Справа № 465/2846/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/2053/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
16 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Львівської обласної прокуратури на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Марків Ю.С. від 27 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування, -
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Вказане рішення, оскаржили ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Львівська обласна прокуратура.
В апеляційній ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 скарзі просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 липня 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким цивільний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування - задовольнити повністю. Стягнути на користь ОСОБА_2 з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету 100 000 грн (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування.
Зазначає, що присуджений позивачу розмір відшкодування в сумі 40 000 грн. не може вважатися таким, що забезпечує достатнє та адекватне відшкодування за грубе, систематичне та продовжуване протягом багатьох років порушення державними органами прав та інтересів позивача, гарантованих Конституцією та законами України. Вказана сума відшкодування аж ніяк не може призвести до «безпідставного збагачення» позивача, який отримує пенсію в розмірі близько 14 000 грн., а натомість є абсолютно неспівмірною з глибиною страждань, яких позивач зазнав внаслідок тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке стосується невиконання ухваленого на користь позивача судового рішення про перерахунок його пенсії.Наголошує, що незаконна бездіяльність органу досудового розслідування дуже негативно впливає на позивача ОСОБА_2 , який усі ці довгі роки перебуває в постійному стресі та стані тривоги, відчуває приниження його людської і громадянської гідності. Факт безкарності за невиконання судового рішення виснажив позивача психологічно, створив відчуття незахищеності та непотрібності, погіршив його слабке фізичне здоров'я, як людини похилого віку (68 років) та особи з інвалідністю. Наведені обставини, у сукупності з доданими до позовної заяви письмовими доказами, повністю доводять, що надмірна тривалість досудового розслідування призвела до глибоких моральних та психологічних страждань позивача. Відтак розмір заявленого позивачем відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості, є адекватним і таким, що об'єктивно забезпечить позивачу компенсацію спричинених йому державою негативних наслідків морального характеру.
В апеляційній скарзі представник Львівської обласної прокуратури просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 липня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не доведено наявність шкоди, зокрема, не надано доказів того, у чому саме полягає така шкода, яких саме додаткових зусиль пришилося прикладати позивачеві для організації свого життя та побуту, до яких немайнових втрат іде призвело, наявність причинного зв'язку між шкодою, завданою йому, та діяннями відповідачів. Крім цього, у даній справі суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 296/2190/17, де вказано, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Проте всупереч цьому, у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції зазначено вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання (стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку...), що суперечить вищевказаній правовій позиції Верховного Суду. За таких обставин, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та порушив норми ст. ст. 89, 263 ЦПК України.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 2, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, ЦПК України, 19, 56 Конституції України, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ЗУ України ««Основи законодавства України про охорону здоров'я», ЗУ України «Про інформацію» суд,задовольняючи частково позов, виходив з того, що постановою Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2006 року адміністративний позов ОСОБА_2 до УМВС України у Львівській області, за участю третіх осіб Франківський РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, Залізничний РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково, а саме визнано за позивачем ОСОБА_2 право на щомісячну доплату в розмірі 50% від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно п.а ст.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року, починаючи з 15.04.1998 року і до 01.10.2001 року; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування позивачу ОСОБА_2 вищевказаної щомісячної доплати за період з 15.04.1998 року по 01.10.2001 року, в тому числі з врахуванням періодичних перерахунків розміру пенсій за вислугу років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які проводились у цей період згідно діючого законодавства України та провести її виплату у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 роки та провести її виплати у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати за особливі умови служби в розмірі 50% окладів грошового забезпечення, передбаченої п.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за січень-грудень 1999 року та січень-травень 2000 року і провести її виплату у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату в повному обсязі; зобов'язано відповідача провести перерахунок раніше призначеної позивачу ОСОБА_2 пенсії з врахуванням невиплачених йому вищевказаних надбавок і доплати у відповідні періоди, починаючи з 26.12.2005 року та вчинити дії щодо виплати пов'язаної з цим заборгованості у повному обсязі; в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Постановою апеляційного суду Львівської області від 16.04.2007 року апеляційну скаргу УМВС України у Львівській області задоволено частково, постанову Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2006 року в частині визнання за ОСОБА_2 права на щорічну доплату в розмірі 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно п.а ст.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року починаючи з 15.04.1998 року і до 01.10.2001 року; зобов'язання УМВС України у Львівській області провести нарахування позивачу ОСОБА_2 вищевказаної щомісячної доплати за період з 15.04.1998 року по 01.10.2001 року, в тому числі з врахуванням періодичних перерахунків розміру пенсії за вислугу років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які проводилися у цей період згідно діючого законодавства України та провести її виплату у повному обсязі та зобов'язання УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати за особливі умови служби в розмірі 50% окладів грошового забезпечення, передбаченої п.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за січень-грудень 1999 року та січень-травень 2000 року і провести її виплату у повному обсязі скасовано та в цій частині позовних вимог постановлено нову, якою в їх задоволенні ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю. Абзац 7 резолютивної частини постанови викладено в такій редакції: "Зобов'язати відповідача провести перерахунок раніше призначеної позивачу ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 26 грудня 2005 року з врахуванням невиплаченої йому надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року; в решті постанову залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі вищевказаного рішення суду Франківським районним судом м.Львова 14.05.2007 року видано виконавчий лист №2а-196/06. Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Скакуна О.Г. від 31.05.2007 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова; зобов'язано боржника - УМВС України у Львівській області добровільно виконати вищевказаний виконавчий документ у строк до 07.06.2007 року, а саме: провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі; провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі; провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 26 грудня 2005 року з врахуванням невиплаченої йому надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року. Листом Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №09-01-22/17/В-9/851 від 01.06.2007 року попереджено начальника Управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню. В подальшому, листом Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №09-01-22/17/В-9/1863 від 03.08.2007 року зобов'язано боржника - Головне управління МВС України у Львівській області у строк до 13.08.2007 року провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі, провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі, а також попереджено начальника Управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню (т.1, а.с.39). Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Скакуна О.Г. від 27.11.2007 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова у зв'язку з зверненням до суду, що видав виконавчий документ з поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.12.2007 року замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2а-196/06 від 14.05.2007 року з Управління МВС України у Львівській області на Головне управління МВС у Львівській області. Вимогою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Скакуна О.Г. №09-01-22/17/В9 від 03.03.2008 року зобов'язано боржника - Головне управління МВС України у Львівській області у строк до 10.03.2008 року провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі, провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі, а також повідомлено начальника Головного управління МВС України у Львівській області про дату та час проведення виконавчих дій з примусового виконання згаданого виконавчого документа та попереджено начальника Головного управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню. 16.05.2008 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Скакуном О.Г. направлено начальнику Головного управління МВС України у Львівській області повторну вимогу державного виконавця в порядку ст.5, 6 Закону України "Про виконавче провадження". Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2012 року задоволено подання підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2а-196/06, виадного 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова - Головне управління МВС України у Львівській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Постановами головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 02.04.2012 року на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2012 року замінено у виконавчому провадженні боржника - Головне управління МВС України у Львівській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого Франківським районним судом м.Львова 14.05.2007 року. Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 17.09.2012 року за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у розмірі 1020,00 грн. Окрім цього, постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 10.10.2012 року за повторне невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у розмірі 2040,00 грн. 18.01.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщуком В.В. направлено Подання (повідомлення) №09.1-45/1/В9-534 від 18.01.2013 року, затверджене начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Цабаком В.Я., до Галицького районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, про притягнення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України. В подальшому, 25.01.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження №1201250050000217 та розпочато досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України. Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 23.09.2013 року закінчено виконавче провадження №5493723 у зв'язку з скеруванням подання (повідомлення) в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні визнано позивача ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2013 року прокурором Галицького району м.Львова Янчишином С. за вих.№04/7-155-13 повідомлено позивача ОСОБА_2 , що прокуратурою Галицького району м.Львова матеріали кримінального провадження за №12013150050000217 скеровано начальнику Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області для організації проведення досудового розслідування, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що місцем вчинення вказаного кримінального правопорушення є територія Личаківського району м.Львова. Постановою старшого слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Антощак А.Р. від 27.11.2014 року закрито кримінальне провадження №12013150050000217 від 26.01.2013 року, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення (т.2, а.с. 30-31). Постановою старшого прокурора прокуратури Личаківського району м.Львова Никеруй А.С. від 02.03.2015 року скасовано постанову слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Антощак А.Р. від 27.11.2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013150050000217; матеріали вказаного кримінального провадження направлено начальнику СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області для організації подальшого розслідування. З відповіді начальника СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області №12663/39-18 від 12.10.2018 року вбачається, що за результатами проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим Коць Є.П. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013150050000217 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 29.10.2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Коць Є.П. від 24.08.2017 року, якою закрито вищевказане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, скасовано. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14.12.2021 року скаргу ОСОБА_2 на рішення процесуального прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року задоволено; зобов'язано керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова або його заступників розглянути скаргу ОСОБА_2 від 17.08.2021 року на недотримання розумних строків під час досудового рослідування у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року у порядку, передбаченому ст.308 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду скарги у встановлений законом строк. В ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором під час розгляду скарги допущено бездіяльність. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.01.2022 року скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова Попович Р.М. від 20.12.2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України задоволено частково; скасовано постанову заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова Попович Р.М. від 20.12.2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Станом на день розгляду справи, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, строк досудового розслідування складає понад 9,5 років. Підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України жодній особі у вказаному кримінальному провадженні не вручено. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи під час судового розгляду та сторонами не оспорювались. Судом встановлено, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, тобто з 26.01.2013 року, у вказаному кримінальному провадженні два рази виносились постанови про його закриття, які в подальшому були скасовані або слідчим суддею або прокурором, що підтверджується відповідними постановами та ухвалами, долученими до матеріалів справи.Суд прийшов до висновку, що з урахуванням встановлених обставин справи, зважаючи на характер та тривалість завданої шкоди, глибини душевних страждань позивача, час, витрачений на захист своїх прав, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 40000 (сорок тисяч) грн. 00 грн. компенсації моральної шкоди. Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. є завищеною, належними доказами не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
06.06.2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у якому просив:
- стягнути на користь ОСОБА_2 з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування.
Позов мотивував тим, що в грудні 2002 року йому було призначено пенсію працівника органів внутрішніх справ, яку він отримує до цього часу. Наприкінці 2005 року позивач дізнався, що розмір призначеної йому пенсії істотно занижений внаслідок неврахування окремих надбавок та доплат, на які він мав право, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, в результаті чого постановою Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2006 року частково задоволено позов до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та зобов'язано відповідача вчинити дії, пов'язані з нарахуванням доплат та надбавок та перерахунком раніше призначеної йому пенсії. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2007 року скасовано вищевказане рішення та ухвалено нове рішення, яким зобов'язано УМВС у Львівській області провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії. Разом з тим, у зв'язку з невиконанням вказаного рішення суду 25.01.2013 року до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №1201250050000217 та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 КК України, в якому ОСОБА_2 визнано потерпілим. Позивач вказує, що вищевказане кримінальне провадження безрезультатно розслідується уже 9,5 років. Вказує, що кримінальне провадження неодноразово від одного органу досудового розслідування до іншого, неодноразово закривалось, після чого постанови слідчого про закриття скасовувались судом. Зазначає, що ініціатором майже всіх слідчих дій був він, як потерпілий, що і дало змогу зібрати певну кількість доказів вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, факт невиконання рішення суду підтвердився висновками експертизи №637 від 28.12.2016 року та №1698 від 29.04.2021 року. Позивач наголошує, що рішення суду залишається невиконаним понад 15 років, кримінальне провадження безрезультатно розслідується 9,5 років, винні особи в цьому досі не покарані, чим грубо порушується його право на справедливий суд, гарантоване ЄКПЛ. Відтак, надмірна тривалість кримінального провадження, в якому він є потерпілим та неефективність здійснюваного в ньому досудового розслідування свідчать, на його думку, про неправомірну бездіяльність органу досудового розслідування, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Факт надмірної тривалості досудового розслідування позиває аргументує перебігом слідства, в якому місяцями та інколи й роками не вчинялись жодні слідчі дії, не зважаючи на звернення потерпілого; систематичністю прийняття слідчим неправомірних рішень та дій; чисельними скаргами потерпілого; відповідями вищестоящого прокурора, який за наслідками розгляду скарги потерпілого на недотримання розмуних строків досудового розслідування надав письмові вказівки слідчому щодо необхідності вчинення окремих процесуальних дій та прийняття остаточного процесуального рішення у максимально стислі строки; обставиною, що досудове розслідування триває і станом на момент звернення позивача до суду. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди зазначає, що увесь цей час він вимушений систематично звертатись до слідчого та прокурора, вимагаючи від таких вчинення дій, які вони зобов'язані вчиняти відповідно до закону, вимушений подавати численні скарги до вищих органів та суду, у зв'язку з чим він постійно хвилюється, відчуває неспокій та роздратування, витрачає багато особистого часу на боротьбу із неправомірною поведінкою органу досудового розслідування. Окрім цього, зазначає, що факт безкарності за невиконання судового рішення негативно впливає на нього, виснажує психологічно, створює відчуття незахищеності та непотрібності, погіршує його і без цього слабке фізичне здоров'я, оскільки є людиною похилого віку та має інвалідність. Більш цього, вказує на завершення строків притягнення особи до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що жодна особа не буде покарана за це, а перерахунок його пенсії не здійснюється надалі, відтак рішення суду залишається невиконаним. На думку позивача, надмірна тривалість проведення досудового розслідування призвела до його глибоких моральних та психологічних страждань з відповідними негативними наслідками морального характеру, які він оцінює у 100000,00 грн., оскільки ця сума, на його думку, є виваженою та відповідає вимогам розумності і справедливості. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути на його користь з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, - постановою Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2006 року адміністративний позов ОСОБА_2 до УМВС України у Львівській області, за участю третіх осіб Франківський РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, Залізничний РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково, а саме визнано за позивачем ОСОБА_2 право на щомісячну доплату в розмірі 50% від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно п.а ст.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року, починаючи з 15.04.1998 року і до 01.10.2001 року; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування позивачу ОСОБА_2 вищевказаної щомісячної доплати за період з 15.04.1998 року по 01.10.2001 року, в тому числі з врахуванням періодичних перерахунків розміру пенсій за вислугу років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які проводились у цей період згідно діючого законодавства України та провести її виплату у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 роки та провести її виплати у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати за особливі умови служби в розмірі 50% окладів грошового забезпечення, передбаченої п.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за січень-грудень 1999 року та січень-травень 2000 року і провести її виплату у повному обсязі; зобов'язано УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату в повному обсязі; зобов'язано відповідача провести перерахунок раніше призначеної позивачу ОСОБА_2 пенсії з врахуванням невиплачених йому вищевказаних надбавок і доплати у відповідні періоди, починаючи з 26.12.2005 року та вчинити дії щодо виплати пов'язаної з цим заборгованості у повному обсязі; в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю (т.1, а.с.25-32).
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2007 року апеляційну скаргу УМВС України у Львівській області задоволено частково, постанову Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2006 року в частині визнання за ОСОБА_2 права на щорічну доплату в розмірі 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно п.а ст.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року починаючи з 15.04.1998 року і до 01.10.2001 року; зобов'язання УМВС України у Львівській області провести нарахування позивачу ОСОБА_2 вищевказаної щомісячної доплати за період з 15.04.1998 року по 01.10.2001 року, в тому числі з врахуванням періодичних перерахунків розміру пенсії за вислугу років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які проводилися у цей період згідно діючого законодавства України та провести її виплату у повному обсязі та зобов'язання УМВС України у Львівській області провести нарахування невиплаченої позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати за особливі умови служби в розмірі 50% окладів грошового забезпечення, передбаченої п.3 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 року за січень-грудень 1999 року та січень-травень 2000 року і провести її виплату у повному обсязі скасовано та в цій частині позовних вимог постановлено нову, якою в їх задоволенні ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю. Абзац 7 резолютивної частини постанови викладено в такій редакції: "Зобов'язати відповідача провести перерахунок раніше призначеної позивачу ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 26 грудня 2005 року з врахуванням невиплаченої йому надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року; в решті постанову залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.33-35).
На підставі вищевказаного рішення суду Франківським районним судом м.Львова 14.05.2007 року видано виконавчий лист №2а-196/06 (т.1, а.с.36).
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Скакуна О.Г. від 31.05.2007 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова; зобов'язано боржника - УМВС України у Львівській області добровільно виконати вищевказаний виконавчий документ у строк до 07.06.2007 року, а саме: провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі; провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі; провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 26 грудня 2005 року з врахуванням невиплаченої йому надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року (т.1, а.с.38).
Листом Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №09-01-22/17/В-9/851 від 01.06.2007 року попереджено начальника Управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню (т.1, а.с.37).
Листом Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №09-01-22/17/В-9/1863 від 03.08.2007 року зобов'язано боржника - Головне управління МВС України у Львівській області у строк до 13.08.2007 року провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі, провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі, а також попереджено начальника Управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню (т.1, а.с.39).
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Скакуна О.Г. від 27.11.2007 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова у зв'язку з зверненням до суду, що видав виконавчий документ з поданням про заміну сторони виконавчого провадження (т.1, а.с.46).
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.12.2007 року замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2а-196/06 від 14.05.2007 року з Управління МВС України у Львівській області на Головне управління МВС у Львівській області (т.1, а.с.48).
Вимогою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Скакуна О.Г. №09-01-22/17/В9 від 03.03.2008 року зобов'язано боржника - Головне управління МВС України у Львівській області у строк до 10.03.2008 року провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами за січень-серпень, жовтень-листопад 1998 року, серпень-грудень 2001 року та провести її виплату у повному обсязі, провести нарахування невиплаченої ОСОБА_2 матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої п.2 Указу Президента №926 від 04.10.1996 року за період 1999-2002 років та провести виплату у повному обсязі, а також повідомлено начальника Головного управління МВС України у Львівській області про дату та час проведення виконавчих дій з примусового виконання згаданого виконавчого документа та попереджено начальника Головного управління МВС України у Львівській області про персональну відповідальність, передбачену ст.ст.6, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.382 КК України за невиконання вимог державного виконавця та невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, або перешкоджання їх виконанню (т.1, а.с. 50).
16.05.2008 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Скакуном О.Г. направлено начальнику Головного управління МВС України у Львівській області повторну вимогу державного виконавця в порядку ст.5, 6 Закону України "Про виконавче провадження" (т.1, а.с.52).
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2012 року задоволено подання підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого 14.05.2007 року Франківським районним судом м.Львова - Головне управління МВС України у Львівській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (т.1, а.с.72).
Постановами головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 02.04.2012 року на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2012 року замінено у виконавчому провадженні боржника - Головне управління МВС України у Львівській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-196/06, виданого Франківським районним судом м.Львова 14.05.2007 року (т.1, а.с. 76, 78-79).
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 17.09.2012 року за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у розмірі 1020,00 грн. (т.1, а.с.104-105).
Окрім цього, постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 10.10.2012 року за повторне невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у розмірі 2040,00 грн. (т.1, а.с.107).
18.01.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщуком В.В. направлено Подання (повідомлення) №09.1-45/1/В9-534 від 18.01.2013 року, затверджене начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Цабаком В.Я., до Галицького районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, про притягнення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України (т.1, а.с.131-133).
25.01.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження №1201250050000217 та розпочато досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України (т.1, а.с.140).
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України Сіщука В.В. від 23.09.2013 року закінчено виконавче провадження №5493723 у зв'язку з скеруванням подання (повідомлення) в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності (т.1, а.с.153-154).
Потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні визнано позивача ОСОБА_2 .
19.12.2013 року прокурором Галицького району м.Львова Янчишином С. за вих.№04/7-155-13 повідомлено позивача ОСОБА_2 , що прокуратурою Галицького району м.Львова матеріали кримінального провадження за №12013150050000217 скеровано начальнику Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області для організації проведення досудового розслідування, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що місцем вчинення вказаного кримінального правопорушення є територія Личаківського району м.Львова (т.1, а.с.184-185).
Постановою старшого слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Антощак А.Р. від 27.11.2014 року закрито кримінальне провадження №12013150050000217 від 26.01.2013 року, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення (т.2, а.с. 30-31).
Постановою старшого прокурора прокуратури Личаківського району м.Львова Никеруй А.С. від 02.03.2015 року скасовано постанову слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Антощак А.Р. від 27.11.2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013150050000217; матеріали вказаного кримінального провадження направлено начальнику СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області для організації подальшого розслідування (т.2, а.с.47-48).
З відповіді начальника СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області №12663/39-18 від 12.10.2018 року вбачається, що за результатами проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим Коць Є.П. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013150050000217 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т.2, а.с.131).
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 29.10.2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Коць Є.П. від 24.08.2017 року, якою закрито вищевказане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, скасовано (т.2, а.с.134).
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14.12.2021 року скаргу ОСОБА_2 на рішення процесуального прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року задоволено; зобов'язано керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова або його заступників розглянути скаргу ОСОБА_2 від 17.08.2021 року на недотримання розумних строків під час досудового рослідування у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року у порядку, передбаченому ст.308 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду скарги у встановлений законом строк. В ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором під час розгляду скарги допущено бездіяльність (т.2, а.с.206-208).
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17.01.2022 року скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова Попович Р.М. від 20.12.2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України задоволено частково; скасовано постанову заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова Попович Р.М. від 20.12.2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 17.08.2021 року щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12013150050000217 від 26.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (т.2, а.с.219-222).
Станом на день розгляду справи, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, строк досудового розслідування складає понад 9,5 років. Підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України жодній особі у вказаному кримінальному провадженні не вручено. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи під час судового розгляду в суді першої інстанції та сторонами не оспорювались.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, тобто з 26.01.2013 року, у вказаному кримінальному провадженні два рази виносились постанови про його закриття, які в подальшому були скасовані або слідчим суддею або прокурором, що підтверджується відповідними постановами та ухвалами, долученими до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач обґрунтовує заподіяння йому моральної шкоди тим, що відомості про кримінальне правопорушення за фактом невиконання рішення суду, яке ухвалено на його користь, внесені ще у січні 2013 року, і з цього часу орган слідства неодноразово допускав порушення його прав. Він неодноразово змушений був вживати заходів з метою відновлення порушених прав, подавав клопотання, звертався із відповідними скаргами на постанови про закриття кримінального провадження, однак досудове слідство знову ж таки не здійснювалося належним чином. Крім того, зазначає, що він постійно хвилюється, відчуває неспокій та роздратування, витрачає багато особистого часу на боротьбу із неправомірною поведінкою органу досудового розслідування. Окрім цього, факт безкарності за невиконання судового рішення негативно впливає на нього, виснажує психологічно, створює відчуття незахищеності та непотрібності, погіршує його і без цього слабке фізичне здоров'я, оскільки є людиною похилого віку та має інвалідність. Більш цього, вказує на завершення строків притягнення особи до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що жодна особа не буде покарана за це, а перерахунок його пенсії не здійснюється надалі, відтак рішення суду залишається невиконаним. На думку позивача, надмірна тривалість проведення досудового розслідування призвела до його глибоких моральних та психологічних страждань з відповідними негативними наслідками морального характеру.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кримінальне провадження №12013150050000217 внесене до ЄРДР 26.01.2013 року за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.382 КК України триває більш, як 9,5 років. Вказане кримінальне правопорушення відповідно до норм КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Кримінальне провадження №12013150050000217 від 26.01.2013 року неодноразово закривалось, однак після цього постановами прокурора та слідчого судді постанови про закриття кримінального провадження скасовувались та на даний час досудове розслідування триває, жодній особі не вручено підозри.
Зважаючи на вказане, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем доведено факт тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та надмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження (досудове розслідування було розпочате 26.01.2013 року та триває по даний час), що не відповідає вимогам закону про розумний строк досудового розслідування. Факт невиконання слідчим всіх необхідних слідчих дій для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами.
У зв'язку із такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_2 змушений був відвідувати органи досудового розслідування, органи державної влади та суду, звертатися з відповідними клопотаннями, заявами та скаргами до органів держаної влади, що підтверджується матеріалами справи, що не входить до його звичайного життя та призводить до моральних страждань.
Окрім цього, суд першої інстанції правильно взяв до уваги звернення позивача із скаргою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою Україною пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції з прав людини, статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням судових рішень, ухвалених на його користь (постанови Франківського районного суду м.Львова від 26 грудня 2006 року і постанови Апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2007 року) та відсутністю ефективних національних засобів юридичного захисту щодо такого порушення його прав, що, на думку суду, також завдало позивачу моральної шкоди.
Відтак, суд правильно вважав доводи представників відповідачів Львівської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про те, що незгода позивача з прийнятими працівниками органу досудового розслідування процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому чинним законодавством порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, та бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій, тощо) є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України, такими, що не спростовують вказані вище висновки суду з огляду на наступне.
Щодо тверджень представників відповідачів про те, що позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди, суд правильно зазначив, що позивачем долучено достатньо доказів, які підтверджують його неодноразові звернення до органів державної влади задля виконання рішення суду, ухваленого на його користь, впродовж усього часу проведення досудового розслідування, яке вже триває більш, як 9,5 років та станом на сьогодні не завершено, підозри нікому не оголошено.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння позивачу моральної шкоди діями службових осіб органу досудового розслідування, що полягають у надмірній тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за фактом невиконання рішення суду, ухваленого на його користь, тривалою бездіяльністю службових осіб, пов'язаною з невиконанням своїх посадових обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України.
Зважаючи на вказане, з урахуванням встановлених обставин справи, зважаючи на характер та тривалість завданої шкоди, глибини душевних страждань позивача, час, витрачений на захист своїх прав, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 40000 (сорок тисяч) грн. 00 грн. компенсації моральної шкоди та правильно вважав, що вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. є завищеною, належними доказами не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає.
Щодо покликань представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про те, що він є неналежним відповідачам у даній справі, судом правильно зазначено, що Головне управління Національної поліції у Львівській області та Львівська обласна прокуратура є належними відповідачами у вказаній справі, оскільки надмірна тривалість досудового розслідування кримінального провадження, яка є наслідком неефективності здійснення такого та завдання цим позивачу моральної шкоди, спричинена посадовими особами органів, які є підпорядкованими вищевказаним відповідачам.
Окрім цього, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області може виступати співвідповідачем у цій справі як територіальний орган Державної казначейської служби України, оскільки відшкодування шкоди за рахунок держави здійснюється з державного бюджету.
Враховуючи вказане доводи апеляційних скарг вцілому слід визнати безпідставними та самі скарги слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Львівської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 березня 2023 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра