08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/227/23
381/3083/22
15 березня 2023 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111310001023 від 15.07.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Мотовилівка Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, середньою освітою, не працюючого, на утриманні нікого не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України,
у вчинені кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Формулювання обвинувачення.
Судом встановлено, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 та діяв станом на липень 2022 року.
ОСОБА_6 розуміючи, що на території України введено воєнний стан, вчинив злочин за наступних обставин.
13.07.2022 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_6 перебував поблизу домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_5 , вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна.
Відразу ж після цього, з метою реалізації свого умислу на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через відчинені ворота зайшов на територію вказаного домоволодіння, та через двері, які не були зачинені, проник в сарайне приміщення, в якому діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, таємно викрав зварювальний інвертор Дніпро-М САБ-250Н вартістю 1970,24 грн., бензопилу «STIHL МS 270» вартістю 8807,18 грн., болгарку, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє.
Після цього ОСОБА_6 з місця події втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 10777,42 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення, які зазначені в обвинувальному акті.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до витягу з ЄРДР, органом досудового розслідування 15.07.2022 року внесено відомості до ЄРДР за ч.4 ст.185 КК України за таких обставин: 15.07.2022 року до ЧЧ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення про те, що 13 липня 2022 року близько 22 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_6 шляхом вільного доступу з незачиненого сарайного приміщення таємно викрав болгарку, бензопилу, зварювальний інвертор, чим завдав майнової шкоди ОСОБА_5 на суму 10777,42 грн. (а.с. 88).
Відповідно до протоколу від 15.07.2022 року, була прийнята заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_5 (а.с. 89-90).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 15.07.2022 року з ілюстрованою фототаблицею до нього, оглянуто домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 91-98).
Відповідно до протоколу огляду речей та документів від 25.07.2022 року з доданим фотознімками, за адресою: АДРЕСА_3 в приміщенні службового кабінету № 9 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області проведено огляд бензопили, корпус якої оранжевого кольору, на корпусі є наклейка з написом «Stihl” (а.с. 100-101).
Відповідно до постанови про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 25.07.2022 року, бензопилу марки «Stihl», було визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 ( а.с. 102).
Відповідно до розписки, ОСОБА_5 отримав від працівників поліції свою бензопилу марки «Stihl» (а.с.103).
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 27.07.2022 року, про долучення до матеріалів кримінального провадження № 12022111310001023 від 15.07.2022 року речових доказів, а саме: зварювальний інвертор Дніпро-М САБ-250Н та болгарку, які ОСОБА_6 приніс в середині місяця липня 2022 року та за які ОСОБА_7 дав Середняку 500 грн. (а.с. 104).
Відповідно до протоколу огляду речей та документів від 27.07.2022 року з доданим фотознімками, за адресою: АДРЕСА_3 в приміщенні службового кабінету № 9 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області проведено огляд зварювального інвертора Дніпро-М САБ-250Н та болгарки (а.с. 105-108).
Відповідно до постанови про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 27.07.2022 року, зварювальний інвертор Дніпро-М САБ-250Н та болгарку, було визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 ( а.с. 109).
Відповідно до розписки, ОСОБА_5 отримав від працівників поліції зварювальний інвертор Дніпро-М САБ-250Н та болгарку (а.с.110).
Відповідно до висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №2174 від 05.09.2022, ринкова вартість, з урахуванням зносу, зварювального інвертору «Дніпро-М САБ-250Н» складає 1970,24 грн., бензопили марки «STIHL МS 270» складає 8807,18 грн.(а.с.113-118).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.09.2022 року, під час якого ОСОБА_6 повідомив про обставини вчинення ним злочину за ч.4 ст.185 КК України (а.с.119-122).
Відповідно до висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №2559 від 06.10.2022, ринкова вартість болгарки, марка і модель якої не встановлена, придбана 2002 році, не визначалась, оскільки на заявлене клопотання більш уточнюючої відповіді не надійшло (а.с.127-132)
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав, вказавши, що 13 липня 2022 року вони з ОСОБА_5 були разом на поминальному обіді, так як ОСОБА_5 був не тверезий, то ОСОБА_6 провів його до його дому та поклав відпочивати. Побачив відчинений сарай, в сараї ОСОБА_6 взяв речі (інвертор, бензопилу, болгарку) і вийшовши з сараю, забравши викрадені речі з собою, розпорядившись ними на власний розсуд. Обвинувачений зазначив, що до свого вчинку відноситься негативно, засуджує свою поведінку, щиро кається та просить вибачення у потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що подія сталася 13 чи 14 числа липня місяця 2022 року, перед подією він та ОСОБА_6 були у сусідки ОСОБА_8 , поминали сина, потім його обвинувачений ОСОБА_6 привів додому, і він ліг спати. Наступного дня приїхала дружина ОСОБА_9 і побачила, що не має болгарки, бензопили, зварювального апарату, дружина звернулась до ОСОБА_6 за допомогою у знаходженні речей. Потім дружина викликала поліцію, після допиту всіх учасників події, через кілька днів у відділі поліції він впізнав свої речі, які йому повернули для відповідального зберігання.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що 14.07.2022 року повернулася вранці з роботи, побачила відпочиваючого чоловіка, господарська споруда (сарай) була відкрита, одразу побачила відсутність зварювального апарату, потім перевіривши побачила інші зниклі речі, звернулася до ОСОБА_6 про допомогу знайти речі, він пообіцяв допомогти, але не допоміг. Наступного дня повідомила про крадіжку до органів поліції. Всі речі, а саме: зварювальний апарат, болгарка, бензопила та шуруповерт лежали в підсобному приміщенні. Потім ці речі, крім шуруповерта нам були повернуті.
Врахувавши думку учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, а саме: показів інших свідків та перегляду відеозаписів слідчих дій, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого.
Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглядаючи кримінальне провадження з дотриманням положень ст. 337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені докази вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину та вважає, що його дії кваліфіковано вірно за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття.
Обставин, яка обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Прокурор вказав на те, що вина обвинуваченого у вчиненому доведена повністю, обвинувачений вину визнав повністю, тому просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років за вчинене кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення іспитового терміну 3 роки. Заявлений представником потерпілого цивільний позов задовольнити.
Представник потерпілого наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання та обов'язково з реальним його відбуванням, оскільки, на її переконання, щире каяття обвинуваченого є формальним, а тому не може прийматись судом як обставина, що пом'якшує покарання.
Згідно положень ст. 75 КК України, якщо суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 520/16394/16-к (провадження № 51-26км18), факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
У даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_6 перед потерпілим неодноразово вибачався в судових засіданнях, його поведінка по відношенню до потерпілого свідчить про негативну оцінку та осуд своїх дій, вказує на співчуття потерпілому та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Також про щире каяття ОСОБА_6 свідчить його поведінка під час судового розгляду, коли він з'являвся в кожне судове засідання, виконував свої процесуальні обов'язки, надав суду покази та визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Посилання представника потерпілого на відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого є непереконливим. Адже основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений повністю визнав свою вину, надав правдиву розповідь про усі відомі йому обставини. При цьому сам прокурор в обвинувальному акті вважав встановленою у даній справі такої пом'якшуючої обставини покарання як щире каяття.
Суд враховує особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває.
Таким чином, беручи до уваги обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.
Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_6 . в період дії іспитового строку, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене правопорушення, яке буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим.
Підстави для задоволення цивільного позову
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Суд вважає доведеним той факт, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, що виразилися крадіжкою майна ОСОБА_5 , останньому було завдано моральної шкоди.
Однак, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що потерпілим окрім пояснень, наданих у судовому засіданні, не надано доказів, які б підтверджували його фізичні чи то моральні страждання, зміну способу життя, тощо.
В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, потерпілий зазначив, що через протиправні дії обвинуваченого щодо нього та членів його сім'ї йому завдано душевних страждань.
Вказане є суб'єктивним припущенням потерпілого, що всупереч п.5 ч.3 ст.175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого ОСОБА_5 , керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого.
При цьому, суд констатує, що потерпілий не виконав визначеного ЦПК України обов'язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довів перед судом заявлений ним розмір моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування потерпілому понесеної ним моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
За встановлених судом обставин та наведених підстав цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно із ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує понесені цивільним позивачем процесуальні витрати саме з обвинуваченого.
Потерпілий/цивільний позивач ОСОБА_5 при поданні цивільного позову сплатив 1012,25 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією в матеріалах справи, тому суд приходить до висновку, що слід стягнути з обвинуваченого 253 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.
Покласти на ОСОБА_6 , відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судового збору в сумі 253 (двісті п'ятдесят три) грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 170 гривень (сто сімдесят) грн. 00 коп. та процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 150 гривень (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.
Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме: зварювальний інвертор Дніпро-М САБ-250Н, болгарку, бензопилу марки «Stihl», передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 - залишити останньому.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1