Справа № 758/2276/23
16 березня 2023 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя та встановлення пріоритету,
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя та встановлення пріоритету.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:
1.заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;
2.заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 ;
3.заборонити ОСОБА_2 розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , зокрема, але не виключно, звертати стягнення на дане майно у будь-який спосіб (в судовому або позасудовому порядку).
Заява мотивована наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Враховуючи, що права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, порушені, останній змушений звертатися до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Відчуження спірного майна відповідачами, призведе до порушення права не лише позивача, а і осіб, що придбають спірне майно.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом, заходів забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №924/150/17).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведеній у своїй постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, при зверненні до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Враховуючи предмет заявленого позову (визнання права іпотекодержателя та встановлення пріоритету), суд вважає, що вимога позивача про накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна, заборона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном, є належним та допустимим заходом забезпечення позову, що стосується предмету спору у даній справі, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечує справедливий баланс інтересів учасників справи, а також гарантуватиме ефективний захист прав позивача, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.
Суд вважає належними доказами тих обставин, що відповідачами та третьою особою здійснено дії щодо зміни власника спірного нерухомого майна та внесення змін до реєстраційних відомостей, зокрема вилучення записів про іпотеку, та реєстрацію іншої іпотеки, а тому приймає до уваги надану позивачем Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зі змісту яких вбачається, що 27.02.2021р. стосовно спірного об'єкту нерухомого майна запис про іпотеку позивача, припинено, після чого третя особа без самостійний вимог на предмет спору, маючи не виконане грошове зобов'язання, виконання якого забезпечено спірним майном, подарувала його відповідачці-1, яка в свою чергу передала дане нерухоме майно в іпотеку відповідачу-2.
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів держаної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, яка скасувала рішення державного реєстратора, в частині припинення запису про іпотеку, але відновити права позивача не змогла через те, що спірне майно вибуло із володіння іпотекодавця, яким є третя особа без самостійних вимог, після чого передано в наступну іпотеку, про що свідчить запис в державному реєстрі.
Отже, наведені обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідні дії могли вчинятися вчинення дій з метою ухилення від виконання зобов'язання у спосіб припинення запису про іпотеку та відчуження майна відповідачеві-1, яка наділена правомочностями щодо розпорядження спірним майном, в тому числі можливістю його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо, та наділення правомочністю відповідача-2, який є іпотекодержателем, розпоряджатись майном у спосіб звернення стягнення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в державному реєстрі.
Підставами для зупинення державної реєстрації, відповідно до ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Отже, такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна та відповідачам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного об'єкту нерухомості або ж відповідач-1 реалізує свої правомочності щодо розпорядження спірним нерухомим майном, чи відповідач-2 реалізує свої правомочності по задоволенню свої вимог у спосіб звернення стягнення на спірне майно, то захист або поновлення прав позивача в межах одного (даного) судового провадження без нових звернень до суду істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Наведені обставини свідчать про виникнення певної правової невизначеності в іпотечних відносинах щодо такого майна, а тому існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день кола суб'єктів спірних правовідносин та відображеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо такого майна.
Таким чином суд вважає, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна та заборона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном, будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права шляхом визнання права іпотекодержателя та встановлення пріоритету щодо такого майна, можливість чого, за відсутності відповідної заборони, може бути нівельовано подальшим відчуженням, поділом чи зверненням стягнення на таке майно за час вирішення відповідного спору.
При цьому, вказаний захід забезпечення позову не обмежує права власника щодо володіння та користування спірним майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише внесення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, та встановлює заборону відповідачів визначати фактичну і юридичну долю спірного об'єкту нерухомості.
До того ж такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють власника майна конституційних прав, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Таким чином, приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви та вважає за необхідне її задовольнити.
При цьому, суд не вбачає необхідності застосовувати заходи зустрічного забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 151, 153, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя та встановлення пріоритету - задовольнити.
Забезпечити позов у справі №758/2276/23 до набрання рішенням у даній справі законної сили, шляхом:
-заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) розпоряджатись у будь-який спосіб нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , зокрема, але не виключно, звертати стягнення на дане майно у будь-який спосіб (в судовому або позасудовому порядку).
3. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
4. Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 38904296; адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3).
5. Боржником за даною ухвалою є - 1) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ); 2) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя Ю.В.Рибалка