Справа № 199/7471/22
Провадження № 2/172/3/23
15.03.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді -Битяка І.Г. за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на дітей, -
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2022 року цивільну справу № 199/7471/22 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду.
На підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.12.2022 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області надійшла вищевказана цивільна справа для розгляду.
Ухвалою судді від 13.01.2023 року позов залишено без руху, оскільки позивачем не в повному обсязі сплачений судовий збір за подання позову до суду. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 06.02.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.03.2004 року. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 року шлюб розірваний. Від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_3 , 2003 року народження та ОСОБА_4 , 2005 року народження. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 року відносно дитини ОСОБА_5 , 2016 року народження відомості про нього як батька дитини були виключені. Згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , 2003 року народження, ОСОБА_6 , 2015 року народження, ОСОБА_7 , 2016 року народження у розмірі 3000,00 грн. (по 1000,00 грн. на кожну дитину) щомісячно. Починаючи з 15.08.2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Син ОСОБА_8 вже повнолітній, а відносно дитини ОСОБА_9 він не сплачує аліменти з 15.08.2017 року. За згодою з відповідачкою донька ОСОБА_10 з 01.09.2019 року проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 25.07.2022 року. однак місце реєстрації доньки зареєстроване разом з відповідачкою в сел. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області. Він хотів зареєструвати доньку разом за його місцем проживання, однак від департаменту з адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації отримав відмову та пояснення, що під час воєнного стану припинено надання такої послуги. Донька за своїм бажанням проживає разом з ним, він повністю забезпечує її витрати, має належне приміщення для її проживання, для дитини створені необхідні умови. ОСОБА_10 навчається в Дніпровському центрі професійної освіти за професією «Кухар» з 01.09.2019 року, термін навчання 3 роки. На карткові рахунки сина ОСОБА_11 та доньки ОСОБА_10 відкриті іменні картки у ПриватБанку, на які він постійно перераховує гроші на їх утримання. У зв'язку зі зміною обставин вважає, що є підстави для припинення стягнення з нього аліментів на утримання доньки на користь матері, з якою дитина не проживає з 01.09.2019 року. З серпня 2017 року йому нарахована заборгованість зі сплати аліментів, а з червня 2022 року з нього стягують 50% із заробітку. Отримання відповідачкою цих коштів є безпідставним, оскільки донька проживає з 2019 року разом з ним.
Просить суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , припинити стягнення з 01.09.2019 року аліментів на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року на утримання неповнолітньої ОСОБА_12 , 2005 року народження та припинити стягнення з 15.07.2017 року аліментів на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року на утримання неповнолітньої ОСОБА_13 , 2016 року народження.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає. Вказала, що дитина проживає з нею, оскільки ОСОБА_1 не має житлових умов в будинку, де він проживає, будинок знаходиться в аварійному стані. Крім того, позивач майже не сплачує аліменти з 2017 року, про що надала довідку з виконавчої служби.
Неповнолітня ОСОБА_12 , відносно якої вирішується питання визначення місця проживання її з батьком пояснила, що вона постійно проживає з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . До батька ОСОБА_1 вони лише на декілька днів приходила в гості. Зазначає, що вона заперечує проти визначення її місця проживання разом з батьком, оскільки у нього немає необхідних умов для проживання.
Третя особа: Управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, письмові пояснення щодо предмета спору у встановлений судом строк не подала.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.
Сторони перебували зареєстрованому шлюбі, який рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 року розірвано.
Від шлюбу мають двох дітей - сина ОСОБА_14 , 2003 року народження та доньку ОСОБА_12 , 2005 року народження.
Відповідно до рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 року з актового запису № 180, складеного 29.01.2016 року Амур-Нижньодніпровським відділом ДРАЦС Дніпропетровського МУЮ про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключені відомості про ОСОБА_1 як батька дитини.
Згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , 2003 року народження, ОСОБА_6 , 2005 року народження, ОСОБА_7 , 2016 року народження у розмірі 3000,00 грн. (по 1000,00 грн. на кожну дитину) щомісячно.
З довідки виданої Чаплинською селищною радою Васильківського району Дніпропетровської області ОСОБА_15 , 2005 року народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Комісія квартального комітету № 17 Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради склала акт 25.07.2022 року, яким підтвердила факт проживання ОСОБА_12 , 2005 року народження за адресою: АДРЕСА_4 з 01.09.2019 по 25.07.2022 року.
На підтвердження сплати аліментів та матеріального утримання своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 надав копії квитанцій про переказ грошових коштів на карткові рахунки дітей, квитанцій про поштові грошові адресні перекази на ім'я ОСОБА_16 , адреса: сел. Чаплине з призначенням платежу - «аліменти», роздруківки з карткового рахунку ОСОБА_6 .
Позивач офіційно працевлаштований в Депо1 КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР та отримує заробітну плату, з якої стягуються аліменти в сумі 3384,46 грн. (червень 2022 року), 2967,26 грн. (липень 2022 року), 4590,73 грн. (серпень 2022 року).
Відповідно до постанови державного виконавця від 23.05.2022 року про звернення стягнення на заробітну плату, яка винесена в рамках виконавчого провадження № 56574123, заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.06.2022 року становить 114462,88 грн. Запропоновано Тролейбусному депо № 1, в якому працює боржник, утримувати аліменти у розмірі 50% до погашення заборгованості, після чого утримувати частину до повноліття дитини.
З довідки-розрахунку заборгованості про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 аліментів у розмірі 1000,00 грн. видно, що з серпня 2017 року розмір аліментів, визначений у виконавчому документі становив 3000,00 грн., з жовтня 2018 року - 2000,00 грн., а з листопада 2021 року - 1000,00 грн. Таким чином, і державний виконавець здійснював нарахування суми аліментів, яка підлягала стягненню з боржника у відповідному розмірі з урахуванням індексації відповідно до закону, оскільки розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації як передбачено ч. 2 ст. 184 СК України.
Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого законом.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною 3 статті 160 СК України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
В ході розгляду справи суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали за рішенням суду, від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_3 , який є повнолітнім та ОСОБА_4 , якій виповнилося 17 років (на момент подачі позову до суду) і яка зареєстрована за місцем проживання її матері - відповідачки у справі ОСОБА_2 в сел. Чаплине Синельниківського (Васильківського) району Дніпропетровської області. У своїй письмовій заяві на адресу суду, неповнолітня ОСОБА_12 висловила свою думку щодо визначення її місця проживання з батьком, заперечивши проти цього, оскільки до нього вона лише приходить в гості, а постійно проживає разом з матір'ю в АДРЕСА_2 . Тобто ОСОБА_12 , 2005 року народження має право відповідно до чинного законодавства самостійно обирати місце проживання.
Крім цього, суд встановив, що рішенням суду від 15.03.2018 року з актового запису про народження ОСОБА_7 , 2016 року народження були виключені відомості про ОСОБА_1 як батька дитини. З позивача на підставі рішення суду від 08.12.2017 року на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2003 року народження, ОСОБА_6 , 2005 року народження і ОСОБА_7 , 2016 року народження в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. (по 1000,00 грн. на кожну дитину). З розрахунку державного виконавця видно, що з жовтня 2018 року аліменти стягуються лише на двох дітей, а з листопада 2021 року на одну. Проаналізувавши вказане, суд приходить до висновку, що з жовтня 2018 року аліменти з позивача не стягуються на утримання дитини ОСОБА_7 , оскільки відомості про нього як батька дитини виключені з актового запису на підставі рішення суду, а з листопада 2021 року не стягуються й аліменти на дитину ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття. Вказане підтверджується і постановою державного виконавця, де зазначено, що після стягнення заборгованості зі сплати аліментів, з ОСОБА_1 повинні утримуватися аліменти в розмірі частини його доходу, тобто на одну неповнолітню дитину.
Таким чином, неповнолітня ОСОБА_15 , яка досягла 14-річного віку, має право самостійно визначати місце свого проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку за місцем проживання матері та фактично проживає разом з нею, тому відповідачка має право на отримання аліментів від позивача, оскільки з нею проживає дитина. Підстав для визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 за місцем проживання батька немає, як немає підстав і для припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , 2005 року народження.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 , 2016 року народження суд зазначає, що з жовтня 2018 року з позивача не стягуються аліменти на утримання цієї дитини. Вказане підтверджується розрахунком державного виконавця.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на дітей, тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, ст.ст. 141, 160, 171 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на дітей.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк