Справа № 509/386/23
13 березня 2023 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.,
представника відповідача Ковальчук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку адміністративну справу № 509/386/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №00003366 від 03.01.2023 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України,
Відповідно до постанови серії АА №00003366 від 03.01.2023 року Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом порушення п.22.5 ПДР України, що полягає у керуванні транспортним засобом марки «VOLVO VVN610», н/з НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів загальної маси на 6.3% (2.547т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40т.
Однак, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 13.11.2022 року рух здійснювався за допомогою транспортного засобу «VOLVO VVN610», днз НОМЕР_1 , який є спеціалізованим тягачем, з використанням напівпричепу ТINSLEY TT43/3AS державний номерний знак НОМЕР_2 , який є контейнеровозом.
Щодо ідентифікації транспортного засобу, позивач вказує, що відповідачем не зафіксовано та у постанові не встановлено державний реєстраційний номер напівпричепу-контейнеровозу, отже не з'ясовано повну інформацію про зафіксований транспортний засіб, а саме не зафіксовано державні номерні знаки напівпричепу, не встановлено тип, марку модель, гранично допустиму загальну масу навантаження напівпричепу-контейнеровозу, що є основною обставиною, яка свідчить про наявність або відсутність правопорушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає, що хибний розрахунок відповідача, здійснений через неврахування ним дозволеної маси 44 тони для контейнеровозів, а здійснювався виходячи з нормативу в 40 тон. Хоча для контейнеровоза передбачено не 40 тон, а 44 тони.
За наслідком викладеного, позивач зазначив, що враховуючи норми законодавства дозволена фактична маса під час перевезення, що здійснювалось 13.11.2022 року, становить 44 тони, що узгоджується з п.п. «б» п.22.5 Правил дорожнього руху України, а тому відсутні підстави для притягнення до відповідальності за ст. 132-1 КУпАП.
Ухвалою від 30.01.2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
07.02.2023 від представника відповідача, через систему «Електронний суд», до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та безпідставності. Також представником відповідача надано до відзиву на позовну заяву документацію на підтвердження технічної справності автоматичного приладу для зважування у русі транспортних засобів та проходження метрологічної атестації, а саме: комплексу габаритно-вагового контролю WIM5,5 за адресою М-05, Київ-Одеса, км 36+303 інформацію про те, які були зафіксовані вагові показники транспортного засобу марки «VOLVO VVN610», днз НОМЕР_1 , при русі 13.11.2022, надано картки габаритно-вагового контролю.
В судове засідання позивач не прибув, від його представника до суду надійшло клопотання в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, обґрунтування позовних вимог викладені в позовній заяві. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог, пояснила що ними було вірно обрано приписи п.2-5, також наголосила що постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірно та її було складено з дотриманням норм законодавства. Позиція відповідача також викладена у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.1, 3, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно дост.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III
Відповідно до частини 12статті 6 Закону № 2344-III,державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної масу (для комбінованих транспортних засобів) трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44т.
Згідно того ж пункту Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б” та “в” цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Відповідно до п.17.2-17.5 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі Наказ №363) передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: - розпізнавальний знак,- номер контейнера; -найменування власника контейнера,- вантажність і маса тари контейнера, кг,-внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Відповідно до п. 17.9 Наказу № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 7 вказаного Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема:
- використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки;
- у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право:
- проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі);
- використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Тобто, законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:
- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567);
- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 623).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174(далі - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку №1174 у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163.
Відповідно до п. 9 Постанови КМУвід24.02.2016№163«Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки» (надалі також - Постанови № 163) засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00003366 від 03.01.2023 року складеною Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюк Л.М. відповідно до відомостей, зафіксованих в автоматичному режимі технічним засобом WIM5,5 за адресою М-05, Київ-Одеса, км 36+303 о 12 год 43 хв 13.11.2022р., притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 8500 грн., власника транспортного засобу VOLVO VVN610, р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у зв'язку з допущенням руху ТЗ із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 6.3% (2,547 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.
Власником тягача та напівпричепу-контейнеровозу є ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Як вбачається з відзиву суб'єкта владних повноважень,13.11.2021 о 12 год 43 хв, за адресою М-05, Київ-Одеса, км 36+303, зафіксовано транспортний засіб VOLVO VVN610, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вимірювальним обладнанням автоматичного пункту проведено точне вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу VOLVO VVN610, днз НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено, що відповідальною особою допущено рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: загальної маси транспортного засобу на 6.3% (2,547 тон).
При цьому, відповідачем до відзиву надано інформаційні картки габаритно-вагового контролю по постанові, а також витяги з програми АРМ аудиту стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення.
Як підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваній постанові міститься посилання на технічний засіб, яким було здійснено контрольний вимір та як вказано вище, дана вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ, враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.
Разом з тим, зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, вбачається що тип автомобіля: спеціалізований вантажний сідловий тягач, тип причепу: спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз, а отже відповідно до п. 22.5 ПДР масою перевищення для такого транспортного засобу є понад 44 тони.
Крім того, постанова взагалі не містить відомостей про спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз, державний номер НОМЕР_2 , який був доєднаний до вантажного сідлового тягача, державний номер НОМЕР_1 . відповідач не заперечував та не спростовував доводи позивача про рух зафіксованого транспортного засобу разом із напівпричепом-контейнеровозом, державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623, (далі - Порядок № 1174), на який посилається Відповідач, державний контроль на автомобільному транспорт, може здійснюватися, у тому числі в автоматичному режимі шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Зокрема пункт 12 Порядку №1174 передбачає, що автоматичний пункт може забезпечувати фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу). Зазначене кореспондується з вимогами ст. 280 КУпАП.
