Дата документу 14.03.2023 Справа № 337/6335/21
Єдиний унікальний № 337/6335/22
Провадження №22-ц/807/398/23
Головуючий в 1-й інстанції - Котляр А.М.
14 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарІльїна Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Байди Мар'яни Олегівни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визначення порядку спілкування з неповнолітньою дитиною,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним повозом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір'ю сина є відповідач ОСОБА_1 . Син проживає разом із відповідачем, але матір дитини обмежує позивача у вільному спілкуванні із сином. ОСОБА_1 без згоди батька дитини, змінила місце проживання, чинить перешкоди у спілкуванні. Органом опіки та піклування було видано розпорядження, яким був встановлений порядок побачень позивача із сином. Але відповідач графіку побачень не дотримується. У зв'язку із цим ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів поліції. У позові позивач просив суд:
- визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкуванні з останнім шляхом встановлення систематичних побачень: у будній день з 18:00 до 21:00, та вихідний день з 09:00 до 21:00, без присутності матері дитини, за місцем фактичного проживання батька, з правом відвідування членів його родини та розвиваючих, культурних, лікувальних та розважальних закладів; спільний відпочинок батька разом з сином щорічно, враховуючи особливості графіків щорічних відпусток батька, а також офіційно вільного від часу (святкові дні, карантини тощо) закладів культури, без присутності матері дитини, ОСОБА_1 , з правом виїзду за межі м. Запоріжжя та зобов'язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в реалізації його прав на особисте спілкування з сином, ОСОБА_3 , дотримуватись встановленого порядку з урахуванням інтересів дитини та зобов'язати Відповідача, надавати Позивачу точну та своєчасну інформацію щодо фактичного місця проживання та навчання дитини, зміни контактних даних, перш за все номерів мобільного телефону, що використовуються Відповідачем у разі виникнення таких змін, повідомити про це Позивача, особисто, на наступний день з дня настання зазначених обставин.
РішеннямХортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у спілкуванні із дитиною, встановивши йому побачення із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години, щонеділі з 16.00 до 20.00 години у присутності ОСОБА_1 до досягнення дитиною чотирьох років;
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька ОСОБА_2 ;
- щонеділі з 09.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька;
- щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ;
- інші дні та часи за згодою між батьками.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 1500 гривень, а всього стягнути 1954 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Байди Мар'яни Олегівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що справа всупереч клопотанням відповідача була розглянута за відсутності останньої, що обмежило апелянта у наданні доказів та відстоюванні своєї позиції. Відповідач висловив своє чітке бажання брати участь у судовому засіданні при розгляді справи, між тим суд першої інстанції проігнорував такі вимоги відповідача. При ухваленні рішення судом не враховані інтереси дитини, оскільки не взято до уваги, що дитина зовсім не знає позивача, між батьком і сином немає жодного контакту, спілкування та прихильності.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони по справі між собою у шлюбі не перебувають. Дитина проживає разом із матір'ю.
Між сторонами виник спір щодо побачень батька із дитиною, у зв'язку із чим за заявою ОСОБА_2 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району 16.11.2020 року видав розпорядження (а.с. 17), яким встановив порядок побачень ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- щонеділі з 10 до 12 години у присутності матері;
- щонеділі з 16 до 18 години у присутності матері;
- інші дні та часи за домовленістю між батьками.
Між сторонами виник спір з приводу побачень позивача із дитиною, про що свідчать численні звернення ОСОБА_2 до правоохоронних та інших органів (а.с. 14, 15, 20, 23-26, 67) диски із відеозаписами (а.с. 6, 75).
При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка особа, зокрема ОСОБА_1 , була притягнута до будь-якого виду відповідальності за заявами ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку фахівця психолога ОСОБА_4 , враховуючи прихильності, потреби і вікові особливості ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому найбільш доцільно з психологічної точки зору проживати разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 32-36).
У висновку психолога ОСОБА_6 вказано, що після проведеного психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 можна встановити прихильність дитини до матері, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та зазначити, що батько ОСОБА_2 , нехтує інтересами дитини, його потребами, що проявляться байдужим відношенням до емоційних проявів дитини. Такі порушення чуйності та соціальної взаємодії - можуть вказувати на розлад прив'язаності. (а.с. 69-72).
17.01.2022 року відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей ЗМР було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , та встановлено, що для організації зустрічей батька з сином ОСОБА_3 створені належні умови, є місце для ігор та занять, місце для відпочинку, наявні іграшки, розвиваючи ігри.
22.02.2022 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району затвердив висновок щодо розв'язання спору між сторонами по справі, встановивши такий графік побачень ОСОБА_2 із сином:
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години, щонеділі з 16.00 до 20.00 години у присутності ОСОБА_1 до досягнення дитиною чотирьох років;
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ;
- щонеділі з 09.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ;
- щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 .
Проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції встановив, що між сторонами по справі виникли певні конфліктні відносини з приводу участі кожного з батьків у вихованні дитини. Спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо порядку побачень із дитиною був частково вирішений розпорядженням органу опуки та піклування в 2020 році. Проте, графік побачень не в повній мірі враховує всі обставини, які склались між батьками дитини. Надавши оцінку доводам кожної сторони, суд встановив, що спілкування з кожним із батьків сприяє нормальному розвитку малолітнього ОСОБА_3 . Будь-якого негативного впливу на дитину з боку батьків або їх оточення судом встановлено не було. Звинувачення сторін в бік один одного щодо неналежного ставлення до їх спільної дитини викликано в першу чергу їхніми особистими відносинами, які погіршились внаслідок відсутності згоди щодо участі кожного у вихованні сина. Суд вирішив, що найкращім інтересам малолітнього ОСОБА_3 буде визначення такого порядку спілкування із батьком ОСОБА_2 , за кого буде дотримана рівновага, яка дозволить дитині підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК України) та Законом України «Про охорону дитинства».
Згідно ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).
Згідно з ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Вдповідно до ч.1 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.ч.1,2 ст.159 СК України).
Частиною п'ятою ст.19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
22.02.2022 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району затвердив висновок щодо розв'язання спору між сторонами по справі, встановивши такий графік побачень ОСОБА_2 із сином:
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години, щонеділі з 16.00 до 20.00 години у присутності ОСОБА_1 до досягнення дитиною чотирьох років;
- щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ;
- щонеділі з 09.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ;
- щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 .
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв за основу висновок органу опіки та піклування від 22.02.2022 року, оскільки він складений з урахуванням попередньо встановленого графіку спілкування і його виконання сторонами у справі, відповідає інтересам дитини з урахуванням вікових особливостей та сприятиме участі у вихованні дитини з боку обох батьків.
Враховуючи необхідність задоволення максимальних інтересів дитини, наявний спір, що виник між батьками з приводу способу участі батька у спілкуванні з дитиною, враховуючи принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач має гарантоване законом, рівне з матір'ю дитини право на спілкування зі своєю дитиною та право на її виховання.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дитина не має тісного емоційного зв'язку із батьком і не бажає з ним спілкуватися, тому встановлений судом першої інстанції спосіб участі позивача у спілкуванні з дитиною є неприйнятним. Між тим, враховуючи вік дитини та наявність конфліктних стосунків між батьками, які виникли майже одразу після народження дитини, можна зробити висновок, що відсутність зв'язку батька з сином викликане саме роздільним проживанням та неможливістю досягнення згоди між батьками з приводу сумісного виховання дитини.
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши її інтереси, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до досягнення дитиною 4 років спілкування з сином повинно відбуватися у присутності матері, враховуючи вікові особливості і існуючий наразі тісний емоційний зв'язок саме з матір'ю. Після досягнення вказаного віку, враховуючи наявність досить конфліктних відносин між батьками доречним є встановлення побачень сина з батьком без присутності матері.
Такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною не зашкодить їй, а навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси малолітньої дитини, повністю відповідатиме можливості дитини у повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток і дасть змогу урівноважити її психоемоційний стан.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Байди Мар'яни Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 17 березня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О. З. Поляков