Справа № 308/12433/21
Закарпатський апеляційний суд
14.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/420/21 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2021.
Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 12.11.2021 без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур'я Пасіка, Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 16.09.2021 близько 15 год 30 хв ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі предмет пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, знаходячись біля входу житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, не реагуючи на вимогу потерпілого ОСОБА_8 припинити хуліганські дії, наніс близько п'ять ударів ребром леза мачете по спині, один удар в лікоть лівої руки, та один удар в лікоть правої руки останнього, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
17.09.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296КК України.
Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним
-2-
покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків , експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. На переконання слідчого більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КК України/
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. З метою запобігання встановлених в ході судового розгляду ризикам, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, за допомогою застосування до ОСОБА_6 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення. У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення заставиє обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17.09.2021 та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. У клопотанні слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу місце вчинення кримінального правопорушення не конкретизоване, у зв'язку з чим у даному випадку, вважає, що немає ознак вчинення хуліганства. Дії підозрюваного ОСОБА_6 слід було кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Будь-яких підтверджуючий даних про те, що предмет, який названий слідчим «мачете» немає і також немає даних про наявність тілесних ушкоджень у потерпілих, тому інкриміноване ОСОБА_6 правопорушення, не може переконати неупередженого спостерігача, що саме він його вчинив. Під час судового розгляду, слідчим суддею, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, не досліджено належним чином надані сторонами кримінального провадження докази обставин щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину. Жодних даних, крім формально перелічених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, не встановлено та слідчим суддею не досліджено - через їх відсутність. Обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 виключної міри запобіжного заходу - тримання під вартою ще й без визначення розміру застави, без наявності обґрунтованої підозри, будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілих, є занадто суворим.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
-3-
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової
-4-
шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити,чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати,що існує хоча б один із ризиків,передбачених ст. 177КПК України,і на які вказує слідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження № 12021071170000525 від 16.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
16.09.2021 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 17.09.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 17.09.2021 за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
-5-
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даний час, у кримінальному провадженні № 12021071170000525 від 16.09.2021 доказами, а саме: протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021 в ході якого було вилучено предмет, зовні схожий на мачете; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 16.09.2021; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.09.2021; постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 16.09.2021.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків , експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставини його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також доводи про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України колегія суддів відхиляє, оскільки слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення,
-6-
в якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається у клопотанні слідчий СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити чи спотворити речові докази, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої підозри, є безпідставними.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість злочину, обставини його вчинення, суспільна небезпечність.
Колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, як помилково про це наполягає сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною
-7-
чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні.
Викладені в ухвалі слідчого судді висновки та доводи сторони захисту про зворотне, зокрема відсутності у клопотанні посилання на обставини, які доводять наявність зазначених ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Такі фактичні обставини слідчим викладені та в судовому засіданні прокурором доведені.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Наведені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_5 доводи на захист підозрюваного ОСОБА_6 були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо ОСОБА_12 більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів приходить до висновку про доведення органом досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення чи спотворення речових доказів, незаконного впливу на свідків, потерпілого в зазначеному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, не працює, не має постійного джерела доходу та сім'ї, що свідчить про слабкість соціальних зв'язків, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі сторони захисту не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, а також для обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.
Також всупереч доводів апеляційної скарги захисника, з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , було вчинено із
-8-
застосуванням насильства відносно потерпілого, слідчим суддею обґрунтовано визнано за можливе відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі сторони захисту не наведено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
Також порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2021 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді