Справа № 240/15716/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
16 березня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України ( в/ч НОМЕР_1 ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказів,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України ( в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 23 червня 2022 року №528-АГ, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у формі догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про позбавлення військовослужбовця премії» від 25 червня 2022 року №273-ОС та зобов'язати відповідача виплатити йому премію в повному обсязі за червень 2022 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 від 07.06.2022 №465-АГ призначено службове розслідування по факту виявлення 06.06.2022 молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) солдата за призовом ОСОБА_3 на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння.
По закінченню службового розслідування складено висновок службового розслідування від 23.06.2022. По змісту висновку рішенням начальника загону запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
В подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 23 червня 2022 року №528-АГ позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у формі догани.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про позбавлення військовослужбовця премії» від 25 червня 2022 року №273-ОС позивача позбавлено премії в повному обсязі за червень 2022 року за прибуття 06.06.2022 на відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) та перебування на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння.
Позивач, вважаючи накази необґрунтованими та прийнятими без урахування норм чинного законодавства, звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Положеннями статей 83-84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Відповідно до вимоги статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Статтею 13 Статуту встановлено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 241 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю) гідності.
По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.
По закінченню службового розслідування, призначеного наказом начальника 9 прикордонного загону імені ОСОБА_4 від 07.06.2022 №465-АГ складено висновок службового розслідування від 23.06.2022.
По змісту висновку вказано, що зі змісту інформаційного повідомлення начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по 9 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки “Центр” підполковника ОСОБА_5 встановлено факт виявлення молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «оране» (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) солдата за призовом ОСОБА_3 в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 06.06.2022 КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» за результатом тесту для виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10» солдату ОСОБА_6 встановлено діагноз: «Наркотичне сп'яніння», наявність в організмі наркотичної речовини «марихуана».
За прибуття 06.06.2022 на відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) та перебування на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння, вчинене в умовах особливого періоду, начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) підполковником ОСОБА_7 , відносно солдата за призовом ОСОБА_3 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ЧЦП №237112, який направлено на розгляд до Іванківського районного суду Київської області.
У зв'язку з не згодою з вищевказаним медичним висновком, позивач заявив усне клопотання щодо проведення повторного медичного огляду в Київському обласному наркологічному диспансері.
За результатом повторного медичного обстеження, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.06.2022 КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія”» у солдата за призовом ОСОБА_3 ознак сп'яніння не виявлено.
Наведені вище обставини підтверджуються наданими в ході проведення службового розслідування поясненнями солдата за призовом ОСОБА_3 , заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) з персоналу майора ОСОБА_8 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка відділення зв'язку відділу прикордонної служби «Іванків'Віктора Жакуна.
Відтак, затвердженим висновком: за особисту недисциплінованість, безвідповідальне та недбале ставлення до виконання як службових обов'язків так і обов'язків військової служби, невиконання на практиці вимого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 13, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до вживання наркотичної речовини, прибуття 06.06.2022 на відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) та перебування на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння, інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) солдата за призовом ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності правами начальника прикордонного загону. Рішення начальника загону - догана.
При цьому, слід зауважити, що згідно службової характеристики від 10.06.2022 ОСОБА_9 зарекомендував себе позитивно.
Як попередньо зазначалось судом, в ході проведення службового розслідування було складено протокол серії ЧЦП №237112 про військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами розгляду вказаного протоколу в судовому порядку постановою Іванківського районного суду Київської області від 06.07.2022 у справі №366/625/22 (набрання законної сили 19.07.2022) провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування підстав закриття провадження у справі судом вказано, що у додатках до протоколу про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 06 червня 2022 року близько 11 год. 30 хв. перебував на місці несення служби в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.п. 7, 9, 15 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Інструкцією до даного тесту встановлено, що дані, отримані в результаті тестування, є лише попереднім якісним результатом. Для отримання заключного результату необхідно використовувати більш специфічний альтернативний метод. Заключний діагноз повинен бути встановлений лікарем після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних.
Отже, висновок щодо результатів медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, було зроблено виключно на підставі застосування експрес-тесту "SNIPER-10", який надав лише попередній результат і потребував обов'язкового підтвердження іншими методами, що в свою чергу зроблено не було.
За результатами повторного медичного обстеження, яке проводилося 06 червня 2022 року о 19 годині 30 хвилин в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», за рахунок ОСОБА_1 було встановлено діагноз «Тверезий (Наркотичне сп'яніння)», що підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 10.06.2022 року, виданого КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія».
Водночас слід зауважити, що суд не погоджується з твердженнями позивача, що у спірних правовідносинах підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани став факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Поза як, за результатами службового розслідування наказами начальника 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців полковника Антона Квятковського «Про результати службового розслідування» від 23 червня 2022 року №528-АГ, та «Про позбавлення військовослужбовця премії» від 25 червня 2022 року №273-ОС до позивача застосовано відповідальність за порушення норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та притягнено до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, з огляду на наявне рішення суду, що набрало законної сили і медичне обстеження, яке проводилося 06 червня 2022 року о 19 годині 30 хвилин в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», яким встановлено діагноз «Тверезий (Наркотичне сп'яніння)», що підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 10.06.2022 року, виданого КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», спростовується факт перебування ОСОБА_1 на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України підставами звільнення від доказування визначено обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, встановлена Іванківським районним судом Київської області відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172- 20 КУпАП, а саме: вживання наркотичної речовини та прибуття 06.06.2022 до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) та перебування на території військового містечка в стані наркотичного сп'яніння, який став можливим внаслідок особистої недисциплінованості, безвідповідального та недбалого ставлення до виконання службових обов'язків так і обов'язків військової служби, невиконання на практиці вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11,13,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не потребує доведення та спростовує висновки службового розслідування на підставі якого прийняті оскаржувані накази.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок відповідача про прибуття позивача на територію військового містечка в стані наркотичного сп'яніння є необґрунтованим і спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву від 29.08.2022 №14/3546-22-Вих про сумнівність висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» у зв'язку з невідповідністю дат складення та заповнення визнаються необґрунтованими та не приймаються до уваги судом, оскільки відсутні визначені законом обмеження щодо розбіжності в таких датах.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника Антона Квятковського «Про результати службового розслідування» від 23 червня 2022 року №528-АГ, та «Про позбавлення військовослужбовця премії» від 25 червня 2022 року №273-ОС.
Вимога в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу премію в повному обсязі за червень 2022 року задоволенню не підлягає.
Оскільки, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Конституційний суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції до повноважень якого належать тлумачення норм Конституції України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та констатував, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи її суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99,рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проведення служби так і після її закінчення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Цей обов'язок зокрема проявляє себе в дії статті 43 Конституції України, яка гарантує право працівника на працю, а також в дії статті 41 Конституції України, яка гарантує кожному його право власності, стверджуючи його нерушимість. При цьому право на працю, безпосередньо включає право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини та її сім'ї. Відтак, особливого значення набуває право на своєчасне одержання винагороди за працю та її правовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v/ Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України ( в/ч НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.