Справа № 463/7737/19 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/4023/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
07 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Гай О.О.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним приміщенням шляхом приведення до попереднього стану,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив усунути перешкоди в користуванні спільним приміщенням шляхом приведення до попереднього стану.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що на підставі договору дарування від 07.07.2000 ОСОБА_1 являється співвласником 17/50 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в користуванні якого знаходяться приміщення: 1-2/12, кв.м. (житлова); 1-3/19,5 кв.м. (житлова); 1-4/14,9 кв.м. (житлова); 1-5/11,2 кв.м. (кухня); І/4,9 кв.м.(коридор); ІІ/0,7 кв.м. (туалет); ІІІ/3,1 кв.м. (ванна); та 1-1/9,1 кв.м. (коридор). При цьому відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 18.11.1992 належить 33/50 частини вказаного буднику, в користуванні якої знаходяться наступні приміщення: чотири житлові кімнати: 2-3 пл. 16,8 кв.м., 2-4 пл. 21,3 кв.м., 2-5 пл. 11,9 кв.м., 2-6 пл. 12,4 кв.м.; кухня 2-7 пл. 8,7 кв.м., ванна 2-8 пл. 2,4 кв.м., туалет 2-9 пл. 1 кв.м.; коридор 2-1 пл. 8,9 кв.м. та коридор: 2-2 пл. 5,1 кв.м., ІV-пл. 9,7 кв.м. та гараж V-пл. 19,3 кв.м. Крім цього, в технічному паспорті на жилий будинок від 10.02.2000 відображена відкрита лоджія, з якої є доступ до спільного горища співвласників, яка перебувала у спільному користуванні співвласників будинку, без доступу до якої позивач позбавлений можливості користуватись спільним горищем. Відповідач здійснила реконструкцію даної лоджії шляхом влаштування зовнішніх капітальних стін із двома віконними отворами із заповненням та встановленням дверей, позбавивши його вільного доступу до горища. Добровільної згоди щодо користування горищем відповідач не надає, на неодноразові звернення, щодо спільного користування майном, відповідач не відреагувала. Просив позов задоволити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним приміщенням шляхом приведення до попереднього стану - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що у Личаківському районному суді м. Львова розглядалась справа про усунення перешкод в користуванні горищем вказаного будинку (справа № 2/463/135/13) між тими самими сторонами, що і у даній справі. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2013 у даній справі було зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні горищем будинку АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд встановив факт того, що відповідачка ОСОБА_3 чинила йому перешкоди у доступі на горище, оскільки вхід на горище є з приміщення позначеному у технічному паспорті римською літерою «IV», а саме на другому поверсі цього приміщення, яке раніше було навіть не помічене бо це була по суті тераса без стін та вікон. Оскільки дані обставини встановлені судом то вони не потребують доведення додатково.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають, обставинам справи.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_4 просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 17/50 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 07.07.2000 зареєстрованим в реєстрі за № 1658 (а.с.5).
Згідно з п.2 зазначеного Договору, за згодою сторін у власність обдарованого переходять приміщення: 1-2/12, кв.м. (житлова); 1-3/19,5 кв.м. (житлова); 1-4/14,9 кв.м. (житлова); 1-5/11,2 кв.м. (кухня); І/4,9 кв.м.(коридор); ІІ/0,7 кв.м. (туалет); ІІІ/3,1 кв.м. (ванна); та 1-1/9,1 кв.м. (коридор).
Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 18.11.1992, який зареєстровано в реєстрі за №10554, ОСОБА_3 прийняла в дар від ОСОБА_5 33/50 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
Зазначеним договором встановлено, що в користування обдарованої ОСОБА_3 переходять: чотири житлові кімнати: 2-3 пл. 16,8 кв.м., 2-4 пл. 21,3 кв.м., 2-5 пл. 11,9 кв.м., 2-6 пл. 12,4 кв.м.; кухня 2-7 пл. 8,7 кв.м., ванна 2-8 пл. 2,4 кв.м., туалет 2-9 пл. 1 кв.м.; коридор 2-1 пл. 8,9 кв.м. та коридор: 2-2 пл. 5,1 кв.м., ІV-пл. 9,7 кв.м. та гараж V-пл. 19,3 кв.м.
Віповідно до ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 386 Цивільного кодексу України, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
З копії технічного паспорту долученого до матеріалів справи вбачається, що з лоджії на горище не має входу, на лоджію існує лише вихід/вхід до сходової клітки квартири відповідача (а.с.11 зворот).
Згідно плану будівлі встановлено, що вихід на терасу, якою користується відповідач, з вулиці відсутній, а здійснюється тільки через існуючі двері квартири ОСОБА_3 .
Встановлено, що зміни у спірному житловому будинку відбулись без проведення будівельних робіт та втручання в капітальні стіни і не потребують здачі в експлуатації, що підтверджуються довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 127 від 06.04.2012 (аркуш 112 інвентаризаційної справи).
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на те, що приведення тераси у попередній стан, не забезпечить йому вільного доступу до горища, оскільки згідно технічного паспорту вихід на терасу з вулиці відсутній.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 16.03.2023
Головуючий
Судді