Справа № 240/11266/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
16 березня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 28.01.2022 №0600-0213-8/10495, щодо відмови йому у призначені пенсії державного службовця відповідно до розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області призначити йому пенсію державного службовця відповідно до розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 починаючи з дня звернення - 19 січня 2022 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 19.01.2020 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності її розглянуто та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 24.01.2022 № 064150003075 про відмову у перерахунку пенсії.
Про зміст прийнятого суб'єктом владних повноважень (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, листом № 0600-0219-8/10495 від 28.01.2022, повідомлено позивача про відмову у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та підстави, які слугували прийняттю такого рішення.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що отриманий позивачем лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не містить роз'яснення щодо розгляду поданої позивачем заяви від 19.01.2022 за принципом екстериторіальності. Натомість, відповідачем повідомлені позивачу підстави, які слугували прийняттю оскаржуваного рішення, зокрема слугував факт не зайняття позивачем, станом на 01.05.2016, посади державної служби та недостатність необхідного стажу.
Стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій, посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України у розмірі 12 років 09 місяців 24 дні та стажу в органах місцевого самоврядування - 9 років 09 місяців 13 днів, на думку відповідача, є недостатнім для переходу на пенсію державного службовця.
Позивач не погоджуючись із таким рішенням Пенсійного фонду звернувся до суду за захистом своїх прав на соціальний захист.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон №889-VIII) Закон України "Про державну службу" (зі змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу втратив чинність.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 1 травня 2016 року (далі Порядок №622 ).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок №229).
Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.
Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком № 283.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі 735/939/17.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" №239 від 18.04.1994 затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі - Порядок №239).
Пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до п'ятої категорії, зокрема, посади голів міст районного значення, селищних і сільських голів.
Відповідно до пункту 4 Порядок №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Системний аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 (далі Закон - №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, підтвердив, що після набрання чинності законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Так, на думку відповідача, час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка Чуднівської районної ради № 16/329 від 05.11.2018 станом на день звільнення позивача з посади голови Чуднівської районної ради - 13.11.2015 його стаж роботи на посадах, які зараховуються до стажу служби в органах місцевого самоврядування становив 24 роки 03 місяці 07 днів.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи викладені положення Законів, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи на посаді в органах місцевого самоврядування до стажу державного службовця, що призвело до відсутності у позивача необхідного стажу державного службовця для переходу останнім на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Таким чином, стаж роботи на посадах, які зараховуються до стажу служби в органах місцевого самоврядування становить 24 роки 03 місяці 07 днів та підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Відтак, стаж роботи у позивача на посадах, які відносяться до державної служби становить більше 20 років, крім того, на момент звернення до відповідача із заявою про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця від 19.01.2021 позивач досяг 62 роки (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата звернення - 19.01.2022)
Отже, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, досяг відповідного віку, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що наявні правові підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1ст.37 Закону №3723-ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійним фондом протиправно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачем дотримані вимоги передбаченими вказаним Законом. Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначені позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, викладеної у листі № 0600-0213-8/10495 від 28.01.2022 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 починаючи з дня звернення - 19 січня 2022 року.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.