Єдиний унікальний номер судової справи 201/11196/19
Номер провадження 1-кп/201/289/2023
01 березня 2023 року м. Дніпро
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
перекладача - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання про закриття кримінального провадження у зв'язку із відмовою прокурора ОСОБА_8 від обвинувачення в рамках кримінального провадження, внесеному 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, із вищою освітою, розлученої, пенсіонерки, інваліда 3 групи, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, внесене 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за наступних обставин:
В травні 2015 року ОСОБА_7 , подала до Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради заяву та декларацію для отримання житлової субсидії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848, в якій зазначив, що не має витрат на придбання майна, товарів або послуг на суму, що перевищує 50 тисяч гривень, які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії.
На підставі вказаної заяви та поданої декларації до Управлінням праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради прийнято рішення про призначення ОСОБА_7 житлової субсидії.
У подальшому ОСОБА_7 неодноразово подавала до Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради, заяви про продовження надання житлових субсидій.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції від 30.10.2015 року) житлова субсидія нe призначається, якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні «Послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.
У ході досудового розслідування встановлено, що за результатами перевірки Східним офісом Держаудитслужби правомірності призначення житлових субсидій було з'ясовано, що на ім'я члена домогосподарства, ОСОБА_9 , 11.09.2015 було перереєстровано транспортний засіб LIFAN 520 LX 2008 року випуску, вартість операції 105911,00 грн., та 30.08.2014 проведено зняття з обліку для реалізації BMW 520 1996 року випуску, продаж здійснено за 90800 грн. про що ОСОБА_7 не було зазначено у декларації від 16:06:20157 суму від продажу транспортного засобу внаслідок цього надмірно виплачені кошти в сумі 7431,73 грн., та не було повідомлено про покупку членом домогосподарства транспортного засобу LIFAN 520 LX 2008 року випуску внаслідок цього надмірно виплачені кошти у сумі 4716,87 гривень за період отримання житлової субсидії з травня 2016 року по квітень 2017 року ввівши працівників Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради в оману внаслідок чого незаконно отримала грошові кошти у сумі 12 148,60 гривень та розпорядилась ними на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 діючи умисно, шляхом обману, а саме неповідомленням відомостей про набуття права власності членом домогосподарства транспортного засобу на транспортний засіб марки LIFAN 520 LX 2008 року випуску, та не повідомленням відомостей про реалізацію транспортного засобу марки BMW 520 1996 року випуску, заволоділа коштами державного бюджету (житлової субсидії) для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за період з травня 2015 року по квітень 2016 року у сумі 7 431,73 гривень та з травня 2016 по квітень 2017 у сумі 4 716,87 гривень загальною сумою 12 148,60 та в подальшому розпорядилася ними на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у заволодінні грошовими коштами державної допомоги шляхом обману, кваліфікуються за ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження судом допитано обвинувачену ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , досліджено письмові докази, надані прокурором на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України не визнала, заперечувала наявність у неї корисливого мотиву та умислу на заволодіння державними коштами. Показала, що вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстрована і її донька ОСОБА_9 та діти останньої. При цьому, її донька ОСОБА_9 ніколи не проживала разом із нею, а мешкала в квартирі свого чоловіка - ОСОБА_11 . В 2015 році вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради із відповідною заявою про надання житлової субсидії до якої додала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. У вказаній декларації вона не вказувала інформацію щодо купівлі-продажу транспортних засобів її донькою ОСОБА_9 , оскільки така інформація їй взагалі не була відома. Вона не була обізнана про наявність у її доньки у власності або ж у користуванні транспортні засоби «Ліфан» та «БМВ». Також зазначила, що вона не повідомляла своїй донці про те, що звернулася із заявою про надання житлової субсидії. Коли вона отримала листи від Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про необхідність повернення начебто неправомірно нарахованих грошових коштів через придбання та продаж транспортних засобів, була здивована та про все розповіла донці. Після чого, вони разом із донькою пішли до Управління, ОСОБА_9 надала відповідні документи щодо цих транспортних засобів, на підставі яких працівниками соцзахисту був здійсненний перерахунок та встановлена сума неправомірно нарахованих коштів у розмірі 7433 гривень, які вона повністю повернула на відповідний рахунок в грудні 2019 року. Додала, що корисливого мотиву та умислу на заволодіння шахрайським шляхом цими грошовими коштами у неї не було, про наявність транспортних засобів, які були зареєстровані на її доньку, взагалі не знала.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_10 показала, що обвинувачена ОСОБА_7 в 2015 році звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради (далі - Управління) із заявою про надання житлової субсидії. На підставі вказаної заяви ОСОБА_7 було призначено житлову субсидію.
В подальшому ОСОБА_7 неодноразово подавала до Управління заяви про продовження надання житлової субсидії. В ході перевірки Східним офісом Держаудитслужби правомірності призначення житлових субсидій було з'ясовано, що на ім'я члена сім'ї ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , 11.09.2015 року було перереєстровано транспортний засіб «LIFAN 520 LX» 2008 року випуску, вартість операції - 105 911 гривень, та 30.08.2014 року проведено зняття з обліку для реалізації транспортного засобу «BMW 520» 1996 року випуску, продаж здійснено за 90 800 гривень. За результатами даної перевірки ОСОБА_7 направлено відповідного листа про повернення неправомірно нарахованих грошових коштів у загальній сумі 12 148.60 гривень.
В подальшому, 03 жовтня 2019 року ОСОБА_7 з'явилася до Управління та надала лист Територіального сервісного центру відповідно до якого, первинна реєстрація транспортного засобу «LIFAN 520 LX» 2008 року випуску, була проведена 21.03.2015 року, а не 11.09.2015 року, як це було встановлено Управлінням.
На підставі наданих документів здійснено перерахунок по субсидії, виплаченій ОСОБА_7 за період з травня 2016 року по квітень 2017 року, та встановлено, що грошові кошти в сумі 4716 гривень 87 копійок були виплачені останній правомірно, оскільки виплата проводилась більш ніж через рік після реєстрації транспортного засобу.
Таким чином, після проведення перерахунку суми субсидії Управлінням встановлено, що підлягають поверненню надмірно виплачені ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 7431 гривня 73 копійки.
Додала, що після здійснення перерахунку та зьясування всіх обставин, ОСОБА_7 повернула на рахунок Управління 25 вересня 2019 року грошові кошти в сумі 500 гривень. В подальшому, 04 листопада 2019 року - 500 гривень, 08 листопада 2019 року - 1500 гривень, 28 листопада 2019 року - 3600 гривень, 03 грудня 2019 року - 1333 гривні, тобто станом на 03 грудня 2019 року ОСОБА_7 повернуто на рахунок Управління надмірно виплачені кошти у загальній сумі 7433 гривень.
Також ОСОБА_10 зазначила, що ОСОБА_7 особисто не отримувала від Управління грошові кошти, вони переводилися Управлінням безпосередньо на рахунки підприємств надавачів житлово-комунальних послуг.
Додала, що в Управління відсутні матеріальні претензії до обвинуваченої у зв'язку із поверненням ОСОБА_7 надмірно виплачених грошових коштів у повному обсязі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_7 є його тещою. У період з 2014 року по 2017 рік він разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 та дітьми проживав у свої квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому зазначив, що на той час його дружина була зареєстрована за адресою проживання своєї матері ОСОБА_7 - АДРЕСА_1 . Додав, що він за вказаною адресою ніколи не був зареєстрований та не проживав. В 2014 році він придбав транспортний засіб «БМВ» з метою подальшого його перепродажу, який зареєстрував на свою дружину. В подальшому вказаний транспортний засіб продав. Зауважив, що його дружина бачила вказаний автомобіль двічі - при купівлі, та при продажу, проте, ніколи ним не користувалася. В подальшому він придбав транспортний засіб «Ліфан», який також оформив на свою дружину ОСОБА_9 . Згодом вказаний транспортний засіб також був ним проданий. Транспортним засобом «Ліфан» його дружина також не користувалася. При цьому, ОСОБА_11 зауважив, що вказані транспортні засоби купувалися за його особисті кошти, грошима від продажу вказаних автомобілів розпоряджався особисто він. Вказав, що своїй тещі ОСОБА_7 про купівлю та реєстрацію на ОСОБА_9 вказаних транспортних засобів він не повідомляв, оскільки майже з нею не спілкувався.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_7 є її матір'ю. З 2014 року по 2018 рік вона була зареєстрована за адресою проживання своєї матері - АДРЕСА_1 , проте, ніколи там не проживала. Фактично мешкала у квартирі свого чоловіка ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 разом з ним та їх дітьми. В квітні 2014 року її чоловік ОСОБА_11 придбав транспортний засіб «БМВ», який зареєстрував на неї, в подальшому вказаний транспортний засіб був ним проданий. Зазначила, що вказаний автомобіль вона бачила двічі - при купівлі та при продажу. Зазначеним автомобілем вона ніколи не користувалася. В березні 2015 року її чоловік придбав транспортний засіб «Ліфан», який також зареєстрував на неї. В подальшому зазначений автомобіль був проданий. Транспортним засобом «Ліфан» вона також ніколи не користувалася.
Про те, що на неї було зареєстровано два транспортних засоби вона своїй матері не повідомляла, оскільки вказані транспортні засоби купувалися за особисті кошти її чоловіка, та грошовими коштами від продажу цих автомобілів розпоряджався також він. Про те, що її мати зверталася до Управління про надання житлової субсидії їй не було відомо. Про вказаний факт вона дізналася лише після того, як мати надала їй листи Управління з інформацією про необхідність повернення надмірно нарахованої субсидії.
В подальшому вона звернулася із запитом до Територіального сервісного центру РСЦ в Дніпропетровській області та отримала інформацію про те, що первинна реєстрація транспортного засобу «LIFAN» моделі 520 LX, 2008 року випуску, проведена 21.03.2015 року. Вказаний лист Територіального сервісного центру РСЦ в Дніпропетровській області вона подала до Управління, де в подальшому було проведено перерахунок та встановлено, що грошові кошти в сумі 4716 гривень 87 копійок були нараховані правомірно і поверненню не підлягають. Згодом її мати поступово сплатила виниклу заборгованість та повернула Управлінню надмірно виплачені кошти у загальній сумі 7433 гривень.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона працювала у відділі нарахування субсидій Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради. В 2015 року до Управління звернулася ОСОБА_7 із заявою про надання їй житлової субсидії, за результатами розгляду якої останній схвалена виплата такої субсидії.
В 2018 році, в ході перевірки Східним офісом Держаудитслужби правомірності призначення житлових субсидій було з'ясовано, що на ім'я члена сім'ї ОСОБА_7 - доньку ОСОБА_9 , було перереєстровано два транспортних засоби, тобто в декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії ОСОБА_7 вказала недостовірні відомості. ОСОБА_7 двічі направлено листи із зазначенням про необхідність повернення надмірно нарахованої субсидії. Після чого, ОСОБА_7 з'явилася до Управління та згодом повернула всю суму надмірно нарахованої субсидії. При цьому ОСОБА_12 зазначила, що ОСОБА_7 особисто не отримувала від Управління грошові кошти, вони переводилися Управлінням безпосередньо на рахунки підприємств надавачів житлово-комунальних послуг.
Після допиту обвинуваченої, представника потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідження письмових доказів сторони обвинувачення та сторони захисту, прокурор ОСОБА_3 надала постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення.
У постанові прокурора ОСОБА_3 наведені наступні мотиви прийняття рішення про відмову від підтримання державного обвинувачення.
Так, прокурор посилалася на те, що ОСОБА_7 постійно, у тому числі, в період з 2014 року по 2017 рік, проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Її донька - ОСОБА_9 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 та дітьми за іншим місцем мешкання. З донькою та її чоловіком ОСОБА_7 спілкувалась досить рідко, про їхні сімейні та побутові події, зокрема, про купівлю та продаж транспортних засобів, а також про доході від продажу автомобілів, їй нічого відомо не було.
Листом Управління соціального захисту населення від 27.02.2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про необхідність повернення надмірно виплачених грошових коштів в сумі 7431,73 гривень за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, та грошових коштів в сумі 4716,87 гривень за період з травня 2016 року по квітень 2017 року.
До Управління соціального захисту населення ДМР ОСОБА_7 надано лист Територіального сервісного центру № 1242 від 02.10.2019 року № 31/4-1242-Р-207 відповідно до якого первинна реєстрація транспортного засобу «LIFAN» моделі 520 LX, 2008 року випуску, проведена 21.03.2015 року, а не 11.09.2015 року, як це встановлено Управлінням.
Вказаний лист був прийнятий до уваги та Центральним управлінням соціального захисту населення ДМР від 03.10.2019 року за № Т-14/1 надано відповідь про те, що призначені та виплачені обвинуваченій грошові кошти у сумі 4716,87 гривень за період з травня 2016 року по квітень 2017 року, виплачені правомірно і поверненню не підлягають.
Тож, на переконання прокурора ОСОБА_3 , в ході судового розгляду даного кримінального провадження встановлено відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення за даним фактом.
Більш того, встановлено, що після отримання означеного вище листа Управління про необхідність повернення надмірно виплачених в період з травня 2015 року по квітень 2016 року грошових коштів у сумі 7431,73 гривень, ОСОБА_7 з метою часткового повернення означених коштів 25.09.2019 року внесла на рахунок Центрального управління соціального захисту населення грошові кошти у сумі 500 гривень, що свідчить про відсутність в останній корисливого мотиву та злочинного умислу на заволодіння цими бюджетними коштами. Тим більше станом на 10.03.2021 року ОСОБА_7 повністю повернуто надмірно виплачені грошові кошти в сумі 7431,73 гривень.
Проте, не зважаючи на наведені вище обставини, зокрема, на висновки Управління щодо правомірності виплачених ОСОБА_7 за період з травня 2016 року по квітень 2017 року грошових коштів у сумі 4716, 87 гривень, а також на те, що остання 25.09.2019 року розпочала повернення Управлінню надмірно виплачених грошових коштів за інший період, органом досудового розслідування 30.09.2019 року внесені відомості до ЄРДР за фактом шахрайства.
Того ж дня ОСОБА_7 повідомлено про підозру за двома фактами шахрайства.
Тож, на переконання прокурора ОСОБА_3 , за наведених обставин, довести той факт, що ОСОБА_7 подаючи декларацію, умисно шляхом обману заволоділа державними коштами, є неможливим, адже, остання добровільно вчинила дії, спрямовані на повернення надмірно виплачених грошових коштів ще до внесення відомостей до ЄРДР.
Більш того, встановлено, що ОСОБА_7 вказані грошові кошти особисто не отримувала, такі кошти перераховані на відповідні рахунки комунальних підприємств у виді пільг на комунальні послуги.
Також, аналізуючи показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , слідує, що ОСОБА_7 не була обізнана про виконання дій з купівлі-продажу транспортних засобів її донькою на момент заповнення декларації.
Таким чином, на переконання прокурора ОСОБА_3 , жодного доказу про наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву та злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, як і доказів причинного зв'язку між діями обвинуваченої та хибним уявленням потерпілого про фактичні обставини, суду не надано, а тому кримінальне провадження, внесене 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КК України та вважав, що у діях його підзахисної відсутній склад інкримінованого злочину.
Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника, вважала за необхідне закрити кримінальне провадження відносно неї на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КК України.
В судовому засіданні судом, на підставі ч. 2 ст. 340 КПК України, роз'яснено представнику потерпілого - ОСОБА_4 право підтримання обвинувачення по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із відмовою прокурора від обвинувачення.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 зазначила, що підтримувати обвинувачення по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України не бажає, оскільки остання повністю відшкодувала спричинену нею шкоду, та у потерпілого - Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради не має претензій до обвинуваченої.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 340 КПК України передбачено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 372 КПК України при прийняті такого рішення, суд має зазначити в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінувалося обвинуваченому, суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що прокурор ОСОБА_3 відмовилася від обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а представник потерпілого ОСОБА_4 не виявила бажання підтримувати обвинувачення по зазначеному кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне вказане кримінальне провадження закрити відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 340, 369-372 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження, внесене 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 00 хвилин 03 березня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1