Справа № 127/1943/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гриневич В.С.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
16 березня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Лавренчука А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради, інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Ільченко Людмили Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в січні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради, інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Ільченко Людмили Василівни про скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ІВ №00072530 від 13.12.2022.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2023 залишено постанову серії ІВ №00072530 від 13.12.2022 без змін, а позовну заяву без задоволення.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладенні в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, в свою чергу про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши, суддю-доповідача, позивача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 07.12.2022 ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля марки Nissan, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , отримав повідомлення про те, що 07.12.2022 о 10:34 год. у м. Вінниці по вул. Соборна, 62, головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Ільченко Людмилою Василівною в режимі фото/відеозйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (ПДР України) Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушено п. 33 Знак 3.34 ПДР та за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В подальшому, головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Ільченко Людмилою Василівною винесено постанову серії IB №00072530 про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин правопорушення відповідно до вимог примітки до статті 14-2 КУпАП: фотознімки з різних ракурсів, що здійснені за допомогою технічного приладу «Logic Instrument K80» (ЕМ18521200283), що автоматично визначає координати місця фіксації, відображають: 1) дату порушення 07.12.2022; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта: вулиця Соборна, 62, місто Вінниця; 3) географічні координати: 49.2316551,28.4835529; 4) час вчинення порушення: 10 год. 34 хв.
Відповідальна особа - ОСОБА_1 встановлений за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власник транспортного засобу «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач 07 грудня 2022 року о 10:34 год. за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 62, на транспортному засобі марки Nissan, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку (стоянку) в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Щодо доводів позивача та його представника про те, що позивач є особою з інвалідністю, а тому дія знаку 3.34 "Зупинку заборонено" за наявності під ним таблички "Крім осіб з інвалідністю" на позивача не поширюється, суд першої інстанції зазначив, що табличка до дорожніх знаків 7.18 «Крім осіб з інвалідністю» означає, що дія знака не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Проте, відповідно до фотознімків зроблених на момент вчинення адміністративного правопорушення на транспортному засобі марки Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований під знаком 3.34 «Зупинку заборонено» із табличкою 7.18 «Крім осіб з інвалідністю» не було встановлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Разом з тим, позивачем та його представником не заперечувалась та обставина що на транспортному засобі не встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Отже, доводи позивача, про те, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на нього не поширюється, оскільки він є особою з інвалідністю, у зв'язку з чим він мав право здійснити зупинку у зоні дії знаку «Зупинку заборонено», судом першої інстанції до уваги не приймаються, в зв'язку з відсутністю знака "Водій з інвалідністю" розміщеного на транспортному засобі у встановленому порядку.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.п. «а» п. 15.10 ПДР України, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
Відповідно до пп.3.34, п.3 розділу 33 ПДР України, визначено графічне зображення знаку «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Крім того, в п.3 розділу 33 ПДР України зазначено, що не поширюється дія знаків 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю”, на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Згідно п.п.30.3 ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки, в т.ч. Водій з інвалідністю - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.
Пунктом 2.28 ПДР України визначено, що водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю, або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.
Відповідно до пп.7.18. п.7 розділу 33 ПДР України знак 7.18 “Крім осіб з інвалідністю” застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.1, 3.34-3.38 не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” відповідно до вимог цих Правил.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що дія знаку 3.34 в сукупності зі знаком 7.18. не поширюється на на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю”.
Крім того, згідно з пп."д" п.2.1. розділу 2 ПДР України у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Тобто, ПДР України безпосередньо пов'язують з необхідністю встановлення на відповідних транспортних засобах розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" (квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17.).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, під час винесення оскаржуваної постанови, транспортний засіб «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , не містив відповідного розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", який передбачений ПДР України.
Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно примітки до ст.122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ст.279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що інспектором з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради (в межах даних правовідносин), дотримано порядку притягнення до відповідальності ОСОБА_1 та встановлено відповідну санкцію передбачену КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вказано, доводи представника відповідача та матеріали справи доводять правомірність дій та рішення інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради. В свою чергу, позивачем не доведено обставини на які він посилається в адміністративному позові та апеляційній скарзі.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять достатню кількість доказів на підтвердження факту правопорушення позивачем та правомірне притягнення до відповідальності позивача за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо залишення постанови серії ІВ №00072530 від 13.12.2022 без змін, а позовної заяви без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.