для виховання та розвитку дитини створені окремі спальні місця, є окремі куточки, місце для проведення дозвілля. Умови проживання є задовільними для проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 33 том 1).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 07 червня 2021року за вих. № 1263/04.07.0116 ОСОБА_10 та ОСОБА_7 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира складається з двох кімнат, загальною площею 50 кв. м. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. В квартирі присутня побутова техніка, чисто, охайно, речі складені. В кімнаті для дітей є два ліжка, стіл, стільці, шафа для одягу, одяг по сезону, телевізор, ноутбук, іграшки. У дітей є все необхідне для нормального проживання та розвитку (а.с. 164-168 том 1).
Частиною 3 статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 цього закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Крім того, частиною 1 статті 14 цього Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Як визначено частиною 3 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК місцем проживання фізичної особи у віці до десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Так, згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із статте 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18).
Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, параграф 76).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, параграф 54)
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради надано висновок про визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з якого вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей було обстежено умови, створені для проживання дітей як за місцем проживання батька, так і за місцем проживання матері, отримані характеристики на батьків, відібрані пояснення сусідів, педагогів, враховані надані батьками документи з навчальних закладів, звернень позивачки до правоохоронних органів за фактом спричинення чоловіком тілесних ушкоджень та щодо участі батька у вихованні та догляді дітей. За результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини виконкому Миколаївської міської ради, яке відбулось 23 грудня 2021 року, підтримано визначення місця проживання дітей з матір'ю. Виходячи з інтересів дітей, орган опіки і піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю про що суду надано відповідний висновок (а.с. 198-199 том 1).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_14 , суд першої інстанції погодився з висновком органу опіки та піклування та вважав доцільним визначити місце проживання дітей разом із матір'ю.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки його суд зробив всупереч норм матеріального права, на підставі неповно встановлених обставин справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Апеляційний суд не погоджується також з висновком органу опіки та піклування у цій справі щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю, оскільки він недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дітей.
Згідно наявних у справі доказів за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на час розгляду справи судом першої інстанції створені побутові умови, необхідні для проживання їх неповнолітніх дітей, що підтверджується актами обстеження житлових приміщень.
Як мати, так і батько дітей надали позитивні характеристики (а.с. 111, 177 том 1).
В силу частини 2 статті 161 СК України дитина не може бути передана для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
З аналізу обставин, встановлених як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що як органом опіки та піклування, так і судом першої інстанції не досліджено наявність (відсутність) умов, які в силу частини 2 статті 161 СК України унеможливлюють проживання доньок з кожним із батьків.
Так, звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_3 доказів щодо своїх доходів та їх джерел не надала, зазначала, що з 2016 по 2019 роки була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але доказів такого не надавала.
Згідно відомостям з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відсутня інформація про доходи ОСОБА_3 з 3 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року.
З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 24 лютого 2020 року, вид діяльності - допоміжне обслуговування наземного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку (а.с. том 1), а з характеристики, яка видана ФОП ОСОБА_15 , вбачається, що він працює з 01 лютого 2013 року на посаді тістомісу у ФОП ОСОБА_16 (а.с. 177 том 1). Відомостей щодо своїх доходів, звертаючись з позовом ОСОБА_2 не надавав.
З метою виконання завдань цивільного судочинства, визначених частиною 1 статті 2 ЦПК України, з урахуванням особливостей предмету спору, необхідності як найбільше врахувати інтереси дітей, колегія суддів вважає за необхідне дослідити нові докази, витребувані судом та надані позивачем за зустрічним позовом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які мають відомості про умови проживання, доходи кожного з батьків, їх ставлення до утримання, догляду та виховання дитини.
Головне управління ДПС у Миколаївській області на виконання ухвали суду про витребування доказів надало 02 березня 2023 року інформацію щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2022 року.
Згідно цієї інформації ОСОБА_3 за 2020 рік отримала від АТ КБ «Приватбанк» 10 грн. 85 коп. доходів (інші доходи), за 2021 рік - 74 грн. 31 коп. від АТ КБ «Приватбанк» 10 грн. 85 коп. доходів (інші доходи), за 2022 рік - 791 грн. 70 коп. благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги від Благодійної організації «Благодійний фонд «Країна доброї волі».
ОСОБА_2 за 2020 рік отримав від ОСОБА_17 57784 грн. заробітної плати, у 2021 році - від ОСОБА_18 13600 грн. заробітної плати, 50000 грн. доходу від продажу рухомого майна, у 2022 році - 6300 грн. соціальної виплати від Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Також ним задекларовано у податковій декларації 217450 грн. доходу.
За такого як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент надання висновку органом опіки та піклування та ухвалення рішення по справі ОСОБА_3 власного доходу (крім суми благодійної допомоги за один місяць) не мала, що унеможливлює проживання доньок з матір'ю.
Щодо батька дітей, то до 2022 року він мав постійний дохід в Україні.
Згідно наданих ОСОБА_19 в апеляційний суд доказів він також є власником нерухомого майна в Турецькій Республіці (квартири та земельної ділянки), з 01 травня 2022 року отримує дохід від надання в оренду належної йому квартири в розмірі 108000 турецьких лір, а також згідно довідки АТ «Турецький Бізнес-Банк» станом на 27 лютого 2023 року має 443676 турецьких лір активів.
Крім того, як вбачається з наявних у справі та додатково досліджених в суді апеляційної інстанції доказів, після того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинили спільне проживання у квітні 2021 року доньками ОСОБА_10 та ОСОБА_7 опікується батько, з яким вони проживають, який, зокрема, відвідував навчальні заклади, в яких вони навчалися, забезпечував їх медичне обслуговування, відвідування гуртків та додаткових занять. С початком широкомасштабної агресії, яку 24 лютого 2022 року проти України розпочала Російська Федерація, ОСОБА_2 вивіз доньок за межі України. 22 вересня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував у Малиновському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шлюб з ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народився син ОСОБА_21 . Наразі сім'я ( ОСОБА_2 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_23 ) перебуває у Федеративній Республіці Німеччині в окрузі Пиннеберг, місто Гайст. З грудня 2022 року їм призначені виплати, які складають: за грудень 2022 року - 1297 євро, з січня 2023 року по 31 травня 2023 року - по 2074 євро на місяць. ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з 24 листопада 2022 року навчаються у Гайстській початковій школі та продовжують навчання (на дистанційній формі) у Миколаївському ліцеї № 19 Миколаївської міської ради Миколаївської області.
Опитання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 , ОСОБА_7 підтверджує, що діти негативно та болісно сприймали розлучення батьків та ухід матері, сумували за нею, бачилися з нею всього декілька разів після того, як вона та батько перестали жити разом, але почувають себе комфортно та захищено разом з батьком, з симпатією розповіли про нову дружину батька, називали її «мама ОСОБА_24 ». Негативно щодо своєї матері не висловлювалися. Пояснили, що хочуть залишатися з батьком. Опитування підтвердило, між дітьми та батьком існує тісний та стабільний психоемоційний зв'язок, тоді як такий зв'язок із їх матір'ю втрачений.
Апеляційний суд звертає увагу, що орган опіки та піклування та суд першої інстанції в порушення вимог статті 171 СК України та частини 3 статті 29 ЦК України думку дітей при вирішенні питання щодо їхнього місця проживання не з'ясовували, тоді як їх вік дозволяє їм її висловити.
' Однією з підстав при звертненні з позовом ОСОБА_3 зазначила завдання їй ОСОБА_19 тілесних ушкоджень.
Так, в постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21) зазначено, що у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов'язково повинен перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.
У справі, яка переглядається, позивачка за первісним позовом не вказувала, а судом не встановлено, що факти домашнього насильства вчинялись ОСОБА_19 щодо дітей або за їх присутності.
Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй бачитися з дітьми, у зв'язку з чим вона зверталася із заявою до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району про встановлення часів зустрічей з дітьми.
Апеляційний суд виходить з того, що вчинення перешкод у спілкуванні з дітьми для матері не може вплинути на визначення місця проживання дітей із батьком та не позбавляє мати дітей права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні дітей. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 756/12322/16-ц (провадження № 61-12656св18).
За такого апеляційним судом не встановлено обставин, які би перешкоджали проживанню дітей із батьком, а саме - відсутність доходів, зловживання ним спиртними напоями або наркотичними засобами та інші факти аморальної поведінки, яка може зашкодити розвитку дітей. Натомість встановлені обставини свідчать про те, що саме батько може утримувати дітей та створив належні умови для їх гармонійного розвитку та виховання доньок, діти відчувають постійну турботу та любов з його боку, відвідують школу, мають друзів, звикле для них оточення.
При вирішенні цього спору, крім викладеного, апеляційний суд враховує, що проживання у звичній для себе обстановці створює відчуття захищеності та сприяє стабільності психічного та емоційного стану дітей, а зміна їх місця проживання, яка спричинить порушення стійких, усталених зв'язків дітей з оточенням і звичним середовищем, не відповідає їх найкращим інтересам.
Такі вимушені зміни в житті дітей можуть негативно вплинути на їх психоемоційний стан.
Враховуючи всі зазначені обставини, наявність обставин, що виключають передачу дітей матері, сталі сімейні та соціальні зв'язки, які склались у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання з батьком, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дітей, а також належне та відповідальне ставлення ОСОБА_2 до виконання батьківських обов'язків, апеляційний суд вважає, що визначення на теперішній час місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з батьком максимально відповідатиме найкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному його вихованню та розвитку у звичному для них середовищі.
Аналогічний підхід до вирішення спору між батьками про місце проживання дитини запроваджено і Верховним Судом при розгляді справи № 756/13187/17 (постанова від 30 березня 2021 року).
Посилання суду першої інстанції на те, що проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з матір'ю забезпечить збереження їх сталого життєвого устрою у звичному для нього оточенні жодним чином не обґрунтовано.
При цьому судом не зазначено обставин, які б свідчили про те, що зміна місця фактичного проживання дитини є доцільним і буде мати більш позитивний вплив на дітей.
Не встановлено вагомих підстав змінювати місце проживання дітей і апеляційним судом.
Матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким із батьків діти будуть проживати.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на всі істотні обставини справи, не дав їм оцінку, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовдносини та порушив вимоги процесуального закону, рішення суду в силу пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 .
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при звернення з позовними заявами сплатили по 908 грн. судового збору (за немайнові вимоги відповідно до ставок, визначених підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), яким визначений порядок та розміри справляння судового збору).
В цій справі з огляду на результати апеляційного перегляду судові витрати позивачки ОСОБА_3 , у задоволенні позову якої відмовлено, не відшкодовуються, тоді як ОСОБА_2 має право на відшкодування з неї судового збору, сплаченого при подачі зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги.
За ставками, визначеними підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону ОСОБА_2 мав сплатити 2724 грн. (908 грн.+908 грн.)х2), тоді як сплатив 1488 грн. 60 коп.
За такого з ОСОБА_3 слід стягнути: на користь ОСОБА_2 2396 грн. 60 коп. (908 грн.+1488 грн. 60 коп.) судового збору та в дохід держави - 1235 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись статтями 367-369, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана його представником - адвокатом Голубенком Дмитром Костянтиновичем, задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, за участі Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_19 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, за участі Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 : на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , 2396 грн. 60 коп. судового збору та в дохід держави - 1235 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 17 березня 2023 року