Справа №580/1909/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, в якому просила суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановлені їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення;
зобов'язати відповідача встановити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, УПСЗН ВК Золотоніської міської ради Черкаської області подало апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі №580/1909/22 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відповідач вказує, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який зареєстровано 07.02.2018, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.02.2018.
ОСОБА_2 був особою, якій встановлено статус інваліда І групи через захворювання отримане в зв'язку з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія НОМЕР_3.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 04.02.2022 №10833 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
16.02.2022 позивач звернулась до відповідача з заявою про надання їй статусу члена родини померлого (загиблого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення.
Відповідач листом від 22.02.2022 №378 відмовив у задоволенні заяви та зазначив, що рішенням комісії позивачу відмовлено в наданні статусу члена сім'ї загиблого відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як соціальний захист дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 вказаного Закону та для встановлення позивачеві статусу члена сім'ї загиблого та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Абзаци 1, 16 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XІІ встановлює, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі -Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до ст. 10 Закону №796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12.07.1967 №1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок» (далі - Закон СРСР №1950-VІІ), відповідно до статей 5, 6 якого (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.12.1980 №3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
Керуючись статтями 7-9 Закону СРСР №1950-VІІ військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), який набрав чинності з 12.05.1992.
За приписами ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.
На виконання ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, вказане вище кореспондується зі статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори. Отже, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Як підтверджено матеріалами справи, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 04.02.2022 №10833 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ.
Відповідно до ст. 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Отже, оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_2 , тому вона має право на встановлення їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни.
Колегія суддів погоджується з відповідачем, що за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також можливе надання дружині померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, втім, як вказано вище Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» також надає таке право позивачу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан