Справа № 309/1834/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1137/22 Доповідач: ОСОБА_2
09 березня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з Хустським районним судом Закарпатської області, кримінальне провадження №12022071050000157 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні - прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19.10.2022 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9
встановила:
Прокурор і захисник обвинуваченого подали апеляційні скарги на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19.10.2022, яким визнано винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
До вступу вироку у законну силу обрано засудженому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього наступних обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції, в частині яким ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, скасувати, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 407 КПК України ухвалити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді 5років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації У решті вирок залишити без змін.
Апелянт вважає, що вирок суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки ОСОБА_8 призначено надто суворе покарання.
Апелянт покликається, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані вимоги ст. 50 КК України та ст. 370 КПК України. Досліджуючи дані про особу, судом враховано, що раніше до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 не притягався, посередню характеристику та висновок органу пробації, згідно якого виправлення ОСОБА_8 без позбавлення чи обмеження волі є неможливим. Також враховано обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення і які обтяжують - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Визначаючи строк покарання, суд враховував обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, і прийшов до висновку, що такий строк може бути мінімальним, а саме покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Однак, при визначені покарання судом не враховано, що відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими так і іншими особами. Суворість покарання переконує винного в його несправедливості, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави її законів, а тому призначаючи покарання судом має враховуватися співмірність вчиненого до призначеного покарання. З урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, прокурор вважає, що суд призначив «явно несправедливе покарання» хоча й у межах відповідної санкції статті, без врахування тих обставин, які повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Так, судом не взято до уваги, що потерпіла ОСОБА_9 є дружиною ОСОБА_8 , під час розгляду кримінального провадження заявила, що немає жодних претензій до свого чоловіка, вони продовжують і надалі проживати разом та просила його суворо не карати.
Також судом не враховано відношення та поведінку ОСОБА_8 після вчиненого кримінального діяння, щире каяття перед дружиною та судом, беззаперечне визнання своєї вини та добросовісне виконання всіх обов'язків покладених на ОСОБА_8 , в період розгляду кримінального провадження. Зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення і ступінь небезпечності самого ОСОБА_8 та утворюють підставу для можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Даний вирок оскаржила захисник обвинуваченого, яка просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_8 в частині призначення йому покарання за ч.1 ст. 121 КК України визначивши покарання у виді позбавлення волі та звільнивши його від його відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при винесенні вироку зобов'язаний виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особистості засудженого, можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях обмеження або позбавлення волі.
З вироком не погоджується, вважає його надто суворим та таким, що підлягає зміні на підставі наступних обставин. Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному ОСОБА_8 є визнання вини в повному обсязі; за час проведення досудового слідства ОСОБА_8 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення та проявив щиросердне розкаяння; не взято судом до уваги той факт, що потерпіла претензій до обвинуваченого не має, надалі перебувають у шлюбі, а також ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин, на підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про особистість обвинуваченого, наявності пом'якшуючої обставини покарання та відсутності обтяжуючих обставин, суд першої інстанції мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, у подальшому звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку за ст. 75 КК України з покладенням обов'язку за ст. 76 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2022 о 16 годині 10 хв. ОСОБА_8 , знаходячись на подвір'ї будинку по місцю свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, яка виникла на ґрунті ревнощів, з своєю дружиною ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків, схопив в руки кухонний ніж, з яким тримаючи у правій руці, підбіг ззаду до ОСОБА_9 та наніс ним один удар в область спини останньої.
За висновком судово-медичної експертизи №59/х від 09.05.2022 року у ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: згідно медичної картки стаціонарного хворого КНП ХЦЛ №5182/333 встановлено діагноз: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва. Посттравматичний гемопневмоторакс. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії колюче-ріжучих предметів, якими могло бути лезо кухонного ножа, що діяло по механізму удару і вкладаються в час пригоди, яка мала місце 06.05.2022 року. Вищевказані тілесні ушкодження є небезпечними для життя і по цій ознаці їх слід кваліфікувати як тяжке тілесне ушкодження. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень можна припустити, що вона знаходилась у вертикальному або близькому до такого положенні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, захисника - адвоката ОСОБА_7 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_8 , які, кожен окремо, підтримали апеляційні вимоги прокурора і захисника обвинуваченого та просили задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі, думку потерпілої ОСОБА_10 , яка просила скасувати вирок і задовольнити апеляційні скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України так, як ним було заподіяно умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_9 ,, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження та, з врахуванням обставин вчиненого злочину, визнання обвинуваченим вини у скоєному, щире каяття, судовий розгляд судом першої інстанції проведено повно та всебічно та обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення. Фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Крім того слід зважати на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції належно враховано всі обставини, передбачені ст. 50, 65 КК України та дотримано принципів призначення покарання оскільки враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше не був судимим, на спеціальних обліках не перебуває; посередньо характеризується за місцем проживання; висновок органу пробації згідно якого виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі чи обмеження волі є неможливим та становить високу небезпеку для суспільства; його ставлення до наслідків вчиненого правопорушення - щире розкаяння, сприяння розкриттю кримінального правопорушення,а обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо дружини в стані алкогольного сп'яніння; також враховано думку потерпілої, яка залишила на розсуд суд призначення покарання обвинуваченому. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 не є можливим без ізоляції від суспільства та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому. Таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Апеляційні вимоги прокурора та захисника обвинуваченого щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 вимоги ст. 75 КК України, тобто звільнення обвинуваченого від відбуття основного покарання з випробуванням не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
У суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 ще раз попросив пробачення у потерпілої, яка пробачила його та просила не позбавляти волі її чоловіка, з яким і дальше разом проживає.
Колегія суддів вивчивши матеріали та обставини скоєння злочину, зокрема локалізацію та спосіб нанесення удару потерпілій, а також з врахуванням можливих наслідків від таких дій, особи обвинуваченого, який ніде не працює, схильний до вживання алкоголю (а.с.35) погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_8 реальної міри покарання.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує висновки фахівця з «Центру пробації» про те, що з врахуванням способу життя обвинуваченого ОСОБА_8 , історії вчинення правопорушення, є висока імовірність вчинення ним повторно правопорушення, яке буде небезпечне для суспільства, у тому числі і до окремих осіб (а.с.47-48), а тому виправлення ОСОБА_11 не можливе без обмеження чи позбавлення волі.
Відтак наведені в апеляційних скаргах прокурора та захисника обвинуваченого доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
На думку колегії суддів призначене обвинуваченому покарання у конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, а є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження у суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, а призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається, а тому апеляційні вимоги сторони обвинувачення та захисту задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційні скарги прокурора у провадженні - прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення .
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19.10.2022 у кримінальному провадженні №12022071050000157, яким засуджено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Головуючий:
Судді: