Справа № 465/1015/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/2581/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
10 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
14.02.2022 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.10.2007 року у розмірі 22547,55 грн та судові витрати.
Позов позивач обгрунтовував тим, що 23.10.2007 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н, згідно якої відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. При цьому, своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг між нею та Банком, умови якого підлягають належному виконанню сторонами такого договору. 12.11.2007 року ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", що свідчить про її ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому було збільшено до 21000,00 грн. Свої зобов'язання перед позивачем відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 27.01.2022 року в останньої виникла заборгованість в розмірі 22547 грн 55 коп., з яких 18706 гривень 09 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредита; 3841 гривень 46 копійок - заборгованості за простроченими відсотками, що підлягає стягненню з відповідачки в користь позивача.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 23.10.2007 року в розмірі 18706 (вісімнадцять тисяч сімсот шість) грн. 09 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати на сплату судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог оскаржило АТ КБ «Приватбанк».
Вважає його в цій частині незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотною при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні прострочених відсотків та застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17). Відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (3,0% на місяць), тобто остання була належним чином повідомлена про умови кредитування щодо сплати процентів. Користування кредитними коштами за допомогою платіжної картки підтверджується Випискою по рахунку про рух коштів та довідкою про видані картки. Оскільки, в даному випадку сторони узгодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом, то позовні вимоги Банку щодо стягнення відсотків підлягають до задоволення, що узгоджується з висновками Верховного Суду. При цьому розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем не надано. Відповідач не звертався до Банку з заявою про розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами та прийняв їх до виконання, оскільки протягом тривалого часу користувався кредитною карткою та частково погашав заборгованість. Таким чином, суд незаконно звільнив відповідача від сплати заборгованості за простроченими відсотками, чим порушив права кредитора.
Просить рішення суду в частині незадоволених скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг.
23.10.2007 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг,що підтверджується її підписом у заяві від 23.10.2007 року.
Як убачається з довідки про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 23.10.2007 року відповідачці встановлено кредитний ліміт 7 000 гривень, старт карткового рахунку відбувся 23.10.2007 року.
12.11.2007 року відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування, у якій зазначено інформацію щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за кредитною карткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Згідно із довідкою АТ КБ «ПриватБанк» за підписаним між Банком та ОСОБА_2 кредитним договором № б/н останній було надано наступні кредитні картки: 23.10.2007 з терміном дії до 10/15; 02.10.2015 з терміном дії до 05/19; 11.05.2019 з терміном дії до 03/23.
Як убачається з виписки за договором № б/н від 23.10.2007 року за період з 23.10.2007 року по 31.10.2021 року, відповідачка користувалася отриманими картками, грошові кошти використовувала для власних потреб в межах розміру встановленого на карту ліміту, що свідчить про прийняття останньою запропонованих банком умов щодо розміру кредитного ліміту.
З розрахунку, наданого банком, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23.10.2007 року станом на 27.01.2022 року становить 22547,55 грн, з яких: 18706,09 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3841,46 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за договором б/н від 23.10.2007 року, районний суд виходив з того, що позивач не довів, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку погодився з такими; заява-анкета про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, яка підписана відповідачем, не містить умов щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому покликання банку на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору, є безпідставними; роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом у справі, оскільки цей доказ з огляду на його мінливий характер повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Як вбачається з матеріалів справи, такі дійсно не містять доказів того, що підписана відповідачем анкета-заява підтверджує ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПриватБанку, зокрема з тими умовами, що стосуються права банку на підвищення відсоткової ставки за кредитом та збільшення кредитного ліміту. Крім того, у анкеті-заяві не зазначено, в якій саме редакції були чинними Умови та Правила.
За відсутності ж підпису позичальника про ознайомлення з Умовами і Правилами, які діяли на момент укладення договору, та регулюють порядок нарахування та розмір відсотків за кредитним договором, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити, чи на момент отримання відповідачем кредитних коштів зазначені документи містили наведені банком у позовній заяві умови, зокрема, щодо можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами. Роздруківки Умов та Правил, Тарифів із сайту банку не можуть бути належними доказами, оскільки такі повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У цьому випадку не підлягають застосуванню правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» до моменту звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, без надання доказів про ознайомлення відповідача саме з тими Умовами і Правилами банківських послуг, на підставі яких розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, відсутність у анкеті-заяві умов договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, надані банком довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Отже, твердження позивача, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, є безпідставними.
Враховуючи, що умови договорів приєднання розробляються банком, то саме банк має підтвердити, що на час проведення розрахунку заборгованості за кредитним договором діяли саме ті умови, які діяли на час його укладення. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома.
Анкета-заява підписана ОСОБА_1 не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг остання звернулася до банку. У цьому документі лише зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Тому, враховуючи, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором розрахована банком з урахуванням положень, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, яких відповідач не підписувала, колегія суддів вважає, що суд підставно стягнув з відповідача в користь позивачазаборгованість за № б/н від 23.10.2007 року в розмірі18 706,09 грн, що становить прострочене тіло кредиту, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, та позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 10 березня 2023 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 березня 2023 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра