Справа № 299/3374/22
Закарпатський апеляційний суд
16.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/408/22 за апеляційною скаргою прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.07.2022.
Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22 до 06 год строком на 60 днів, починаючи з 25.07.2022 по 23.09.2022, включно,щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веряця, Берегівського району, та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 06.07.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071080000282.
Цією ж ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 заборонено у нічний час з 22 до 06 год залишати житло за адресою АДРЕСА_1 ; зобов'язано прибувати до слідчого за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів судового провадження вбачається, що старший слідчий СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 , мешканець смт. Королево, Берегівського району Закарпатської області, будучи обізнаним як місцевий житель про місце розташування державного кордону України, та знаючи про існування явища нелегальної міграції, діючи умисно, з корисливих мотивів, до якого звернувся ОСОБА_8 , з яким ОСОБА_7 досяг злочинної домовленості щодо участі в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України до Румунської Республіки громадянина України ОСОБА_9 , мешканця АДРЕСА_2 , який достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні та про загальну
-2-
мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мав намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу. Відповідно до раніше розробленого плану, на початку липня 2022 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_10 , перебуваючи в м. Ужгороді, у невстановленому досудовим розслідуванні місці зустрівся з ОСОБА_11 , яка є співмешканкою ОСОБА_9 , з якою обговорив подальший маршрут слідування ОСОБА_9 з м. Ужгорода до лінії державного кордону України для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, та суму за надані ним послуги, організував перевезення за допомогою транспортного засобу «AUDI 80» державний номерний знак НОМЕР_1 , громадянина ОСОБА_9 з м. Ужгорода до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в м. Виноградів, вул. Вакарова, 13, Берегівського району, та 06.07.2022 організував перевезення на транспортному засобі марки «OPEL COMBO C VAN» державний номерний знак НОМЕР_2 , громадянина ОСОБА_9 з готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в АДРЕСА_3 , на територію с. Гудя, Берегівського району Закарпатської області, яке знаходиться в безпосередній близькості до кордону з Румунією, де, відповідно до раніше обумовленого із ОСОБА_10 плану, на ОСОБА_9 вже очікували громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Цього ж дня ОСОБА_7 , продовжуючи виконання злочинного задуму, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , з яким досяг злочинної домовленості щодо участі в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України в Румунську Республіку, за невстановлену досудовим розслідуванням грошову винагороду громадянина України ОСОБА_9 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, маючи на меті сприяти у незаконному переправленні особи через державний кордон України, з корисливих мотивів, перебуваючи в с. Гудя, Берегівського району, з метою доведення до кінця злочинного задуму, розробленого ОСОБА_10 , направленого на незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, з метою уникнення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, здійснювали його супровід пішки ґрунтовою дорогою у напрямку 105 прикордонного знаку, ділянка відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС ІНФОРМАЦІЯ_4 , де відсутній пункт пропуску через державний кордон.
Однак, на відстані близько 50 м до загороджувального паркану прикордонного знаку № 105, близько 06 год 20 хв, під час спроби незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_9 , якого супроводжували ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , був викритий посадовими особами прикордонного наряду «Секрет» ВІПС ІНФОРМАЦІЯ_3 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_3 прикордонного загону, на вимогу яких ОСОБА_9 зупинився та почав виконувати законні вимоги посадових осіб вказаного наряду, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , побачивши працівників Державної прикордонної служби, законні вимоги останніх не виконали та змогли втекти.
14.07.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Необхідність застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні
-3-
тяжкого злочину, а також наявність ризиків, а саме те, що ОСОБА_7 має реальну можливість покинути територію України з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду, переховуватись на території України, усвідомлюючи реальність покарання та його суворість, крім того ОСОБА_7 може вчинити вплив на свідків кримінального правопорушення, підшукати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. ОСОБА_7 офіційно не працює, не навчається, а тому м'якший запобіжний захід не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею встановлено, що є достатні підстави вважати, що існують наведені слідчим у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу. Разом з тим, в ході судового розгляду клопотання, спростовано наведену у клопотанні ту обставину, що підозрюваний має негативну характеристику. Стороною захисту надано достатні та допустимі докази про те, що підозрюваний хоча й неодружений, проте має сім'ю, проживає разом з матір'ю, в сім'ї хороші відносини, зі слів підозрюваного він наміру покидати місце проживання не має. За змістом характеристики за місцем проживання охарактеризований посередньо, скарг на його поведінку з боку односельчан нема. Підозрюваний переконав слідчого суддю, що наміру ухилятись від слідства і суду не має, проявлятиме належну процесуальну поведінку. У зв'язку з наведеним, слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні - обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, обов'язкові для встановлення під час розгляду клопотання слідчим суддею, а тому слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, тому запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічну пору доби є достатнім для запобігання наявним ризикам і забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25.07.2022 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Слідчий суддя мотивуючи відмову в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, живе з матір'ю та має з нею хороші відносини, у зв'язку з чим, на думку суду, має міцні соціальні зв'язки, які прив'язують його до місця проживання, залишив поза увагою те, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який є тяжкий; негативно характеризується за місцем свого проживання, а також не враховано суспільний резонанс вчинення правопорушення, який вчинено в умовах воєнного стану, що вказує на існування ризиків в тому, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, незаконно впливати на свідків, може не з'являтися на виклики слідчого, прокурора, суду, а не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до невиконання кримінального судочинства. Сторона обвинувачення вважає, що домашній арешт буде недостатньо ефективним запобіжним заходом для запобігання ризикам порівняно із триманням під вартою.
-4-
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного, захисника. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.07.2022 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, про яке 06.07.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071080000282, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
14.07.2022 ОСОБА_7 в порядку ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.07.2022 ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, з 22 до 06 год наступного дняна строк до 23.09.2022.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
-5-
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка ініціатора клопотання, прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, й свідчили б про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість
-6-
застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту у нічний період доби. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: заборонено у нічний час з 22 до 06 год залишати житло за адресою АДРЕСА_1 ; зобов'язано прибувати до слідчого за першою вимогою, а також повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
-7-
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на теперішній час досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.07.2022 щодо ОСОБА_6 ,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді