Справа № 161/2118/23
Провадження № 3/161/1136/23
м.Луцьк 16 березня 2023 року
Луцький міськрайонний суд в особі судді Філюк Т.М., за участі особи,яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гринчука І.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП, -
- за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Луцького міськрайонного суду Волинської області з Управління патрульної поліції у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 848474 від 04 лютого 2023 року вбачається, що 04.02.2023 року,о 21:00 год в м. Луцьку просп. В.Мойсея,6 гр. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції, а саме, в категоричній формі, при виконанні ними службових обов'язків, відмовлявся пред'явити документи, що посвідчують особу,а також дати можливість провести поверхневу перевірку. Дані вимоги ставились даному громадянину неодноразово.
Дії останнього кваліфіковані поліцейським за ст.185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Гринчук І.С. просили закритти провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 вказував, що вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає, заперечує в своїх діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Зазначав, що працівники поліції почали вимагати пред'явити документ,що посвідчує його особу, адже на їх думку, він переходив дорогу у невстановленому місці, однак доказів нібито вчинення ним такого правопорушення, до матеріалів справи не долучили.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гринчука І. С., дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про відсутність в діях П ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (ст. 280 КУпАП).
Диспозиція ст.185 КУпАП містить два різні складу правопорушення. Перший склад, це «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків», тобто відповідальність має наставити за невиконання кожного розпорядження чи вимоги працівника міліції, якщо вони законні та пред'являються при виконанні ними службових обов'язків. Другий же склад правопорушення, це «вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку».
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність законного розпорядження або вимоги працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків чи інших, вищеперерахованих осіб, у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.
Норма статті 185 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, яку конкретно закону вимогу суб'єкта не виконала особа, щодо якої складено протокол.
При цьому формулювання звинувачення повинно бути викладене саме в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.185 КУпАП і роз'ясненнями, даними пунктах 7,17 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року №8 (зі змінами, внесеними постановою від 3 грудня 1997 р. №12) «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», передбачений зазначеною статтею склад правопорушення наявний, якщо не виконуються законні розпорядження або вимога працівників міліції чи іншої названої в цій статті особи, що бере участь в охороні громадського порядку, тобто такі, що ґрунтуються на законі і пред'явлені при виконанні зазначеними особами обов'язків по охороні громадського порядку.
Системний аналіз норм КУпАП, з урахуванням позиці Верховного Суду України, висловленої в Узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління ( статті 185-185-2 КпАП)» слідує, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків та пред'явлення ним правопорушнику відповідного посвідчення, яке саме правопорушення законно вимагав припинити поліцейський, який поліцейський висував таку вимогу, його прізвище, ім'я та по-батькові, посада.
При цьому суддя звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що законна вимога поліцейського полягала у пред'явленні документів, що посвідчують особу, а також дати можливість провести поверхневу перевірку, однак до матеріалів адміністративної справи окрім протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі поліцейського.
Як слідує із рапорту поліцейського Стасюка Т. , 04.02.2022 року близько 21:00 год в складі екіпажу «Цунамі-109» ст. л-нт. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час патрулювання по просп. В.Мойсея було виявлено,що невідома особа,чоловічої статі,близько 40 років,порушив ПДР, а саме, здійснив перехід проїзної частини поза пішохідним переходом та рухався проїзною частиною в темну пору доби без світлоповертальних елементів. Під час спілкування в категоричній формі відмовлявся виконувати неодноразові вимоги працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, а також провести поверхневу перевірку. Після чого був затриманий із застосуванням фізичної сили та спец. засобу «кайданки», про що неодноразово був попереджений, про застосування заходів примусу у разі невиконання вимог працівників поліції. Як пізніше було встановлено, даною особою виявився гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення не розкрив суті адміністративного правопорушення, не навів, у зв'язку із чим пред'являв вимоги до ОСОБА_1 щодо надання документу, який посвідчує особу і проведення поверхневого огляду, і яким саме чином особа не виконувала такі вимоги, в чому полягала зухвалість такої поведінки особи і її злісна непокора.
Судом не встановлено в чому полягала законна вимога поліцейського і в чому полягає злісна непокора ОСОБА_1 , оскільки відповідальність за перехід проїзної частини у невстановлених місцях передбачено ст. 127 КУпАП та невиконання ПДР України по своїй суті не може кваліфікуватись, як злісна непокора законній вимозі працівника поліції.
До протоколу не долучено жодних доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, зокрема, відео чи фото фіксація обставин, зазначених у протоколі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Таким чином, обставини викладені у протоколі про адміністративне не підтверджуються доказами наявними в справі, відтак відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 848474 від 04 лютого 2023 року, не знайшли свого підтвердження в суді.
Тому суд дійшов висновку, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не доведено, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, і в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Відповідно ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Варто зазначити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що «вимагає обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП України - немає, а тому справа відносно нього підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк