"15" березня 2023 р. Справа153/229/23
Провадження1-кс/153/91/23-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області клопотання сторони кримінального провадження слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської
окружної прокуратури Вінницької області - ОСОБА_5
слідчого ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП
у Вінницькій області - ОСОБА_3
підозрюваної ОСОБА_4
Слідчий СВ Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.Клопотання мотивовано наступним: ОСОБА_4 достовірно знаючи, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено та Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 продовжено воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, 07.02.2023 близько 11:00 год., скориставшись відсутністю ОСОБА_6 вдома, зайшла на територію його домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , де в неї виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , впевнившись, що вона діє таємно та за її діями ніхто не спостерігає, з метою власної наживи, проникла шляхом розбиття вікна всередину підсобного приміщення, яке розташоване на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки викрала мотокосу в корпусі зеленого кольору марки «VIPER», моделі «CG430B», серійний номер 113112059. Після цього, ОСОБА_4 привласнивши викрадене, розпорядилася ним на власний розсуд та зникла з місця вчинення.
Згідно висновку експерта №1330/23-21 від 02.03.2023, ринкова вартість мотокоси в корпусі зеленого кольору марки «VIPER», моделі «CG430B», серійний номер 113112059, бувшої у використанні, у робочому стані, станом на 07.02.2023 складала 1645, 00 гривень.
Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_4 заподіяла ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 1645,00 гривень.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у приміщення, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
04 березня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч 4 ст.185 КК України.
ОСОБА_4 раніше судима за умисні та корисливі злочини, востаннє засуджена 31.01.2017 Погребищенським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 321, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці та 01.10.2020 Погребищенським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 395, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, необхідно обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
У судовому засіданні слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до підозрюваної міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані учасниками судового розгляду матеріали, дійшов наступного висновку:
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У зв'язку з цим частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; -чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Отже на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою для даної стадії розслідування підтверджується наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177цього Кодексу, на які вказує слідчий та прокурор, а саме що ОСОБА_4 раніше неодноразово судима, зокрема за умисні корисливі злочини, востаннє відбувала покарання в період з 01 грудня 2000 року по 31 грудня 2021 року. Підозрювана ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин за який санкцією ч.4 ст.185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Викладене свідчить про її підвищену суспільну небезпеку та небажання припиняти свою злочинну діяльність, вести законний спосіб життя, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 офіційно не працює, не навчається, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб немає. За місцем проживання характеризується негативно. У підозрюваної відсутні стійкі соціальні зв'язки, що дає підстави суду вважати про існування ризику передбаченого п.1, ч.1, ст.177 КПК України, підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/ або суду.
Тому, суд вважає, що обрання відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року, визнано конституційною норму про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34 передбачає, Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою попередження можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, забезпечення виконання процесуальних дій, суд вважає необхідним клопотання задовольнити та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, за яке вона підозрюється, суд вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначити заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки прибувати на виклики до слідчих СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 193-196, 309, 310, 395 КПК України, суд,
Клопотання сторони кримінального провадження слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження с.Юнашки Погребищенського району Вінницької області, місце проживання - АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто з 15 березня 2023 року.
Визначити 14 травня 2023 року датою закінчення строку дії даної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 .
Визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімуму для працездатних осіб у сумі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA688201720355219002000000401, Код ЄДРПОУ 26286152; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, Ямпільський районний суд Вінницької області.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 в разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати на виклики до слідчих СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає АДРЕСА_1 .
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 14 травня 2023 року.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваній ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1