Справа № 509/1147/23
13 березня 2023 року смт.Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022162250000868 від 12.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Роздільна Одеської області, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
08.03.2023 року до Овідіопольського районного суду Одеської області від Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надійшов затверджений прокурором ОСОБА_3 обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
До підозрюваного ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2022 року. Крім того, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року відносно підозрюваного продовжено вказаний запобіжний захід на строк до 13.03.2023 року.
Ухвалою судді від 09.03.2023 року призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту в даному кримінальному провадженні на 13.03.2023 року 12:45 годину.
13 березня 2023 року до суду прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання обгрунтованістю обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, яке призвело до смерті людини, тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, наявністю ризиків переховування від суду, наявності можливсті здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні., а також може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності, закорема, щодо тиску на учасників провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав своє клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченему ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з викладених в ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, заявлених прокурором. Так обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаюється у вчиненому, однак не бажав таких наслідків вчинення кримінального правопорушення, які призвели до завдання тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до загибелі людини, тому не погоджується з кваліфікацією вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання, мобілізований до лав ЗСУ за власним бажанням. Просив обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'яку міру запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. та повідомив, що не погоджується з кваліфікацією вчиненого кримінального правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та повідомила, що саме дії обвинуваченого призвели до загибелі ОСОБА_8 , оскільки він раніше неодноразово бив її та знущався з неї.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що після отримання обвинувального акта суд має право застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за результатами розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки після надходження обвинувального акту до суду змінюється процесуальний статус особи з підозрюваного на обвинуваченого.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У справі «Ілійков проти Болгарії» (заява N 33977/96) від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні.
Так, прокурор зазначаючи про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано послалася на ризик, який передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання від семи до десяти років позбавлення волі. Обвинувачений має зареєстроване та фактичне місце проживання на території Роздільнянського району Одеської області, що унеможливлює здійснення належного контролю за виконанням останнім обов'язків передбачених більш м'яким запобіжним заходом не пов'язаним з позбавленням волі.
Крім того, існує ризик, який передбачений п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, обвинувачений матиме можливість незаконно впливати на потеплілу та свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані в судовому засіданні, обвинувачений добре знайомий з потерпілою та свідками та шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, змінити покази на свою користь або викривлення обставин, які підлягають доказуванню, що дозволить уникнути відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
Стосовно ризику, зазначеного в клопотанні прокурора, який передбачено п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, він не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки висловлений у формі припущення.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України немає.
Виходячи з наведеного, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне обрати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд, вважає за необхідне скористатися правом, наданим ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом якої суд вправі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 314, 331, 392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 травня 2023 року включно, в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу припиняє свою дію 12 травня 2023 року.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд.
Повний текст ухвали складено 17.03.2023 року.
Суддя: ОСОБА_1