Порядком №1174 передбачено, що автоматичним пунктом може фіксуватись: загальний вигляд транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей), про що зазначено в п.12 Порядку №1174. 4
Ідентифікації за державним реєстраційним номером напіврпичепу-контейнеровозу, внаслідок якої відповідачу стало б відомо, що напівпричіп є контейнеровозом, Відповідач взагалі не здійснив, а ідентифікував лише силовий тягач.
За таких обставин, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, а оскаржувана постанова не містить повного розкриття об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.2ст.132-1КУпАП, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому, відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.
Оскаржувана постанова не відповідає пунктам 16, 17 Порядку №1174 та п. 4 Інструкції №512, оскільки не містить відомостей про спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз, державний номер НОМЕР_2 , який був доєднаний до вантажного сідлового тягача, державний номер НОМЕР_1 .
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку зокрема виду причіпу позивача, матеріали справи не містять.
З копії інформаційної довідки (метадані) вбачається встановлення наступних даних щодо транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_1 : axlecount (вісь) > 6, axledistance-1 (відстань між вісями) > 4660, axledistance-2 > 1330, axledistance-3 > 5340, axledistance-4 > 1340, axledistance-5 > 1310, axleload-1(навантаження на вісь) > 5588, axleload-2 > 8866, axleload-3 > 8810, axleload-4 > 7874, axleload-5 > 7996, axleload-6 > 8136, groupload-1 (групове навантаження) > 5588, groupload-2 > 17676, groupload-3 > 24006, weight-full (загальна маса) > 47274 та інше.
З вказаного вбачається, що під час фіксації було надано оцінку і VOLVO VVN610, днз НОМЕР_1 , (вантажний - спеціалізований сідловий тягач), так і контейнеровозу ТINSLEY TT43/3AS державний номерний знак НОМЕР_2 .
Судом було встановлено, що в рядку weight-full > 47274 зафіксоване саме спірне перевищення загальної маси ТЗ в кілограмах.
З вказаних метаданих не вбачається, що відповідач визначив причіп, з яким номерним знаком транспортувався, та відповідно чи є такий составом транспортного засобу чи контейнеровозом. Втім відповідачем і не доведено, що у позивача наявні на праві власності інші причіпи, отже, вказане суд оцінює на користь позивача, оскільки відповідачем протилежного не доведено.
В судовому засіданні представник відповідача вказав, що ним були взяті вихідні дані, що причіп позивача не є контейнеровозом, відтак його дозволена максимальна маса 40т
Натомість, як було встановлено вище, позивачу на праві власності належить контейнеровоз ТINSLEY TT43/3AS державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до п.22.5 ПДР максимально дозволена фактична маса для трьохвісного автомобіля (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) - 44 т.
Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується із врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу.
Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю відсоткове перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу здійснюється за формулою: % перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР.
Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134- 1:2010, помножена на Хфакт, при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за оскаржуваною постановою фактична зафіксована маса транспортного засобу склала 47 274 кг.
Як вказує відповідач ним розрахунок здійснений за наступним алгоритмом: (фактична маса - нормативна маса - похибка пристрою) : нормативну масу) * 100%, що у спірній справі відповідає наступному: ((47274 кг - 40000кг - 10%*47274 кг)/40000кг)*100%=6,3%.
Проте, застосувавши вказану формулу з урахуванням допустимої загальної ваги контейнеровоза, яка складає 44т., розрахунок виглядав би наступним чином: ((47274 кг - 44000кг - 10%*47274 кг)/44000кг)*100% = -3,3% Зазначене свідчить, що взагалі був відсутній факт правопорушення про яке зазначено у Постанові, а саме перевищення загальної маси на 6.3%
Розміри відсотків 6,3%, зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають зробленим розрахункам судом, оскільки відповідачем застосовано нормативи на рівні 40 т, хоча на позивача розповсюджуються нормативи на рівні 44 т, як для напівпричепу-контейнеровоза.
Отже, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п. 22.5 ПДР не доведено.
Крім того, суд погоджується з позивачем, що оскаржувана постанова не відповідає пунктам 16, 17 Порядку №1174 та п. 4 Інструкції №512, оскільки не містить інформації про: нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги, наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб, які у спірній ситуації є вирішальними.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме прийняті: не у спосіб, визначений законом, необґрунтовано, не добросовісно.
Аналізуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не подано будь-яких доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів. Наведені обставини не спростовано доводами, які викладено у відзиві відповідача. Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем залишено поза увагою вимоги п.4Правил про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У той же час, відповідачем, у ході розгляду даної справи, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за вкладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що в межах спірних правовідносин відсутні належні докази, які підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00003366 від 03.01.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. за подання позову до суду, згідно квитанції №ПН63 від 19.01.23р.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст. ст. 7, 14-2, 132-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,-задовольнити.
Скасувати постанову серії АА № 00003366 від 03.01.2023 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Соколюк Любомиром Миколайовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: м.Київ, проспект Перемоги, буд 14)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , сплачений ним судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 17.03.2023 року.
Головуючий: Є. М. Панасенко