Справа №523/5727/21
Провадження №1-кп/523/568/23
08.02.2023 року
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_4
перекладача - ОСОБА_5 ,
в присутності обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України,-
На розгляді Суворовського районного суду м.Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України.
До суду надійшли клопотання прокурора, про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотання захисника, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Прокурор в клопотанні посилався на наступне:
- обвинувачений ОСОБА_14 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, має можливість перетинати державний кордон України, є громадянином іншої держави, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_13 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, має можливість перетинати державний кордон України, є громадянином іншої держави, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_7 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, має можливість перетинати державний кордон України, є громадянином іншої держави, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_9 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, має можливість перетинати державний кордон України, є громадянином іншої держави, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
В судовому засіданні захисник обвинувачених заперечував проти клопотання прокурора, просив задовольнити своє клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт мотивуючи його наступним
-станом на сьогоднішній день обвинуваченні тримаються у відверто нелюдських умовах, що фактично ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не здатні забезпечити людських та безпечних умов утримання, а утримання обвинувачених в таких умовах є катуванням та нелюдським поводженням, а також порушенням Конвенції;
-на сьогодні судовий розгляд кримінального провадження є завершеним, всі докази дослідженні, свідки допитані, у зв'язку з чим ризики суттєво зменшились.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , Газмаві кримінальних правопорушень, вважає доцільним продовжити відносно вказаних обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави за наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Стаття 177 УК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що:
- обвинувачений ОСОБА_14 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, є громадянином Ізраїля, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна;
- обвинувачений ОСОБА_7 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, є громадянином Ізраїля, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна;
- обвинувачений ОСОБА_13 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, є громадянином Ізраїля, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна;
- обвинувачений ОСОБА_9 на території України не проживає, не працевлаштований, не має легальних доходів, є громадянином Ізраїля, будь-які соціальні зв'язки в Україні у нього відсутні, має сталі зв'язки із співучасниками по даному кримінальному провадженню, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені й встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, суд приходить до висновку, що на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів до вказаних обвинувачених не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити на час судового розгляду цього кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кокаїн (основа та солі незалежно від наявності наповнювачів), згідно Списку №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Відповідно до Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», до 0,02 г кокаїн (основа та солі незалежно від наявності наповнювачів)вважається невеликім розміром, від від 1,0 до 15,0 - великим розміром, а від 15,0 г і більше - особливо великим розміром.
Крім того, маса наркотичного засобу, обіг якого обмежено, що є достатньою для притягнення осіб до кримінальної відповідальності та вважається великим розміром.
Згідно зі ст.ст. 2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Крім того, строки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст. 28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.
В силу ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.
Частиною 1 ст. 12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.
Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Як слідує з п. 37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.
Наряду з наведеним, за п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що п. 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Отже, виходячи з наведених принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження/застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених приймає до уваги тривалість строку перебування останніх під вартою, відсутність у них місця постійного проживання на території м.Одеси та доведеність стороною обвинувачення існування відповідних ризиків щодо тяжкості покарання, у разі визнання винними, та переховування від суду оскільки вони є громадянами Ізраїлю .
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спроб переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, тяжкість покарання у разі визнання осіб винними.
Застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Вирішуючи питання про зміну умов альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У відповідності до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на ч. 3 ст. 26, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя, суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W.V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
На теперішній час під час судовий розгляд завершено, справа знаходиться в стадії судових дебатів, а тому суд приходить до висновку що наразі залишилися лише ризики відповідно до ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду оскільки вони є громадянами Ізраїлю, та тяжкість покарання за скоєні кримінальні правопорушення, яка загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, однак суд враховує що у осіб вилучені паспорта, які зберігаються в матеріалах справи.
На підставі чого суд приходить до висновку, що слід визначити заставу у 850 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що складає 2 108 850, 00 гривень.
На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення прокурора в частині продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених на 30 (тридцять) діб та визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України, у сумі - 2 108 850 (два мільйони сто вісім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 201 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, - задовольнити частково.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 30 діб з дня її проголошення, до 11.03.2023 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 обов'язків, передбачених КПК України, у сумі - 2 108 850, 00 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1. прибувати за кожною вимогою до суду;
2. не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4. застосувати електронний засіб контролю.
5. роз'яснити обов'язки в присутності перекладача.
Згідно із ч.7 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком 30 діб з дня її проголошення, до 11.03.2023 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_13 обов'язків, передбачених КПК України, у сумі - 2 108 850, 00 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_19 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1. прибувати за кожною вимогою до суду;
2. не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4. застосувати електронний засіб контролю.
5. роз'яснити обов'язки в присутності перекладача.
Згідно із ч.7 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 30 діб з дня її проголошення, до 11.03.2023 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_20 обов'язків, передбачених КПК України, у сумі -- 2 108 850, 00 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1. прибувати за кожною вимогою до суду;
2. не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4. застосувати електронний засіб контролю.
5. роз'яснити обов'язки в присутності перекладача.
Згідно із ч.7 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 30 діб з дня її проголошення, до 11.03.2023 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, у сумі - 2 108 850, 00 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1. прибувати за кожною вимогою до суду;
2. не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4. застосувати електронний засіб контролю.
5. роз'яснити обов'язки в присутності перекладача.
Згідно із ч.7 ст.182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси ОСОБА_1