Справа № 337/7345/21
2/212/114/23
15 березня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району про визначення місця проживання дитини,
17 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 25 квітня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016 року стягнуто з відповідача аліменти на її користь, однак відповідач рішення суду не виконує внаслідок чого мається заборгованість. Зазначила, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2016 шлюб між нею та відповідачем був розірваний. Вказала, що з 2016 року відповідач не приймає участі в утриманні дитини, вона самостійно утримує та виховує сина. Зазначила, що син не має зареєстрованого місця проживання. У реєстрації місця проживання дитини за місцем її реєстрації та проживання було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди батька на таку реєстрацію. Зазначає, що син проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ухвали Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 04.02.2022 позовну заяву передано на розгляд Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою судді від 18 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, залучено до участі у справі як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору районну адміністрацію Запорізької міської ради по Хортицькому району.
20 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляд справи суду не надав, в зв'язку з чим судом розглянуто справу в заочному порядку.
Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, при прийнятті рішення просив врахувати висновок органу опіки та піклування районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради від 20.09.2022 за №1346/03-23/21.01-882/21.01про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 .
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 25 квітня 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18 червня 2015 року (а.с.23).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2016 року, що набрало законної сили 21.10.2016, шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с.9).
Згідно інформації про виконавче провадження від 12.09.2022 у зведеному ВП №53220918, встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 становить 96148,70 гривень (а. с. 59-61).
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-28/6-4291 від 09.09.2022, встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).
Як вбачається з наданої директором ЗСШ №40 довідки за №92/01-25 від 06 вересня 2022 року, ОСОБА_3 є учнем Запорізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №40 з поглибленим вивченням англійської мови Запорізької міської ради Запорізької області (а.с.58).
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органом опіки та піклування, 20 вересня 2022 року було зроблено висновок №1346/03-23/21.01-882/21.01, щодо визначення місця проживання дитини, відповідно якому орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 54-55).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтями 76, 78, 79 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, де вказано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).
Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), ( заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Місцем проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведені вище правові норми, а також те, що дитина відвідує шкільний заклад, матеріально забезпечена, вихованням дитини займається мати, і обставин на підтвердження іншого судом не встановлено, виходячи насамперед з інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , суд, дійшов висновку, що позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим і підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 908 гривень.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей, ст. ст. 141, 153, 157, 160 СК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76, 78, 79, 95, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району про визначення місця проживання дитини,- задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем на заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, ЄДРПОУ 37573712, юридична адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульв. Будівельників, 19.
Повне судове рішення складено та підписано 15 березня 2023 року.
Суддя: О. В. Колочко