Справа №523/14628/21
Провадження №1-кп/523/639/23
28.02.2023 м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12021162490000675 від 17.05.2021року «Про продовження дії запобіжних заходів» відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого останній раз 02.04.2021 року по ст.185 ч.3, 187 ч.4, 121 ч.2 КК України до 9,4 років позбавлення волі.
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Актове , Вознесенського району, Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого останній раз 17.04.2018 року по ч.2 ст.189 КК України до 3 років позбавлення волі, обвинувачуваних у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.189 , ч. 2 ст. 146 КК України,-
У провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинувачуваних у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст.189, ч. 2 ст. 146 КК України, а останнього ще і у вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Прокурор подав письмові клопотання щодо продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки вважає, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України по вказаному кримінальному провадженню.
Обвинувачені і захисники просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що обвинувачені не мають наміру не виконувати покладені на них процесуальні обов'язки, доводи прокурора нічим не доведені, є припущеннями.
В ході розгляду вказаних клопотань встановлено, що запобіжні заходи обвинуваченим було обрано у підготовчому судовому засіданні на підставі ухвали Суворовського районного суду від 16.08.2021 року. 22.09.21, 16.11.2021,13.01.2022,04.03.22,21.04.2022,16.06.22,26.07.22, 22.09.22, 14.11.2022,05.01.23, строк запобіжного заходу було продовжено до 03.03.2023 року.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зав'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 5 ч.2 ст.183 цього ж Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_5
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, продовжує існувати ризик того, що останній може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Також продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, адже обвинувачений схильний до продовження злочинної діяльності, так як інкриміновані злочини, за версією слідства, він вчинив маючи судимість за умисний корисливий злочину.
Крім того обвинувачений безробітний, не має постійного джерела доходу.
Разом з тим, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, малолітню дитину, що свідчать про наявність у нього певних стійких соціальних зв'язків. Проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого, та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, що засвідчується обвинувальним актом в якому зазначені докази на підтвердження обґрунтованості обвинувачення висунутого ОСОБА_4 . Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, продовжує існувати ризик того, що останній може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Продовжує існувати і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення , адже обвинувачений схильний до продовження злочинної діяльності, так як інкриміновані злочини, за версією слідства, він вчинив маючи судимість за умисний корисливий злочину. Крім того, вказаний ризик засвідчується тим, що ОСОБА_4 28.06.22 був засуджений Суворовським р/с м. Одеси за ч.2 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі.
Крім того обвинувачений безробітний, не має постійного джерела доходу.
Разом з тим, ОСОБА_4 має постійне місце проживання на території Одеси, що свідчать про наявність у нього певних стійких соціальних зав'язків. Проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого, та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи відсутні будь які докази, щодо майнового стану обвинувачених, які б засвідчували можливість внести заставу у будь якому розмірі який відрізняється від мінімального. У судовому засіданні прокурор не надав вказаних документів, що зумовлює визначення застави у мінімальному розмірі, який буде достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, для забезпечення належної поведінки обвинувачених, та уникнення ризикам встановленим судом. Вказана позиція суду відповідає практиці ЄСПЛ зокрема у справа «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04).
З урахуванням викладеного, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, а встановлені судом обставини виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою. Разом з тим необхідно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Керуючись ст.ст. 177-178, 183,182, 331, 369-372, главою 18 КПК України, суд, -
Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів тобто до 26.04.2023 року, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 49620,00 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 26.04.2023 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) не спілкуватися зі свідками та потерпілим у справі.
Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів тобто до 26.04.2023 року з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 49620,00 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 26.04.2023 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) не спілкуватися зі свідками та потерпілим у справі.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору- для відома.
Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; справа № 523/14628/21.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
На ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Головуючий суддя : ОСОБА_1