Справа № 303/9633/21
Іменем України
02 березня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів : Фазикош Г.В., Мацунича М.В.
з участю секретаря: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2022 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Стойка Надія Михайлівна про зняття заборони на нерухоме майно та виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,-
встановив :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Стойка Надія Михайлівна про зняття заборони на нерухоме майно та виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, яку було надано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 та відповідачем. В травні 2021 року позивачу стало відомо, що на квартиру накладено заборону. У зв'язку з тим, що на даний час відсутні виконавчі провадження щодо ОСОБА_3 , термін кредитного та іпотечного договорів закінчився, кредитна заборгованість відсутня, то наявність заборони на нерухоме майно, порушує її право на розпорядження своїм майном.
За вказаних обставин позивач просила: зняти заборону на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер запису про обтяження 17059436, зареєстрований приватним нотаріусом Стойка Н.М. 17.03.2006; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження 17059436, зареєстрований приватним нотаріусом Стойка Н.М.17.03.2006.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2022 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, його представника, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.
З даними висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що 16 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір №MKH0GA00000085 (надалі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 12000,00 доларів США на споживчі цілі на строк до 15 березня 2010 року включно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 17 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (надалі - Іпотечний договір), на підставі якого в іпотеку банківській установі було передано квартиру АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.06.2021 №260143226 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; на підставі Іпотечного договору відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:32016189 від 24.10.2016 внесено запис про іпотеку: 17059461, іпотекодержатель:ЗАТ КБ «Приватбанк» ; на підставі договору іпотеки від 17.03.2006 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:32016189 від 24.10.201 встановлено заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 17059436.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст 525 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч.1,ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Правила припинення зобов'язання передбачені в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
Зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України), переданням відступного (ст.600 ЦК України), зарахуванням (ст.601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України), прощенням боргу (ст.605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України), неможливістю виконання (ст.607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст.ст. 608,609 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку»(Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (ч.5 ст.3 Закону)
Відповідно до ст.4 Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто із виникненням іпотеки на законних підставах виникає обтяження нерухомого майна іпотекою, яке підлягає державній реєстрації.
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється з інших підстав, передбачених цим Законом.
Аналіз вищенаведених норм права та положень Закону свідчить про те, що іпотека як забезпечувальне зобов'язання є похідним від основного зобов'язання, за загальним правилом виникає з моменту проведення її державної реєстрації у Державному реєстрі прав та є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання у встановленому законом порядку, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на момент укладення Іпотечного договору, обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ч.5 ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Частиною 3 ст 44 цього Закону передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст. 17 Закону «Про іпотеку»).
Згідно з п.4 ч.1 ст 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги про зняття заборони з квартири позивач вказує, що позичальником виконано належним чином зобов'язання за кредитним договором, тому іпотека є припиненою, а тому наявна заборона на нерухоме майно підлягає зняттю.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем, відповідно до вищевказаних вимог закону не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що позичальником виконано належним чином зобов'язання за кредитним договором та зобов'язання за даним договором є припиненим.
Натомість відповідач заперечує факт погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, на підтвердження чого надав суду розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 29.03.2022 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 62240,13 доларів США. Позивачем не подано жодних доказів на спростування даного розрахунку заборгованості.
З врахуванням навденого суд першої існстції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зняття заборони на нерухоме майно з об'єкта нерухомого майна та обгрнтовано відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 березня 2023 року .
Головуючий :
Судді: