Справа № 447/4096/21 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Провадження № 22-ц/811/2882/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
16 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області в складі судді Бачун О.І. від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « Енергія Новий Розділ» ( код ЄДРПОУ 33525073) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ( десять тисяч п'ятсот ) гривень заборгованість з невиплаченої заробітної плати.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 136107 (сто тридцять шість тисяч сто сім) гривня 36 копійок.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю « Енергія Новий Розділ» ( код ЄДРПОУ 33525073) на користь держави 908,00 грн. судового збору.
Вказане рішення, оскаржило ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Миколаївського в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 136107,36 та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 136107,36 та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. відмовити.
Вважають рішення в оскаржуваній частині незаконним та не обґрунтованим. Вказують, що станом на 12.09.2022 року залишок невиплачених ОСОБА_1 грошових коштів становив 10500 грн. Зазначають, що позивачу заробітна плата повністю виплачена 13.09.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 у розмірі 10500 грн. Зазначають, що ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» не спроможне було своєчасно розрахуватися з позивачем з незалежних від товариства причин, зокрема, внаслідок накладення арешту на рахунки товариства, на яких знаходяться грошові кошти, що і спричинило часткову невиплату належних позивачу сум при звільненні з роботи. Вважають, що враховуючи накладення Солом'янським районним судом м. Києва арешту на грошові кошти на рахунках товариства та відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності встановленої ст. 117 КЗпП України. Заперечують в повному обсязі проти стягнення в користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 136 107,36 грн., що в 3 рази перевищує розмір не проведеного відповідачем при звільненні розрахунку. Судом першої інстанції не враховано, що основним джерелом доходів ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» є кошти отримані від споживачів за надані товариством комунальні послуги, а основним споживачем комунальних послуг у м. Новий Розділ є населення. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу то вважають, що такі витрати у задоволеному розмірі не єспів мірними зі складністю справи, а тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Клопотання ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», заявлене в письмових поясненнях, про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін для надання у судовому засіданні додаткових і аргументованих пояснень, колегія суддів вважала необґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягає задоволенню, оскільки ціна позову становить 146607,36 грн., що є меншою сумою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням учасників справи.
Окрім цього, клопотання представника відповідача не містять деталізованих обґрунтувань щодо проведення судового засідання за участі сторін, а стороною відповідача звернуто увагу на конкретні обставини в апеляційній скарзі, письмових поясненнях, які, на їх думку, слід дослідити суду.
Те, що процедура письмового провадження не суперечить, окрім вимог чинного ЦПК України, також і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається із рішення Європейського суду з прав людини Лавренов проти України від 16 січня 2018 року (Заява №51924/14), зокрема пунктів 9-11 вказаного рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст. 4, 47, 97, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 134, 141, 259, 264, 265 ЦПК України тазадовольняючи позов, виходив з того, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 із 11.05.2010 працював на посаді заступника начальника Водоканалу ТзОВ «Енергія- Новий Розділ». 23.09.2021року наказом начальника ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» №69к Сидора Богдана Володимировича, заступника начальника Водоканалу таб.№264 з 23.09.2021 звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Як вбачається із розрахункового листа за вересень 2021року наданого ТзОВ « Енергія - Новий Розділ», борг за підприємством становить 29106,30грн., компенсація відпустки 18167,00грн. Як вбачається із довідки виданої директором ТзОВ «Енергія Новий Розділ», станом на 01.10.2021року заборгованість ТзОВ « Енергія Новий Розділ» по заробітній платі ОСОБА_1 становила 49880,40грн., в тому числі компенсація за невикористану відпустку 18167,00грн. Як вбачається із довідки №568 від 23.05.2022 виданої директором ТзОВ «Енергія Новий Розділ», за період з 01.10.2021року по 23.05.2022року підприємство виплатило ОСОБА_1 28880,40грн. Відповідно до довідки виданої ТзОВ «Енергія Новий Розділ» станом на 12.09.2022року заборгованість перед ОСОБА_1 становить 10500 грн. Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19, на визначені в ухвалах рахунки відповідача накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій в межах суми 804 892 343,78 гривень. Відповідач не провів повний розрахунок з позивачем з виплати заробітної плати станом на 27.09.2022, що визнають сторони. Таким чином, на день ухвалення рішення заборгованість з виплати заробітної плати становить 10500грн., а отже позовна вимога про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки підлягає до задоволення. Позивача звільнено 23.09.2021. Відповідно до довідки форми ОК-5 , середньоденна заробітна плата позивача становить 731,76 грн., а кількість робочих днів з 23.09.2021 по 22.06.2022 становить 186 днів. Для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумарну кількість робочих днів і3 23.09.2021 по 22.06.2022, що становить 186 днів, слід помножити на середньоденну заробітну плату у розмірі 731,76 грн. Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 136107,36 гривень. Суд прийшов до висновку, що враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, те, що право працівника на оплату праці гарантується державою першочергово й законом передбачено відповідальність за невиплату заробітної плати у визначені строки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, беручи до уваги те, що відповідач свідомо затягував розгляд справи, подаючи клопотання щодо відкладення судових засідань, суд вважає, що позов у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки в оскаржуваній частині вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
21.12.2021 року на ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Енергія-Новий Розділ», у якому, з врахуванням уточнень, - просив:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Енергія Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 10500 грн. заборгованість з невиплаченої заробітної плати;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 136107 (сто тридцять шість тисяч сто сім) гривня 36 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 23.09.2021 його звільнено з посади заступника начальника Водоканалу ТОВ «Енергія-Новий Розділ». При звільненні відповідач не виплатив усіх сум, що належать позивачу, зокрема, заробітну плату, починаючи з 01.09.2021 та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Таким чином, просить суд стягнути з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» заборгованість з невиплаченої заробітної плати, починаючи з 01.09.2021 по день ухвалення рішення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому посилається на те, що суд на підставі ст.117 КЗпП України повинен стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо відповідач не доведе відсутності в цьому своєї вини, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Вказує, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Крім того, просить стягнути витрати професійну правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 із 11.05.2010 працював на посаді заступника начальника Водоканалу ТзОВ «Енергія- Новий Розділ».
23.09.2021року наказом начальника ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» №69к Сидора Богдана Володимировича, заступника начальника Водоканалу таб.№264 з 23.09.2021 звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.
Як вбачається із розрахункового листа за вересень 2021року наданого ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» щодо ОСОБА_1 , борг за підприємством становить 29106,30грн., компенсація відпустки 18167,00грн.
З довідки виданої директором ТзОВ «Енергія Новий Розділ», також, вбачається, що станом на 01.10.2021року заборгованість ТзОВ « Енергія Новий Розділ» по заробітній платі ОСОБА_1 становила 49880,40грн., в тому числі компенсація за невикористану відпустку 18167,00грн.
Крім цього, як вбачається із довідки №568 від 23.05.2022 виданої директором ТзОВ «Енергія Новий Розділ», за період з 01.10.2021року по 23.05.2022року підприємство виплатило ОСОБА_1 28880,40грн.
Відповідно до довідки виданої ТзОВ «Енергія Новий Розділ» станом на 12.09.2022року заборгованість перед ОСОБА_1 становить 10500 грн.
Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19, на визначені в ухвалах рахунки відповідача накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій в межах суми 804 892 343,78 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що на день ухвалення рішення заборгованість з виплати заробітної плати становить 10500грн.
З довідки ТзОВ «Енергія Новий Розділ» від 18.10.2022 року №1391 вбачається, що станом на 18.10.2022 року заборгованість погашена повністю 13.09.2022 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не надав достатніх доказів того, що на всі його кошти та на всі його рахунки без винятку накладено арешт.
Окрім цього, судом правильно відхилено доводи відповідача про те, що у нього не було можливості виплатити позивачу заробітну плату у повному обсязі у день звільнення з незалежних від відповідача причин.
Також, судом правильно відхилено доводи відповідача щодо використання позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу, замість даних про фактичних дохід при здійсненні розрахунку середнього заробітку, оскільки відповідно до абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено 23.09.2021.
Відповідно до довідки форми ОК-5, середньоденна заробітна плата позивача становить 731,76 грн., а кількість робочих днів з 23.09.2021 по 22.06.2022 становить 186 днів.
Для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумарну кількість робочих днів із 23.09.2021 по 22.06.2022, що становить 186 днів, слід помножити на середньоденну заробітну плату у розмірі 731,76 грн.
Судом правильно встановлено, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 136107,36 гривень.
Що стосується доводів відповідача про те, що відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ від 01.07.2022 року, який набув чинності з 19 липня 2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, то колегія суддів звертає уваги на те, що вказаний Закон №2352-ІХ від 01.07.2022 року набрав чинності 19 липня 2022 року, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні було розраховано за період до 22 червня 2022 року, тобто до набрання чинності вказаним законом. Відповідно дія такого на спірні правовідносини не поширюється та до спірних правовідносин застосовується ст. 117 КЗпП України в редакції чинній до 19 липня 2022 року.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, те, що право працівника на оплату праці гарантується державою першочергово й законом передбачено відповідальність за невиплату заробітної плати у визначені строки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, беручи до уваги те, що відповідач свідомо затягував розгляд справи, подаючи клопотання щодо відкладення судових засідань, суд правильно вважав, що позов у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до задоволення.
Що стосується доводів скарги про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, то відповідачем жодними доказами не підтверджено та не наведено жодних доводів не співмірності стягнутих витрат на правову допомогу із складністю справи.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують , а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи скарги про значну заборгованість у відповідача не слід вважати такими, що свідчать про певні поважні причини невиплати заробітної плати позивачу та не вказують про те, які заходи відповідачем вживалися заздалегідь, для уникнення ситуації із значною заборгованістю, а не після виникнення такої.
Також, у суду не було та немає і підстав для зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки спір про розмір належних позивачеві сум при звільненні, вирішено на користь позивача, а саме заборгована позивачу заробітна плата у повному розмірі виплачена протягом розгляду справивідповідачем позивачу. Натомість суд вправі застосовувати пропорційність у цих правовідносинах у випадках задоволення вимог частково, про що йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц.
Решта доводів скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги вцілому слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Допущена в резолютивній частині рішення описка, а саме у вказаному абзаці «стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 136107 (сто тридцять шість тисяч сто сім) гривня 36 копійок» не призвела до незаконності рішення та таку суду слід виправити та правильно вказати ім'я відповідача, зокрема і при видачі виконавчого листа.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 березня 2023 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра